ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року Справа № 922/5729/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Кролевець О.А., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"на рішення та постановугосподарського суду Харківської області від 14.04.2016 Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 у справі№ 922/5729/15 господарського суду Харківської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Термолайф"до1. Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"; 2. Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" провизнання поруки припиненою,та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент логістик компані"до1. Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"; 2. Приватного акціонерного товариства "Термолайф"провизнання поруки припиненою,за участю представників: від ПрАТ "Термолайф"Левченко М.В.від ПАТ "Сбербанк"Гей В.Г., Ципляк П.С.від ПрАТ "Харківський коксовий завод" не з'явивсявід ТОВ "Коксотрейд"не з'явивсявід ТОВ "Менеджмент логістик компані" не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Термолайф" (далі - ПрАТ "Термолайф") звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (далі - ПАТ "Сбербанк"), Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (далі - ПрАТ "Харківський коксовий завод"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (далі - ТОВ "Коксотрейд") та просило суд:

- визнати припиненим договір поруки від 04.09.2012, укладений між ПрАТ "Термолайф" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (далі - ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії");

- визнати припиненими солідарні зобов'язання ПрАТ "Термолайф" за договорами про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та № 29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеними між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ТОВ "Коксотрейд", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012;

- визнати припиненими солідарні зобов'язання ПрАТ "Термолайф" за договорами про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеними між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Харківський коксовий завод", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012.

Також, до прийняття господарським судом рішення у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Менеджмент логістик компані" (далі - ТОВ "Менеджмент логістик компані") (третя особа із самостійними вимогами на предмет спору) на підставі ст. 26 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) звернулося з позовом до ПАТ "Сбербанк" та ПрАТ "Термолайф" у межах справи № 922/5729/15, в якому просило суд:

- визнати припиненим договір поруки від 04.09.2012, укладений між ПрАТ "Термолайф" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії";

- визнати припиненими солідарні зобов'язання ПрАТ "Термолайф" перед ПАТ "Сбербанк", що випливають з умов договору поруки від 04.09.2012.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.04.2016 у справі № 922/5729/15 (суддя Светлічний Ю.В.) позов ПрАТ "Термолайф" задоволено. Визнано припиненим договір поруки від 04.09.2012, укладений між ПрАТ "Термолайф" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії". Визнано припиненими солідарні зобов'язання ПрАТ "Термолайф" за договором про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ТОВ "Коксотрейд", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012. Визнано припиненими солідарні зобов'язання ПрАТ "Термолайф" за договором про відкриття кредитної лінії № 29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ТОВ "Коксотрейд", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012. Визнано припиненими солідарні зобов'язання ПрАТ "Термолайф" за договором про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Харківський коксовий завод", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012. Визнано припиненими солідарні зобов'язання ПрАТ "Термолайф" за договором про відкриття кредитної лінії № 27- В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Харківський коксовий завод", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012. У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ТОВ "Менеджмент логістик компані" відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 (колегія суддів у складі: Тихий П.В. - головуючий, Гетьман Р.А., Россолов В.В.) рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2016 у справі № 922/5729/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 14.04.2016 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 у справі № 922/5729/15, ПАТ "Сбербанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти в частині задоволення позовних вимог ПрАТ "Термолайф" і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПрАТ "Термолайф" у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.08.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Сбербанк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 30.08.2016 о 10 год. 25 хв.

У відзивах на касаційну скаргу ПАТ "Сбербанк", які надійшли до Вищого господарського суду України 30.08.2016, ПрАТ "Термолайф" та ТОВ "Коксотрейд" проти касаційної скарги заперечують і просять суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.08.2016 розгляд касаційної скарги ПАТ "Сбербанк" відкладено на 06.09.2016 об 11 год. 15 хв.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 05.09.2016 № 08.03-04/3730 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 922/5729/15.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.09.2016 для розгляду справи № 922/5729/15 визначено колегію суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий (доповідач), Кролевець О.А., Шевчук С.Р.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак ПрАТ "Харківський коксовий завод", ТОВ "Коксотрейд" та ТОВ "Менеджмент логістик компані" передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористались.

