ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 910/13565/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.за участю представників:від прокуратури:Красножон О.М. - посв. №000598 від 01.08.12р.від позивача:ОСОБА_5, ОСОБА_6 - договір про надання правової допомоги від 01.04.14р.від відповідача:Мельник О.А. - дов. №10 від 12.01.16р., Саушкіна О.В. - дов. №11 від 12.01.16р.від третіх осіб:1) Шкодич Ю.В. - дов. №1198/9/26-55-10-03 від 12.06.15р. 2) не з'явився 3) не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного закладу "Київський коледж зв'язку"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016р.у справі господарського суду№910/13565/14 міста Києваза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5до Державного закладу "Київський коледж зв'язку"треті особи1. Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва 2. Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву 3. Державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києвіза участюПрокурора міста Києвапрозобов'язання вчинити дії та стягнення 21 754,05 грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.03.2015р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015р. по справі №910/13565/16 (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) позовні вимоги було задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2015р. вказані судові рішення були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2016р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016р. у справі №910/13565/16, визнано недійсним п.3.2 договору від 02.12.2006р. №3586/3718/ком, в редакції додаткових угод №1 та №2, в частині обов'язку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5.) здійснювати Державному закладу "Київський коледж зв'язку" (далі - ДЗ "Київський коледж зв'язку") відшкодування витрат по сплаті земельного податку. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДЗ "Київський коледж зв'язку" на користь ФОП ОСОБА_5 надмірно сплачену суму витрат по сплаті земельного податку в розмірі 21754,05грн. та 1827,00грн. судового збору.

Відповідач, Державний заклад "Київський коледж зв'язку", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.10.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 22.11.2016р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.11.2016р. було продовжено строк розгляду касаційної скарги ДЗ "Київський коледж зв'язку" та відкладено розгляд справи на 06.12.2016р.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Державного закладу "Київський коледж зв'язку" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 05.10.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (орендар) укладено договір №3586 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (в редакції договору від 23.02.2011р. №3586/03 про внесення змін), за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, загальною площе 273,30 кв.м. (1-й поверх - 213,80 кв.м; підвальне приміщення - 59,50 кв.м.), розміщене за адресою: АДРЕСА_1, та знаходиться на балансі ДЗ "Київський коледж зв'язку" (балансоутримувач), вартість якого за звітом про незалежну оцінку станом на 31.12.2010р. становить 2033097грн. Майно передавалось в оренду з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи у навчальному закладі.

Договором про внесення змін від 23.02.2011р. №3586/03 продовжено строк дії договору від 05.10.2006р. №3586 на 2 роки 11 місяців, що діє з 08.12.2010р. до 08.11.2013р. включно.

01.12.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (орендар) укладено договір оренди №3718 нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого (в редакції договору від 23.02.2011р. про внесення змін) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, загальною площею 48,10 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1 (на першому поверсі), та знаходиться на балансі ДЗ "Київський коледж зв'язку", вартість якого згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.12.2010р. становить 1193803грн. Майно передавалось в оренду з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи у навчальному закладі.

Договором про внесення змін від 23.02.2011р. №3718/03 продовжено строк дії договору від 01.12.2006р. №3718 на 2 роки 11 місяців, що діє з 08.12.2010р. до 08.11.2013р. включно.

На виконання п. 5.8 вищезазначених договорів оренди, 02.12.2006р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (підприємець) та Державним закладом "Київський коледж зв'язку" (коледж) укладено договір №3586/3718/ком на оплату комунальних та експлуатаційних послуг, за умовами якого коледж укладає договори на постачання електроенергії, води, опалення та вивіз сміття з постачальниками цих видів послуг на обслуговування приміщень за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.1.2 договору від 02.12.2006р. підприємець зобов'язується відшкодувати коледжу витрати за користування комунальними та експлуатаційними послугами.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що коледж зобов'язується вчасно виставляти рахунки за оплату наданих послуг, вказаних в п.1.1 договору, а підприємець - вчасно сплачувати ці рахунки за отримані послуги.

Згідно із п.3.1 договору підприємець відшкодовує коледжу витрати за користування комунальними та експлуатаційними послугами протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунка від коледжу.

