ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року Справа № 916/4857/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Вовк І.В. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", м. Київ (далі - Організація),

на рішення господарського суду Одеської області від 23.02.2016 та

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2016

зі справи № 916/4857/15

за позовом Організації в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік", м. Київ (далі - Позивач),

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Одеса (далі - Відповідач),

про стягнення 27 560 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав", м. Київ (далі - Третя особа).

Судове засідання проведено за участю представників:

Організації - Хлєбнікова С.Г.,

Позивача - не з'яв.,

Відповідача - не з'яв.,

Третьої особи - Мельника В.А.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 27 560 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.02.2016 (суддя Щавинська Ю.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 (колегія суддів у складі: Принцевська Н.М. - головуючий, Діброва Г.І. і Ярош А.І.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Організація просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу з посиланням на статті 15, 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), статті 631, 640 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 42, 32-34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано порушенням господарськими судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх суперечність нормам матеріального права, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Третя особа у відзиві на касаційну скаргу також заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх помилковість та про всебічність, повноту і об'єктивність розгляду справи попередніми судовими інстанціями, та просить у задоволенні скарги відмовити.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

У розгляді справи суди виходили з таких обставин та висновків.

Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.

01.01.2014 Організацією та Позивачем (видавник) укладено договір № АУ003К про управління майновими авторськими правами (далі - Договір № АУ003К), за умовами якого:

- видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами відповідно до умов даного договору (пункт 2.1);

- видавник зобов'язується декларувати свої майнові права на об'єкти авторського права згідно з правилами, встановленими Організацією відповідно до положень статуту (пункт 3.1);

- видавник передає Організації за цим договором право здійснювати збір винагороди за використання об'єктів авторського права способами, зазначеними у пункті 5.1 (пункт 5.3);

- у випадку фіксації Організацією факту порушення авторських прав способами, що передбачені пунктом 5.1.1 даного договору будь-якою третьою особою та наміру Організації здійснити захист порушених авторських прав у судовому порядку, видавник не має права самостійно надавати дозвіл таким третім особам (пункт 5.6);

- Організація має право вживати будь-які законні заходи, направлені на захист майнових прав видавника, у тому числі перешкоджати використанню об'єктів авторського права без дозволу Організації, забороняти таке використання та здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації (пункт 8.2);

- у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії, - як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами (пункт 8.3);

- дії, визначені в пункті 8.3 даного договору, Організація здійснює за умови отримання від видавника письмового погодження та довіреності на здійснення цих дій (пункт 8.4).

31.12.2014 товариством з обмеженою відповідальністю "Національне музичне видавництво" (ліцензіар) та Позивачем (ліцензіат) укладено ліцензійний договір № НЛВ-138/15 (далі - Договір № НЛВ-138/15), відповідно до якого:

- ліцензіар на строк і в межах території України надає ліцензіату право на використання об'єктів із каталогу ліцензіара, що означає право ліцензіата на свій розсуд здійснювати, дозволяти чи забороняти здійснювати відносно об'єктів дії, зокрема щодо публічного виконання творів, у тому числі тих, стосовно яких подано позов (пункт 2.1);

- строк дії права на використання - з 01.01.2015 по 31.12.2016 (пункт 1.21).

- ліцензіар передає ліцензіату право на отримання винагороди за здійснення дій, вказаних у пункті 2.1 даного договору (пункт 2.3);

- ліцензіар передає ліцензіату право представляти та захищати свої майнові і немайнові інтереси, а також здійснювати будь-які, за вибором ліцензіата, юридичні дії, пов'язані з неправомірним використанням об'єктів, права на які передані ліцензіату у відповідності з умовами договору на підставі чинного на території законодавства (пункт 2.6).

Згідно з випискою з каталогу творів від 30.01.2015 на виконання умов Договору № НЛВ-138/15 Позивач набув права на використання певних музичних творів, зокрема:

код 1435217, назва твору "Free", автор музики - Springsteen Lem Ciafone John Wyche Ultra Nate, автор тексту - Springsteen Lem Ciafone John Wyche Ultra Nate, виконавець - Ultra Nate, авторські права на твір 33,12%;

код 1748799, назва твору "Say it right", автор музики - Furtado/Hills/Mosley, автор тексту - Furtado/Hills/Mosley, виконавець - Nelly Furtado, авторські права на твір 25%.