Розглянувши заявлене у судовому засіданні 06.09.2016 усне клопотання ПрАТ "Термолайф" про відкладення розгляду справи, заслухавши представників учасників судового процесу, присутніх у судовому засіданні, з урахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

Заслухавши представників ПрАТ "Термолайф" та ПАТ "Сбербанк", дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 04.09.2012 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування - Публічне акціонерне товариство "Сбербанк") та ПрАТ "Харківський коксовий завод" були укладені договори про відкриття кредитної лінії:

№ 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 (далі - Кредитний договір-1);

№ 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 (далі - Кредитний договір-2).

Також 04.09.2012 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ТОВ "Коксотрейд" були укладені договори про відкриття кредитної лінії:

№ 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 (далі - Кредитний договір-3);

№ 29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 (далі - Кредитний договір-4).

Пунктами 1.3 Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 встановлено змінювану процентну ставку та підпунктами 1.3.1-1.3.8 встановлено, що розмір процентної ставки визначається як сума погодженого кредитодавцем та позичальником індексу (базова процентна ставка) і маржі кредитодавця та розраховується за наступною формулою: R=LIBOR6M+M, де R - розмір змінюваної процентної ставки за кредитом у відсотках річних; LIBOR6M (Лондонська міжбанківська ставка пропозиції) - базова процентна ставка, яка визначається на підставі даних інформаційних систем Thomson REUTERS та/або BLOMBERG; М - маржа кредитодавця - 11%, яка є незмінною протягом дії Кредитних договорів-1, 2, 3, 4. На дату укладення Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 розмір змінюваної процентної ставки становив 11,75% річних (пп. 1.3.2 п. 1.3 Кредитних договорів-1, 2, 3, 4), який був зафіксований cторонами як мінімальний розмір змінюваної процентної ставки (пп. 1.3.5 п. 1.3 Кредитних договорів-1, 2, 3, 4). Також сторонами встановлено максимальний розмір змінюваної процентної ставки на рівні 20% річних (пп. 1.3.3 п. 1.3 Кредитних договорів-1, 2, 3, 4). Сторонами Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 погоджено, що зміна розміру змінюваної процентної ставки відбувається автоматично, не потребує внесення змін до Кредитних договорів-1, 2, 3, 4, але потребує письмового повідомлення позичальника не пізніш ніж за 15 календарних днів до застосування нового розміру змінюваної процентної ставки (пп. 1.3.8 п. 1.3 Кредитних договорів-1, 2, 3, 4).

У випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань за Кредитними договорами-1, 2, 3, 4 змінювана процентна ставка за кредитом збільшується на 2 процентних пункта, після чого розмір змінюваної процентної ставки розраховується за формулою: R=LIBOR6M+M+2% (два проценти річних). Сторонами Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 погоджено, що така зміна розміру змінюваної процентної ставки не потребує внесення змін до кредитних договорів-1, 2, 3, 4, але потребує письмового повідомлення позичальника не пізніш ніж за 15 календарних днів до застосування нового розміру змінюваної процентної ставки (п. 6.6 Кредитних договорів-1, 2, 3, 4).

Додатками № 1 до кредитних договорів-1, 2, 3, 4 (далі - Додаток/ки № 1) є "Порядок визначення розміру процентної ставки за кредитним договором". Додатки № 1 набирають чинності з дати їх підписання сторонами Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 та діють до дати припинення Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 (п. 8 Додатків № 1), а з моменту набуття чинності Додатків № 1 Кредитні договори-1, 2, 3, 4 діють у частині, що не змінені Додатками № 1 (п. 9 Додатків № 1).

У забезпечення виконання зобов'язань позичальників за Кредитними договорами-1, 2, 3, 4 між ПрАТ "Термолайф" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" було укладено договір поруки від 04.09.2012 (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого ПрАТ "Термолайф" поручилося за виконання ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ТОВ "Коксотрейд" їх кредитних зобов'язань перед ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" за Кредитними договорами-1, 2 та Кредитними договорами-3, 4 відповідно.

Стаття 2 Договору поруки передбачає забезпечення зобов'язань, які не виконані одним із позичальників або обома позичальниками, та які передбачені Кредитними договорами-1, 2, 3, 4, зокрема, але не обмежуючись зобов'язаннями, переліченими у пп. 2.1.1 статті 2 Договору поруки. При цьому сторонами Договору поруки погоджено, що зміна розміру процентної ставки внаслідок її перегляду на умовах та в порядку, визначеному в п.п. 1.3, 6.6 Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 та Додатків № 1 не потребує внесення змін до Договору поруки.