Договір набирає чинності та діє протягом дії відповідних договорів оренди нерухомого майна (п.5.1 договору).

Пунктом 3.2 договору (в редакції додаткової угоди №2) встановлено, що рахунки по всіх видах отриманих послуг виставляються підприємцю на підставі проведених коледжем та узгоджених з підприємцем розрахунків: за електроенергію згідно даних лічильника; за опалення пропорційно займаній площі; за водопостачання пропорційно займаній площі; за вивіз сміття пропорційно займаній площі; по відшкодуванню витрат по сплаті земельного податку; по збору за спеціальне використання водних ресурсів.

Суди базували свої висновки на тому, що за 1-4 квартали 2011, за 2012, а також за 1-3 квартали 2013 позивачем сплачено на користь відповідача 90525,65грн. в якості відшкодування земельного податку (що підтверджується виписками з банківського рахунку ФОП ОСОБА_5 та платіжними дорученнями) та керувались низкою норм Закону України "Про плату за землю" (у відповідних редакціях).

Зокрема, виходили з того, що Закон України "Про плату за землю" визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку; що статтею 1 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що в розумінні цього Закону податок це обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками; що відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом; що згідно із ч.1 ст.7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону; що стаття 13 Закону України "Про плату за землю" визначає, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки; що відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про плату за землю" власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою; що питання визначення земель історико-культурного призначення регламентуються Главою 10 Земельного кодексу України.

З приводу віднесення земельної ділянки до категорії земель історико-культурного призначення, суди попередніх інстанцій у спірних правовідносинах аналізували лише докази у вигляді листування тільки за 2014 рік (за змістом листів Міністерства культури України від 21.05.2014 №1530/10-3/13-14 та Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.06.2014 №066/09-1458, земельна ділянка по АДРЕСА_1 до категорії земель історико-культурного призначення не відноситься та пам'ятки культурної спадщини на ділянці відсутні).

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32-34, 43, 82, 84 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їх рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Так, без належної оцінки з урахуванням предмету позову, хронології спірних правовідносин та періоду, за який заявлені позовні вимоги, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, як лист Управління охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №066/02-7659 від 23.12.2013р. (т. 1 а.с. 205), в якому зазначено, що станом на грудень 2013 року земельна ділянка по АДРЕСА_1 не відноситься до категорії земель історико-культурного призначення, так і пояснення податкового органу з цього приводу та щодо застосування в спірних правовідносинах коефіцієнту 1,5, які в сукупності, як докази подані до матеріалів справи, потребували системного аналізу.

Справа містить матеріали, які взагалі не оцінювались та не відхилялись як докази по справі судами попередніх інстанцій при з'ясуванні фактичних обставин в спірних правовідносинах, зокрема, податкові декларації, довідка Головного управління Міндоходів у м. Києві ДПІ у Шевченківському районі №2230/26-59-22-06/32985579 від 30.10.2014р. про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ДЗ "Київський коледж зв'язку", а також низка документів, в яких мають місце посилання на передачу нерухомого майна в АДРЕСА_1 на баланс коледжу та на те, що коледж є землекористувачем вищезазначеної земельної ділянки (рішення ради, листи Міністерств, листи податкових органів та таке інше).

Крім того, при з'ясуванні правової природи п. 3.2 договору від 02.12.2006р. №3586/3718/ком (в редакції додаткових угод №1 та №2) судами не враховано те, що ця оцінка можлива в сукупності з п. 5.8 договорів оренди державного нерухомого майна №3586 від 05.10.2006р. та №3718 від 01.12.2006р.

Також судова колегія касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що за приписами ст. 35 ГПК України визначено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що господарські суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення у даній справі недостатньо дослідили та з'ясували обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення справи, та не надали цим обставинам відповідної правової оцінки, що призвело до передчасних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому, дослідження всіх наявних в матеріали справи доказів в їх сукупності з наданими сторонами поясненнями, має істотне значення для вирішення спору у цій справі та є підґрунтям для подальших висновків щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 1117 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного закладу "Київський коледж зв'язку" - задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016р. та рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2016р. у справі №910/13565/14 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач