ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року Справа № 910/29811/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Малетича М.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної

скаргипублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"напостанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.16у справігосподарського суду міста Києва №910/29811/14за позовомпублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доЖитлово-будівельного кооперативу "Квазар-3", публічного акціонерного товариства "Київенерго"простягнення 53 831,13грн.,

за участі представників сторін:

від позивача - Залерцов М.О.,

від відповідача-1 - Кобилецький В.В.,

від інших осіб - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулися до господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Квазар-3" та публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 53 831,13грн., у тому числі 34 169,63 грн. основного боргу, 9 246,27 грн. інфляційних, 3044,72 грн. 3% річних, 536,58 грн. пені, 6833,93 грн. штрафу, посилаючись на порушення зобов'язань по договору на послуги водопостачання та водовідведення.

Справа розглядалась судами неодноразово.

17.05.2016 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Прокопенко Л.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з житлово-будівельного кооперативу "Квазар-3" на користь ПАТ "АК Київводоканал" 28 350,96грн. основного боргу, 7 677,40грн. інфляційних втрат, 2 527,12грн. 3% річних, 445,36грн. пені.

29.09.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Отрюх Б.В., Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2016 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено, мотивуючи безпідставністю його вимог.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" посилалися на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати постанову від 29.09.2016, а законне й обгрунтоване на їх думку рішення суду першої інстанції від 17.05.2016 залишити в силі.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи та установлено судами обох інстанцій, 05.03.1999 між державним комунальним об'єднанням "Київводоканал", правонаступником якого є ПАТ "АК Київводоканал" (постачальник) та житлово-будівельним кооперативом "Квазар-3" (абонент) було укладено договір №6373/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення, згідно з умов якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент - розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник зобов'язаний: забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82; приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин.

Згідно п.2.2. договору абонент зобов'язаний: сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього Договору; представляти перелік об'єктів, в тому числі субабонентів, яким подається вода (приймаються стоки) у відповідності з вимогами правил; відповідати за збереження водолічильників, водомірних вузлів, санітарний стан приміщення водомірного вузла; мати резерв водолічильників для негайної заміни вибувших із ладу приладів; при зміні своїх реквізиті повідомляти про це постачальника у семиденний термін.

Пунктом 3.1. договору визначено, що кількість води, яка подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

За змістом пункту 3.4. договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водо лічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, абонент зобов'язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтованими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

У розділі 5 договору сторони визначили термін його дії з 05.03.1999 по 05.03.2009. За відсутності заяви однієї зі сторін за місяць до закінчення строку договору, останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік.

Звертаючись із позовом у цій справі, ПАТ "АК Київводоканал" зазначили, що у період з 01.11.2011 по 30.06.2014 надали ЖБК "Квазар-3" послуги на суму 161 689,98грн., у підтвердження чого пред'явили платіжні вимоги-доручення за період з листопада 2011 по червень 2014 за абонентськими кодами 7-707, 7-50707, довідку ПАТ Банк "Радикал" №8/15 від 31.01.2015, реєстр дебетових повідомлень, розшифровки рахунків абонента, відомості водовідведення ГВ за період з листопада 2011 по червень 2014, копії актів про зняття показань з приладу обліку. Проте, як зазначав позивач, вартість наданих відповідачу-1 послуг з водопостачання та водовідведення у спірний період останнім оплачена не у повному обсязі, що зумовило виникнення боргу у сумі 34 169,63грн.

Відповідно до положень статей 525. 526, 629 ЦК України, статті 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із умов укладеного між сторонами договору, а також положень Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", якими установлений обов'язок споживачів своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення, та механізму формування тарифу на гарячу воду, визначеного Постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2001 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", тому дійшов висновку про наявність у відповідача-1 обов'язку оплатити стоки холодної та гарячої води.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно ст.26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до переліку істотних умов договору серед інших, віднесено: вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу.

Статтею 29 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що у технічних умовах у сфері питної води та питного водопостачання, зокрема, зазначаються: відомості про джерела питного водопостачання; місце приєднання до водопровідних мереж, вимоги до обладнання, вузлів приєднання; основні розрахункові інженерні параметри системи питного водопостачання, що включають гарантовану кількість і якість питної води, тиск у місці підключення, умови водовідведення; вимоги до встановлення лічильників обліку споживання питної води.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд обгрунтовано виходив, по-перше, із наявних у матеріалах справи платіжних документів, якими підтверджується оплата житлово-будівельного кооперативу "Квазар-3" послуг з централізованого постачання гарячої води її виробнику - публічному акціонерному товариству "Київенерго", неврегульованості відносин з приводу виготовлення гарячої води договором №6373/4-08 від 05.03.1999, та по-друге, із відсутності у зазначеному договорі необхідних умов, визначених ст.29 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", що свідчить про самовільне нарахування позивачем плати за послугу , яка поставляється на теплові бойлери для виготовлення гарячої води.

Таким чином, перевіряючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, із посиланням на положення статей 33, 34 ГПК України, врахувавши те, що відповідно до вимог ч.1 ст.43 ГПК України суд зобов'язаний дослідити та оцінити всі зібрані у справі докази, які є допустимими, дійшов обгрунтованого висновку про безпідставність вимог позивача.

Належних обґрунтувань, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанції, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови, при ухваленні якої здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.16 у справі №910/29811/14 господарського суду міста Києва - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя А.С. Ємельянов

Суддя М.М. Малетич