У подальшому, 30.12.2013 між ПрАТ "Термолайф" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" було укладено договір про внесення змін № 1 від 30.12.2013 до Договору поруки (далі - Договір про внесення змін № 1 до Договору поруки).

Відповідно до Договору про внесення змін № 1 до Договору поруки, сторонами внесені зміни та доповнення до пп. 2.1.1 п. 2.1 статті 2 Договору поруки "Обсяг відповідальності поручителя". З урахуванням вказаних змін, відповідальність поручителя перед кредитодавцем включає зобов'язання, передбачені:

- Кредитним договором-1, з урахуванням усіх змін та доповнень до нього, у тому числі договорів про внесення змін № 1 від 22.01.2013, № 2 від 27.03.2013, № 3 від 30.12.2013 до Кредитного договору-1, зокрема, але не обмежуючись;

- Кредитним договором-2, з урахуванням усіх змін та доповнень до нього, у тому числі договорів про внесення змін № 5 від 22.01.2013, № 6 від 27.03.2013, № 40 від 30.12.2013 до Кредитного договору-2;

- Кредитним договором-3, з урахуванням усіх змін та доповнень до нього, у тому числі договорів про внесення змін № 1 від 22.01.2013, № 2 від 27.03.2013, № 3 від 19.04.2013, № 4 від 30.12.2013 до Кредитного договору-3;

- Кредитним договором-4, з урахуванням усіх змін та доповнень до нього, у тому числі договорів про внесення змін № 3 від 22.01.2013, № 4 від 27.03.2013, № 5 від 19.04.2013, № 8 від 30.12.2013 до Кредитного договору-4.

У п. 5 Договору про внесення змін № 1 до Договору поруки визначено, що підписанням цього Договору поручитель підтверджує, що він ознайомлений і погоджується зі змістом вищеперелічених договорів про внесення змін до Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 та не має заперечень щодо їх змісту.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що вже після укладення Договору про внесення змін № 1 до Договору поруки додатково мали місце зміни умов Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 шляхом укладення відповідних додаткових угод та договорів про внесення змін між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та позичальниками, а саме:

- до Кредитного договору-1: договори про внесення змін № 6 від 30.09.2014 та № 5 від 14.05.2014;

- до Кредитного договору-2: договори про внесення змін № 87 від 30.09.2014, № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 29 від 30.08.2013; № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 30 від 02.09.2013; № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 31 від 02.09.2013; № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 32 від 04.09.2013; № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 33 від 04.09.2013; № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 34 від 05.09.2013; № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 35 від 05.09.2013; № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 36 від 05.09.2013; № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 37 від 17.10.2013; № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 38 від 17.10.2013; № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 39 від 23.12.2013;

- до Кредитного договору-3: договори про внесення змін № 6 від 14.05.2014 та № 7 від 30.09.2014;

- до Кредитного договору-4: договори про внесення змін № 11 від 29.07.2014 та № 12 від 31.07.2014.

