ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року Справа № 910/1326/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Грейц К.В., Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиФірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністюна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.06.2016у справі№ 910/1326/16господарського суду міста Києва за позовомФірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністюдо1. Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва; 2. Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києвіпростягнення 16 268,07 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2:Случак О.О. (довіреність від 24.04.2016) не з'явились не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Грєхова О.А.) від 11.04.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Баранець О.М., судді - Калантай Н.Ф., Сітайло Л.Г.) від 21.06.2016, у справі № 910/1326/16 в позові відмовлено повністю.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.1173, ст.1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ч.1 ст.43 Бюджетного кодексу України, ч.ч.1, 3 ст.45, ст.82, ч.2 ст.87 Закону України "Про виконавче провадження", розділи 12-13 Інструкції з організації примусового виконання рішень, ст.ст.32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Відповідачі 1, 2 не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва про стягнення 16 268,07 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди правомірно виходили із такого.

18.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (лізингодавець) та Фірмою "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю (лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу №1125/12/2007, за умовами пункту 1.1. якого лізингодавець зобов'язався придбати в свою власність транспортний засіб (майно) згідно зі встановленою лізингоодержувачем специфікацією продавця і передати його без надання послуг з управління та технічної експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти його на умовах даного договору.

У вересні 2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 133330,31 грн, а саме: 124603,56 грн - основного боргу, 6734,61 грн - неустойки, 1784,55 грн - 3% річних, 207,59 грн - збитків від інфляції за Договором фінансового лізингу №1125/12/2007 від 18.12.2007.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі №910/17786/13, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014, позовні вимоги ТОВ "Ласка Лізинг" задоволено частково. Стягнуто з Фірми "Т.М.М." ТОВ на користь ТОВ "Ласка Лізинг" заборгованість у розмірі 124603,56 грн, пеню у розмірі 6723,95 грн, 3% річних у розмірі 1784,55 грн, збитки від інфляції у розмірі 207,59 грн, судовий збір у розмірі 2666,38 грн; в іншій частині - в задоволенні позову відмовлено.

14.07.2014 р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі №910/17786/13 видано відповідний наказ.

18.08.2014 під час виконання наказу Господарського суду міста Києва Відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві з рахунку Фірми "Т.М.М." - ТОВ були списані грошові кошти в загальній сумі 135984,03 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку від 18.08.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі №910/17786/13 здійснено процесуальне правонаступництво. Замінено позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД".

Кошти на рахунок ТОВ "Мега Торг ЛТД", який є новим кредитором за Договором фінансового лізингу №1125/12/2007 від 18.12.2007 (на підставі уступки права вимоги) надійшли лише 26.12.2014.

У лютому 2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД" до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в сумі 36896,85 грн у зв'язку з простроченням Фірмою "Т.М.М." - ТОВ погашення заборгованості за Договором фінансового лізингу №1125/12/2007 від 18.12.2007 у період 12.07.2013 - 25.12.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2015 у справі №910/2681/15-г, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2015, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД" задоволено повністю; стягнуто з Фірми "Т.М.М." - ТОВ на користь ТОВ "Мега Торг ЛТД" 5448,42 грн втрат від інфляції, 31448,43 грн 3% річних, а також 1827 грн судового збору.

У даному рішенні заперечення Фірми "Т.М.М." - ТОВ про те, що державною виконавчою службою на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі №910/17786/13 стягнуто всю суму коштів ще 18.08.2014, а тому після цієї дати нарахування 3% річних та втрат від інфляції є необґрунтованим, судом відхилено.

Також зазначено, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі №910/17786/13 вважається виконаним, і зокрема заборгованість по лізинговим платежам (за 53-й - 64-й періоди лізингу) за період з 03.08.2012 по 11.07.2013 в розмірі 124603,56 грн вважається погашеною, лише після зарахування коштів на рахунок кредитора - позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД"), тобто з 26.12.2014.

17.06.2015 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2015 у справі №910/2681/15-г було видано відповідний наказ.

Під час виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/2681/15-г від 17.06.2015 Відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві 30.07.2015 з рахунку Фірми "Т.М.М." - ТОВ були списані грошові кошти в загальній сумі 38723,85 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку від 30.07.2015.

Звертаючись до господарського суду з даною позовною заявою Фірма "Т.М.М." - ТОВ зазначає, що внаслідок порушення ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень під час виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі №910/17786/13, позивачу було завдано шкоди в розмірі 16268,07 грн (розмір 3% річних та інфляційних втрат за період з 19.08.2014 по 25.12.2014), які в подальшому були стягнуті рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2015 у справі №910/2681/15-г. У зв'язку з наведеним позивач вважає, що сума шкоди в розмірі 16268,07 грн повинна бути солідарно відшкодована відповідачами.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Так, відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 3 статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

За приписами частини 2 статті 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статті 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є:

- факти неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб;

- наявність шкоди;

- причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

При цьому неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Згідно з частинами першою та другою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Положеннями ГПК України передбачено спеціальний порядок оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Так, відповідно до ст.1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю не зверталась до Господарського суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві щодо перерахування грошових коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД" під час виконання рішення Господарського суду міста Києва №910/17786/13 від 14.07.2014 року.

За оцінкою судів позивачем у даній справі не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів неправомірності дій державного виконавця при виконанні ним рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі №910/17786/13.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В рішенні Господарського суду міста Києва від 25.02.2015 у справі №910/2681/15-г зазначено, що: "Рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі №910/17786/13 вважається виконаним лише після зарахування коштів на рахунок кредитора - позивача (ТОВ "Мега Торг ЛТД"), тобто з 26.12.2014, що підтверджується наданою позивачем випискою по рахунку. При цьому суд зазначає, що про заміну кредитора у зобов'язанні відповідача (Фірма "Т.М.М." - ТОВ) було повідомлено належним чином, що встановлено ухвалою суду від 30.09.2014 у справі №910/17786/13, а тому за наявності відповідного волевиявлення відповідача (Фірма "Т.М.М." - ТОВ) він міг самостійно на користь належного кредитора погасити присуджену рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі №910/17786/13 суму коштів (в т.ч. основну заборгованість) ще до списання з нього державною виконавчою службою коштів в примусовому порядку, тобто виконати рішення суду добровільно, чого відповідачем (Фірма "Т.М.М." - ТОВ) зроблено не було".

Враховуючи вищенаведене, а також приймаючи до уваги приписи ст.610, ч.1 ст.612, ст.611 ЦК України, ч.2 ст.193 ГК України, Господарський суд міста Києва у справі №910/2681/15-г дійшов висновку про порушення саме Фірмою "Т.М.М." - ТОВ грошових зобов'язань за договором від 18.12.2007 за №1125/12/2007 (в період 12.07.2013 - 25.12.2014) та наявність підстав для застосування правових наслідків, встановлених ст.625 ЦК України.

Отже, факт заподіяння відповідачем-1 шкоди Фірмі "Т.М.М." - ТОВ в розмірі 16268,07 грн (розмір 3% річних та інфляційних втрат за період з 19.08.2014 року по 25.12.2014 року) товариством не доведено, оскільки спірна сума стягнута саме з товариства на користь його контрагента внаслідок порушення товариством грошових зобов'язань за договором від 18.12.2007 №1125/12/2007, а орган державної виконавчої служби не є відповідальною особою за своєчасне виконання позивачем зобов'язання у передбачений договором строк.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування ухвалених у справі судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі № 910/1326/16 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді К. Грейц

О.Поляк