Постанова ВГСУ від 05.12.2016 року у справі №904/2329/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року Справа № 904/2329/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКролевець О.А., суддівЄвсікова О.О., Шевчук С.Р.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2016у справі№904/2329/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДержавної екологічної інспекції у Дніпропетровській областідоПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз"провідшкодування збитків у розмірі 25124,33 грн.за участю представників сторінвід позивача:не з'явився, від відповідача:Богдан С.В.,ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" про відшкодування збитків у розмірі 25124,33 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2016 (суддя Петренко Н.Е.) в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 (колегія суддів у складі: Кощеєв І.М., Вечірко І.О., Пархоменко Н.В.), рішення скасовано. Прийнято нове рішення про задоволення позову повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (далі - Товариство) до спеціального фонду Державного бюджету 7537 грн. 30 коп. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що становить 30% грошових стягнень за шкоду, 5024 грн. 87 коп. до спеціального фонду обласного бюджету Дніпропетровської обласної ради шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що становить 20% грошових стягнень за шкоду та до спеціального фонду місцевого бюджету Жовтоводської міської ради 12562 грн.16 коп. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що становить 50% грошових стягнень за шкоду, із зарахуванням коштів на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Дніпропетровській області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним та місцевими бюджетами".

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати як таку, що прийнята з порушенням та невірним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а рішення від 14.06.2016 залишити в силі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч.1 ст.1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому акті, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Дніпродзержинське управління по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", згідно виписки з ЄДРПОУ серії АД № 199770 та положення, є структурною одиницею Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" без права юридичної особи. Основним видом діяльності підприємства є газопостачання та газифікація. Підприємство має структурні підрозділи: аварійно-диспетчерська служба, служба мереж, автотранспортна служба, ремонтно-механічні майстерні, служби і відділи управління, 2АГНКС по вул. Колеусівська, 2, вул. Індустріальна, 19, абонентські служби, Криничанська виробнича дільниця, Петриківській цех, Солонянська виробнича дільниця, Верхньодніпровська виробнича дільниця, Жовтоводська виробнича дільниця, база відпочинку "Вогник".

Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області в період 11.11.2015р. по 01.12.2015р. відповідно до повідомлення від 21.09.2015р. №4-3986-9-3, до наказу №443-П від 21.09.2015р., наказу №677-п від 12.11.2015р., направлення №4-3985-9-3 від 21.09.2015р. та направлення №4-5285-7-3 від 12.11.2015р. було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 01.12.2015р. зафіксовано факт закінчення 5-річного терміну дії дозволу №121070000-11 від 07.05.2008, виданого ВАТ "Дніпропетровськгаз" (Жовтоводське УЕГГ, м. Жовті Води, вул. Заводська, 1а). Таким чином, з 07.05.2013р. Товариством викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюються без відповідного дозволу.

Під час перевірки було виявлено не обліковані в матеріалах інвентаризації джерела утворення забруднюючих речовин, зокрема Жовтоводської дільниці: 2 токарних верстата, фрезерний верстат, вертикально-свердлильний верстат, настільний вертикально-свердлильний, болгарка, пересувний зварювальний апарат САК.

Позивачем було проведено розрахунок відшкодування збитків на загальну суму 25124,33 грн., заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. (викиди без дозволу) відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, яка затверджена наказом Мінприроди України № 639 від 10.12.2008р. і зареєстрована Мінюстом України за №48/16064 від 21.01.2009р. Вказаний розрахунок здійснено по матеріалах "Звіту про охорону атмосферного повітря за 2014р. 2-ТП (повітря)".

На адресу відповідача було направлено претензію №51-7/51 від 25.12.2015 з пропозицією сплатити збитки в добровільному порядку, але відповідач не погодився з нею з мотивів, зазначених у відповіді №8/20-318 від 01.02.2016 на претензію.

Державним інспектором з охорони навколишнього середовища Дніпропетровської області було складено протокол №10361 про адміністративне правопорушення від 01.12.2015 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на посадову особу ОСОБА_8, фахівця по роботі з клієнтами відділу обслуговування клієнтів Дніпродзержинського УЕГГ ПАТ "Дніпропетровськгаз", передбаченого ч.1 ст.48, ч.2 ст.78, ст.79, ст.82 КУпАП. Накладений на посадову особу штраф у розмірі 850 грн. було сплачено добровільно, про що свідчить квитанція від 14.01.2016.

Предметом даного спору є вимога про відшкодування 25124,33 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення Товариством законодавства про охорону атмосферного повітря.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що факт здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря після 07.05.2013р. без належних дозволів був зафіксований актом перевірки, який є джерелом доказової інформації, і до теперішнього часу підприємство здійснює діяльність, пов'язану з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, без відповідного дозволу.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує на вжиття ним необхідних заходів, направлених на отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, посилаючись на наступні докази: Договір від 18.03.2013р. №7034/Л/71.20.1, укладений між ПАТ "Дніпропетровськгаз" та ПрАТ "ВТП "Укренергочормет", на виконання якого останнім були розроблені документи з обґрунтування обсягів викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; супровідні листи щодо реєстрації звітів по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 08.11.2013р. за вих. №11/14-0121 (а.с.68 том 1), від 17.02.2014р. за вих. №11/14-0011 (а.с.70 том 1), від 29.08.2014р. за вих. №11/14-0049 (а.с.72-73 том 1); листи головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області (а.с.77-96 том 1); лист П'ятихатської районної державної адміністрації від 04.11.2014р. за вих. №53-3759/0/363-14, відповідно до якого Жовтоводським УЕГГ ПАТ "Дніпропетровськаг" 26.10.2013р. було розміщено в районній газеті "Злагода" №83 (11728) оголошення про наміри підприємства отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (а.с.97 том 1); лист Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації (а.с.99-143 том 1); лист від 13.10.2014р. за вих. №11/14-0059 на адресу Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації та в.о. заступника голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо необґрунтованої відмови від видачі дозволів на викиди (а.с.144-145 том 1) та відповідь на нього (а.с.146-147 том 1); лист від 02.12.2014р. з вих. №11/14-0071 на адресу голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо необґрунтованої відмови у видачі дозволів (а.с.148-150) та відповідь на нього (а.с.151-153 том 1); лист від 02.12.2014р. з вих. №11/14-0072 на адресу Міністерства екології та природних ресурсів України щодо необґрунтованої відмови від видачі дозволів на викиди (а.с.154-156 том 1) та відповідь на нього (а.с.157 том 1); супровідний лист щодо реєстрації звітів по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 30.03.2016р. за вих. №11/14-0017 (а.с.159 том 1), інформація з виконання припису від 05.04.2016р. за вих. №8/13-1476 (а.с.160-161 том 1) та листи щодо реєстрації наданих звітів (а.с.162-165 том 1).

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідачем починаючи з березня 2013 року вживалися та вживаються всі залежні від нього заходи, направлені на отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а затримка у оформленні відповідного дозволу сталася не з вини Товариства, тому в його діях не вбачається усього складу цивільного правопорушення, зокрема, вини у неотриманні дозволу, протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками.

Спростовуючи висновок суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги повністю, апеляційний господарський суд, в свою чергу, виходив з того, що у період з 07.05.2013р. по час розгляду справи у відповідача відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а вчинення Товариством дій, направлених на одержання дозволу, та неможливість подання документів для одержання дозволу через реорганізацію відповідних органів, уповноважених на його видачу, не давало відповідачу права на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу, в зв'язку з чим, державі заподіяні збитки у спірній сумі.

Колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

У відповідності до ст.ст.68,69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю, яка має цивільний характер.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно встановити повний склад правопорушення, як-от: неправомірність поведінки особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

При цьому у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Тобто на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Приписами статей 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що особи, винні, зокрема, у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади, несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.п.2,3 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. №302 (в редакції від 30.10.2013р., чинній у спірний період), дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається безоплатно на строк не менш як п'ять років: суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до першої групи, - Мінприроди за погодженням з Держсанепідслужбою; суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до другої або третьої групи, - обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища через дозвільні центри за погодженням з територіальними органами Держсанепідслужби.

Пунктом п.5 цього Порядку встановлено, що суб'єкт господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, для отримання дозволу подає Мінприроди, а суб'єкт господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, - дозвільному центру у письмовій та в електронній формі документи, підготовлені відповідно до затвердженої Мінприроди Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, а також вміщує в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл із зазначенням адреси місцевої держадміністрації, до якої можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян.

Відповідно до п.п.6,8 даного Порядку регламентовано, що Мінприроди та дозвільні центри передають Держсанепідслужбі, її територіальним органам відповідно заяву та документи на отримання дозволу. Держсанепідслужба, її територіальні органи протягом 15 календарних днів з дати надходження документів приймають рішення щодо можливості/неможливості видачі дозволу, яке надсилається Мінприроди та дозвільним центрам відповідно. Орган, який видав дозвіл, протягом 30 календарних днів розглядає заяву та документи на отримання дозволу і у разі відсутності зауважень видає дозвіл.

У відповідності до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 р. № 639, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема, вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Згідно з положеннями п.2.2 названої Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Відповідно до п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. №464, акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Судами попередніх інстанцій достеменно встановлено та скаржником не заперечуються ті фактичні обставини, що в період з 07.05.2013р. по час розгляду справи в суді, чим охоплюється спірний період нарахування позивачем збитків (з 01.01.2014р. по 31.12.2014р.), дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у відповідача відсутній, а з 30.10.2013р. на підставі постанови КМ України від 07.08.2013 №748 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" повноваженнями по реєстрації звітів з інвентаризації викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел був наділений Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської облдержадміністрації.

Колегія суддів відхиляє передчасні доводи скаржника щодо вчинення з листопада 2013 року всіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання нового дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та неотримання відповідного дозволу сталося не з вини Товариства, а внаслідок необґрунтованих відмов Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської облдержадміністрації, оскільки позивачем не надано жодних доказів того, що протиправність дій чи бездіяльності посадових осіб вказаного дозвільного органу щодо зволікання чи відмови у реєстрації звітів про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря протягом 2013-2015рр. встановлено в порядку адміністративного судочинства.

При цьому не заслуговують на увагу недоречні твердження заявника про вжиття ним починаючи з березня 2013 року належних заходів для отримання відповідного дозволу та його неотримання з причин реорганізації компетентних державних органів та відсутності у Дніпропетровської облдержадміністрації конкретного механізму реалізації повноважень з видачі дозволів в листопаді 2013р., оскільки, по-перше, з матеріалів справи вбачається та судами встановлено, що дійсною причиною неодержання Товариством дозволу на викиди протягом 2014-2015рр. стали неодноразові повернення йому на доопрацювання документації, необхідної для оформлення цього дозволу, причому відповідні дії дозвільного органу позивачем у встановленому порядку не оскаржувалися на предмет їх незаконності. По-друге, позивачем заявлено до відшкодування збитки, завдані відповідачем у період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., а не протягом березня-листопада 2013р.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з правильним висновком апеляційного суду про те, що суд першої інстанції, встановивши факт самовільного здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (за умов відсутності у період з 07.05.2013р. дозволу на такі викиди), безпідставно не врахував того, що державі протягом 2014 року були заподіяні збитки у спірній сумі внаслідок порушення Товариством законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з цим, колегія суддів на стадії касаційного перегляду справи не може прийняти до уваги припущення скаржника про неправильність здійсненого позивачем розрахунку відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р.

Інші доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального законодавства не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови.

Таким чином, перевіривши у відповідності до ч.2 ст.1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскарженій постанові суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що судом у порядку ст.ст.43,101,105 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України