Крім того, як вказали господарські суди, з висновку науково-правової експертизи при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, виконаної на запит ПрАТ "Термолайф" згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну експертизу", вбачається, що після укладення Договору поруки між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та позичальниками до Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 додатково були укладенні договори про внесення змін: № 8 від 20.01.2015 до Кредитного договору-1, № 9 від 20.01.2015 до Кредитного договору-2, № 9 від 20.01.2015 до Кредитного договору-3, № 15 від 20.01.2015 до Кредитного договору-4. Згідно із вказаними договорами сторонами Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 був змінений "Порядок визначення процентної ставки за Кредитним договором". На відміну від Порядків визначення процентної ставки за Кредитними договорами-1, 2, 3, 4, що діяли на дату укладення Договору поруки, вищевказаними договорами про внесення змін зазначений Порядок було доповнено додатковими підставами для застосування звичайної та підвищеної змінюваної процентної ставки за кредитом. Відповідно з цим, порядок визначення звичайної змінюваної процентної ставки, що визначається за формулою: R=(LIBOR6M+M) був доповнений положеннями згідно з якими застосування визначеного таким чином розміру змінюваної процентної ставки за кредитом було обумовлено дотриманням групою компаній певних показників: кредитовий оборот компаній групи в іноземній валюті (щоквартально) з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року або більше ніж 75% від кредитового обороту компаній групи в іноземній валюті та кредитового обороту компаній групи дорівнює або більш 80% від загального кредитового обороту компаній групи у національній валюти при одночасному виконанні обох умов; кредитовий оборот компаній групи в іноземній валюті (щоквартально) з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року або більше ніж 75% від кредитового обороту компаній групи в іноземній валюті та кредитового обороту компаній групи дорівнює або більш 80% від загального кредитового обороту компаній групи у національній валюти при одночасному виконанні обох умов. "Порядок визначення процентної ставки за Кредитним договором" також було доповнено такою додатковою підставою для застосування підвищеного розміру процентної ставки за кредитом, що визначається за формулою: R=(LIBOR6M+M)+2% (два процента річних) як недотримання групою компаній показників їх кредитового обороту в іноземній валюті (щоквартально) з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року або більше ніж 75% від кредитового обороту компаній групи в іноземній валюті та кредитового обороту компаній групи дорівнює або більш 80% від загального кредитового обороту компаній групи у національній валюти при одночасному виконанні обох умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Задовольняючи позов ПрАТ "Термолайф", місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що внаслідок зміни умов Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 було збільшено обсяг відповідальності поручителя. Однак, належних доказів про окреме письмове узгодження з ПрАТ "Термолайф" умов договорів про внесення змін до Кредитних договорів-1, 2, 3, 4, укладених після 30.12.2013, крім договору про внесення змін № 6 від 14.05.2014 до Кредитного договору-3, сторонами не надано.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій визнали позовні вимоги ПрАТ "Термолайф" до ПАТ "Сбербанк", ПАТ "Харківський коксовий завод", ТОВ "Коксотрейд" про визнання поруки такою, що припинена, обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Проте висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення господарського суду вказуються обставини справи, встановлені господарським судом, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом (п.п. 1, 2, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення").

Зміна умов зобов'язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя може припинити поруку лише у випадку, коли зазначене призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя за забезпеченим порукою зобов'язанням. Збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни забезпеченого порукою зобов'язання суди повинні розуміти як: підвищення розміру процентів або встановлення нових умов щодо порядку зміни розміру процентної ставки, що призведе до її збільшення; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти; установлення або збільшення розміру неустойки; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним тощо. Господарські суди мають враховувати, що згода поручителя надається в порядку та у спосіб, який передбачений договором поруки. У разі якщо поручитель під час укладення договору поруки погодив встановлення у майбутньому розміру процентної ставки за кредитним договором на підставі додаткових договорів, то таке встановлення процентної ставки за додатковими договорами не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя і не може бути підставою для припинення договору поруки згідно із статтею 559 ЦК України (пп. 4.1.6 п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів").

При вирішенні спору суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з відсутності окремої письмової згоди ПрАТ "Термолайф" на зміни умов:

- Кредитного договору-1, внесені договорами про внесення змін № 6 від 30.09.2014, № 5 від 14.05.2014 та № 8 від 20.01.2015;

- Кредитного договору-2, внесені договорами про внесення змін № 87 від 30.09.2014, № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 29 від 30.08.2013; № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 30 від 02.09.2013; № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 31 від 02.09.2013; № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 32 від 04.09.2013; № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 33 від 04.09.2013; № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 34 від 05.09.2013; № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 35 від 05.09.2013; № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 36 від 05.09.2013; № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 37 від 17.10.2013; № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 38 від 17.10.2013; № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 39 від 23.12.2013; № 9 від 20.01.2015;

- Кредитного договору-3, внесені договорами про внесення змін № 6 від 14.05.2014, № 7 від 30.09.2014 та № 9 від 20.01.2015;

- Кредитного договору-4, внесені договорами про внесення змін № 11 від 29.07.2014, № 12 від 31.07.2014 та № 15 від 20.01.2015.

При цьому, судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідно до п. 6.9 Договору поруки Договір може бути змінений тільки за взаємною згодою сторін (крім випадків, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством України) за умови, що такі зміни викладені у письмовій формі.

