Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 року Справа № 910/16653/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А., суддів:Євсікова О.О., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська консалтингова палата"на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2015та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.02.2016у справі№910/16653/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська консалтингова палата"доПублічного акціонерного товариства "ПроКредитБанк"простягнення 2 458,20 грн. за участю представників сторінвід позивача:Цигіка І.Ю. (дов. б/н від 21.01.2016),від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська консалтингова палата" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення із Публічного акціонерного товариства "ПроКредитБанк" безпідставно набутих коштів у розмірі 2 458,20 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2015 у справі № 910/16653/15 (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 (колегія суддів у складі: Чорна Л.В., Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 27.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська консалтингова палата" (далі - клієнт) та Публічним акціонерним товариством "ПроКредитБанк" (далі - банк) укладений договір № CUR_LE_300668 про обслуговування поточного рахунку в АТ "ПроКредитБанк" (далі - договір про обслуговування рахунку), за умовами якого банк зобов'язувався відкрити клієнту поточний(і) рахунок(ки) згідно додатку та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

Згідно додатку до договору про обслуговування рахунку банк відкрив клієнту поточні рахунки: № 26004210300668 - у національній валюті та № 26004210300668 - в іноземній валюті (долар США).

01.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська консалтингова палата" (далі - позичальник) та Публічним акціонерним товариством "ПроКредитБанк" (далі - кредитор) укладена рамкова угода №FW105.757 (далі - рамкова угода), за умовами якої кредитор на підставі цієї угоди зобов'язувався здійснювати кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобов'язувався належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені угодою та кредитними договорами.

Згідно абз. 2 п. 6.2. рамкової угоди при видачі кредиту в іноземній валюті, позичальник з метою сплати комісій, передбачених кредитними договорами уповноважує та доручає кредитору списати кредитні кошти у розмірі, еквівалентному розміру цих комісій і продати їх на МВРУ або самому кредитору.

01.11.2013 між позичальником та кредитором укладений договір про надання траншу № 105.43935/FW105.757 (далі - договір про надання траншу), за умовами якого кредитор зобов'язувався надати позичальнику кредит у розмірі 100 000,00 (сто тисяч) доларів США, строк кредитування - 48 місяців, розмір процентів - 9,5 % річних, комісія за видачу кредиту - 1,5 % від розміру кредиту, спосіб видачі кредиту - продаж кредитних коштів на МВРУ та зарахування їх гривневого еквіваленту на рахунок позичальника № 26004110300668 у кредитора.

Згідно абз. 2 п. 3 договору про надання траншу позичальник уповноважує кредитора здійснювати у день видачі кредиту продаж усієї суми кредиту на міжбанківському валютному ринку України за курсом кредитора та зарахувати гривневий еквівалент проданої валюти на рахунок позичальника. Одночасно позичальник уповноважує кредитора здійснити договірне списання комісій кредитора та інших банків за операцію продажу валюти, згідно з тарифами кредитора та суми інших витрат/втрат, пов'язаних з даною операцією.

На момент видачі кредиту позичальник обслуговувався за тарифним пакетом "Універсальний", за умовами якого комісія за купівлю валюти на міжбанківському валютному ринку становила 0,3% від суми купівлі/продажу.

Судами встановлено, що 04.11.2013 кредитні кошти були перераховані банком на спеціальний рахунок № 20635210300668, відкритий у ПАТ "ПроКредитБанк" для продажу коштів на міжбанківському валютному ринку України, який відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.07.2004 за № 918/9517, є рахунком для обліку довгострокових кредитів в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання, та є допоміжним рахунком, який відкривається в банку для обліку руху коштів.

Із вказаного рахунку № 20635210300668 кредитні кошти були спрямовані на рахунок № 29006000100523, який призначений для кредиторської заборгованості за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів банку. В подальшому кошти були продані на міжбанківському валютному ринку України у відповідності до вимог законодавства, про що свідчать меморіальні валютні ордери від 04.11.2013, комісія за продаж становила 2 458,20 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що відповідно до довідки ПАТ "ПроКредитБанк" № 4-2/14/253 від 26.09.2014 в період з 27.08.2013 по 26.09.2014 рух коштів на рахунку ТОВ "Українська консалтингова палата" № 26004210300668.840, відкритий в іноземній валюті (долар США), не здійснювався. Посилаючись на вказану обставину, позивач вважав, що банк не виконав свої зобов'язання за рамковою угодою та договором про надання кредитного траншу і безпідставно списав з рахунку товариства 2 458,20 грн. комісії за продаж кредитних коштів у розмірі 100 000,00 доларів США на міжбанківському валютному ринку України.

Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави встановлені ст. 1212 ЦК України, згідно з ч. 1 якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі (постанова Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13).

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій обгрунтовано посилалися на встановлені ними фактичні обставини справи, які свідчили про надання кредитних коштів позичальнику у розмірі 100 000,00 доларів США шляхом зарахування їх гривневого еквіваленту на рахунок ТОВ "Українська консалтингова палата" у національній валюті № 26004210300668, відкритий у ПАТ "ПроКредитБанк", після продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Встановивши наведені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про правомірність дій банку щодо списання з рахунку позичальника 2 458,20 грн. комісії за продаж іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, оскільки правовими підставами для такого списання були укладені між сторонами правочини, якими врегульовані правовідносини щодо обслуговування банком поточного рахунку ТОВ "Українська консалтингова палата" як клієнта та його кредитування як позичальника.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із вірним висновком судів попередніх інстанцій про відсутність передбачених законом підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України та задоволення позову.

Доводи касаційного оскарження про порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права щодо обставин, встановлених ними під час розгляду справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи у касаційному порядку. Викладені в касаційній скарзі доводи по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, що не входить до визначених ст. 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскарженій постанові суду апеляційної інстанції та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34, 35 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська консалтингова палата" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2015 у справі № 910/16653/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді О.Євсіков

О.Попікова