На виконання умов пункту 3.1 Договору № АУ003К Позивач надав декларацію від 30.01.2015 № 9 щодо переданих музичних творів за Договором № НЛВ-138/15, зокрема "Free" та "Say it right".

Отже, на підставі даних договорів про управління майновими авторськими правами та декларації Організація набула майнові права на музичні твори "Free" (виконавець Ultra Nate ) та "Say it right" (виконавець Nelly Furtado).

Як зазначає Організація, актом фіксації від 24.03.2015 № 04/03/15, складеним уповноваженим представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами, та відеозаписом публічного сповіщення на відеокамеру було встановлено, що в приміщенні ресторану "Glu Koza" (м. Одеса, вул. Гаванна, 12), в якому здійснює господарську діяльністю Відповідач, публічно виконувалися музичні твори "Free" та "Say it right".

На підтвердження правомірності використання творів Відповідачем подано суду ліцензійний договір від 06.04.2015 № БВ-04/15, укладений Відповідачем та Третьою особою (далі - Ліцензійний договір № БВ-04/15), відповідно до якого Третя особа від імені авторів та їх правонаступників, включаючи іноземних, надала Відповідачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну) ліцензію на публічне виконання творів, які відносяться до репертуару Третьої особи на території закладу "Glu Koza", яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Гаванна, 12.

Доказами того, що Третя особа має статус організації колективного управління є свідоцтво про облік організації колективного управління від 22.08.2003 № 3/2003, видане Державним департаментом інтелектуальної власності міністерства освіти і науки України.

У листі Державної служби інтелектуальної власності України від 02.02.2015 № 1-15/749 (т. 3, а.с. 32) зазначено, що чинним законодавством не передбачено анулювання або переоформлення виданих свідоцтв про облік організацій колективного управління у зв'язку з їх реорганізацією. Згідно з пунктом 8 Порядку обліку до Реєстру обліку організації колективного управління було внесено відомості про реорганізацію державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" шляхом перетворення в державну організацію, і "станом на сьогодні" Третя особа перебуває на обліку Державної служби інтелектуальної власності України як організація колективного управління згідно із свідоцтвом від 22.08.2003 № 3/2003.

Таким чином, Третя особа має статус організації колективного управління відповідно до Закону, тому укладений суб'єктом господарювання договір з Третьою особою виключає обставини виконання творів без дозволу правовласника, тобто виключає сам факт порушення.

Судами попередніх інстанцій не прийняті посилання Організації на те, що на момент виконання творів Ліцензійний договір № БВ-04/15 не був чинним, оскільки згідно з частиною третьою статті 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

У пункті 5.1 Ліцензійного договору № БВ-04/15 сторони розповсюдили його умови на відносини, які виникли між ними до укладення договору, а саме з 23.03.2015 .

Відповідно до статей 638, 1109 ЦК України, статті 180 Господарського кодексу України, статей 32, 33 Закону визначення творів, використання яких дозволяється, є істотною умовою ліцензійного договору, яка потребує узгодження сторонами.

Водночас надання організацією колективного управління дозволу на публічне виконання (демонстрацію) музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань в електронній формі, так само як і без будь-якого обмеження їх переліку, свідчить про узгодження сторонами відповідної істотної умови договору, оскільки за відсутності будь-яких винятків (стосовно певних об'єктів та/або суб'єктів прав) це не потребує подальшої конкретизації.

Неправомірність використання спірних музичних творів Відповідачем за наявності Ліцензійного договору № БВ-04/15 Організацією не доведена.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з Відповідача суми 27 560 грн. як компенсації у зв'язку з порушенням майнових прав суб'єкта авторського права.

Відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

У пункті 29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача. Відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суди попередніх інстанцій, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, врахувавши: що Третя особа є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організацій колективного управління від 22.08.2003 № 3/2003; те, що Відповідач отримав право публічного виконання спірних музичних творів, а саме на підставі Ліцензійного договору № БВ-04/15; саме по собі укладення Ліцензійного договору № БВ-04/15 пізніше у часі не дає підстав стверджувати, що публічне виконання Відповідачем спірних музичних творів відбулося неправомірно; що надання Третьою особою дозволу на публічне виконання музичних творів без будь-якого обмеження їх переліку якраз і свідчить про узгодження сторонами відповідної істотної умови договору, та враховуючи презумпцію правомірності правочину, - дійшли заснованого на законі висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим правомірно відмовили у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 23.02.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 зі справи № 916/4857/15 залишити без змін, а касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Вовк

Суддя Б. Львов