Вказавши, що чинним законодавством з цього приводу окремих випадків не передбачено, а перелік випадків, передбачених самим Договором поруки, вичерпується п.п. 6.2 та 3.1, суди дійшли висновку, що згода поручителя на внесення будь-яких змін до Кредитних договорів-1, 2, 3, 4, включно з тими, що збільшують обсяг відповідальності поручителя, мала надаватися письмово шляхом укладення відповідних додаткових угод.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою посилання ПАТ "Сбербанк", викладені у додаткових поясненнях та апеляційні скарзі, на положення абз. 5 пп. 2.1.1.1, абз. 5 пп. 2.1.1.2, абз. 5 пп. 2.1.1.3, абз. 5 пп. 2.1.1.4 Договору поруки, де, як вказував Банк, сторони погодили, що зміна розміру змінюваної процентної ставки внаслідок її перегляду на умовах та в порядку, зазначеному в п. 1.3, п. 6.6 Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 та в Додатку № 1 до Кредитних договорів-1, 2, 3, 4, відбувається автоматично і не потребує укладання між сторонами будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього Договору, та така зміна є погодженою поручителем.

Також, суди попередніх інстанцій встановили, що договорами про внесення змін до Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 у вказаних Кредитних договорах було встановлено комісії за управління кредитною лінією, які за своєю суттю, розміром, та строком сплати є відмінними від комісій за відкриття та ведення позичкового рахунку, що були встановлені ст. 5 Кредитних договорів-1, 2, 3, 4.

У зв'язку із встановленням вказаних комісій (договорами про внесення змін до Кредитних договорів-1, 2, 3, 4), господарські суди дійшли висновку про збільшення обсягу відповідальності поручителя за Договором поруки за виконання зобов'язань позичальника/ів за Кредитними договорами-1, 2, 3, 4 внаслідок зміни (розширення) основного зобов'язання.

При цьому, судами попередніх інстанції відхилено доводи ПАТ "Сбербанк" про те, що вказані комісії сплачувалися Позичальниками одразу і не вплинули на збільшення обсягу відповідальності Поручителя.

Разом з тим, судами не надано правової оцінки спірним правовідносинам з урахуванням правової позиції Верховного Суду України щодо встановлення комісії, викладеної у постановах від 05.02.2014 у справі № 6-160цс13 та від 27.06.2015 у справі № 6-701цс15, на які посилався Банк у додаткових поясненнях та апеляційній скарзі, заперечуючи проти позовних вимог.

Окрім того, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що не узгоджені з ПрАТ "Термолайф" зміни до Кредитних договорів-1, 2, 3, 4, внесені договорами про внесення змін № 8 від 20.01.2015 до Кредитного договору-1, № 9 від 20.01.2015 до Кредитного договору-2, № 9 від 20.01.2015 до Кредитного договору-3 та № 15 від 20.01.2015 до Кредитного договору-4, об'єктивно підвищують рівень ризику (вірогідність) застосування до позичальника підвищеної змінюваної процентної ставки за кредитом, що призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя за наданою порукою, у порівнянні з її обсягом, який існував на момент укладення договору поруки.

Водночас, суди вказали, що вказаними договорами про внесення змін було введено додаткову підставу дострокового погашення заборгованості за кредитом, що також призводить до збільшення обсягу відповідальності ПрАТ "Термолайф" за наданою порукою, у порівнянні з її обсягом, який існував на момент укладення Договору поруки.

Проте, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на таке.

Так, зазначені висновки зроблені з урахуванням обставин, встановлених у висновку науково-правової експертизи при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, виконаної на запит ПрАТ "Термолайф".

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не врахували, що зазначений висновок науково-правової експертизи, виконаної на запит ПрАТ "Термолайф", не є пріоритетним перед іншими доказами, та, з огляду на приписи ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, він (висновок) повинен оцінюватися судом на рівні з іншими доказами.

У той же час, при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами в порушення вимог ст.ст. 47, 43 ГПК України не було досліджено зазначені договори про внесення змін № 8 від 20.01.2015 до Кредитного договору-1, № 9 від 20.01.2015 до Кредитного договору-2, № 9 від 20.01.2015 до Кредитного договору-3, № 15 від 20.01.2015 до Кредитного договору-4 (які були предметом дослідження науковим співробітником при проведенні вищезазначеної науково-правової експертизи) і не надано їм належної правової оцінки.

Отже, суди попередніх інстанцій припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

Враховуючи встановлені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають права касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2016 у справі № 922/5729/15 скасувати.

Справу № 922/5729/15 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді О.А. Кролевець

С.Р. Шевчук