ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року Справа № 903/265/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Могила С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної фірми "Астрон"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 27.07.2016 р. (суддя Андреїшина І.О.) та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 р. (судді: Агрикова О.В., Чорногуз М.Г., Калатай Н.Ф.) у справі№903/265/16 господарського суду міста Києва за первісним позовомПриватної фірми "Астрон" до1.Волинської обласної ради 2.Волинського обласного дитячого територіального медичного об'єднання провизнання пункту договору оренди недійсним за зустрічним позовомВолинського обласного дитячого територіального медичного об'єднання до1.Приватної фірми "Астрон" 2.Волинської обласної ради провизнання договору оренди недійсним за участю представників: від позивача за первісним позовомОлейник І.Ю., ордер серія ВЛ №000, 026565 від 05.12.2016 р.від відповідача 1 за первісним позовом Якимчук М.В., довіреність №2636/33/2-16 від 02.12.2016 р.від відповідача 2 за первісним позовомЛяшенко С.В., генеральний директор, наказ №369-ОС від 29.11.2016 р.

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 р. Приватна фірма "Астрон" звернулась до господарського суду Волинської області з позовом до Волинської обласної ради та Волинського обласного дитячого територіального медичного об'єднання про визнання недійсним пункту договору оренди .

Ухвалою господарського суду Волинської області від 20.04.2016 р. порушено провадження у справі №903/265/16. В подальшому, ухвалою господарського суду Волинської області від 18.05.2016 р. вказану справу передано за підсудністю до господарського суду міста Києва в порядку ст.ст. 16 та 17 господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2016 р. справу №903/265/16 прийнято до провадження. Разом з тим, 27.05.2016 р. у вказаній справі винесено ухвалу про прийняття до спільного розгляду з первісним позовом у справі №903/265/16 зустрічної позовної заяви Волинського обласного дитячого територіального медичного об'єднання до Приватної фірми "Астрон" про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області від 01.04.2015 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2016 р. у справі №903/265/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 р., у первісному та зустрічному позові відмовлено повністю.

Так, стосовно вимоги заявленої у первісному позові господарські суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що норма оскарженого пункту договору не суперечить чинному законодавству. При цьому, при укладанні договору сторони можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Одночасно в цим, враховуючи приписи чинного законодавства про зворотну дію в часі законів, місцевий та апеляційний господарські суди відмовили в задоволенні зустрічного позову через безпідставність заявленої у ньому вимоги.

Не погодившись з судовими рішеннями місцевого та апеляційного господарських судів, Приватна фірма "Астрон" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2016 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 р. в частині первісного позову та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди не повно дослідили фактичні обставини справи, а саме: не звернули уваги на невідповідність підписаного сторонами договору типовій формі угод такого виду і змісту, яка погоджена Волинською обласною радою.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2016 р. справу №903/265/16 передано колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Корнілова Ж.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.11.2016 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Корнілова Ж.О., касаційну скаргу Приватної фірми "Астрон" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 05.12.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/5992 від 05.12.2016 р., у зв'язку з перебуванням судді Корнілової Ж.О. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якої у справі №903/265/26 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я, Могил С.К. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.12.2016 р.).

Скаржником було заявлено клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2016 р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 р. у справі №903/265/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 1211 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою сторони чи прокурора або за свою ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Враховуючи диспозитивний характер норм вказаної статті, з огляду на зміст заявленого скаржником клопотання про зупинення виконання судових рішень, колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні даного клопотання.

До початку судового розгляду представником позивача за первісним позовом було подано пояснення у справі.

У судове засідання 05.12.2016 р. з'явились представники позивача за первісним позовом та відповідачів за первісним позовом.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Представники відповідачів за первісним позовом в судовому засіданні заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2015 р. Приватною фірмою "Астрон" (орендар), Волинською обласною радою (орендодавець) та Волинським обласним дитячим територіальним медичним об'єднанням (балансоутримувач) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є власністю територіальних громад сіл, селиш, міст Волинської області (договір оренди).

Пунктом 1.2. вказаного договору встановлено, що балансоутримувач передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що є спільною власністю територіальних громад міст, селищ, міст області, розміщене за адресою: м. Луцьк, пр. Відродження, 30, корисною площею 80 кв.м. (офіс -14 кв.м., аптечний пункт 66 кв.м.) та знаходиться на балансі Волинського обласного дитячого територіального медичного об'єднання, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку і становить за незалежною оцінкою або залишковою балансовою вартістю 66 047 грн. 00 коп. - офіс та 301 626 грн. 00 коп. - аптечний пункт.

Передача майна в оренду здійснюється за актом приймання - передачі, в якому зазначається перелік та стан майна, що орендується та інші відомості за узгодженням сторін (п. 1.4 договору оренди).

У пункті 7.1. договору оренди сторони визначили строк його дії, а саме з 01.04.2015 р. по 01.03.2018 р. включно.

Пунктом 7.6. вказаного договору сторони погодили, що договір може бути розірваний однією із сторін при умові письмового попередження іншої сторони за 30 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2016 р. орендарем та балансоутримувачем підписано акт прийому-передачі частини нежитлового приміщення, площею 80 кв.м., за адресою: м. Луцьк, пр. Відродження, 30.

В подальшому, відповідач 1 за первісним позовом повідомив позивача за первісним позовом листом №711/47-2/16 від 28.03.2016 р. про розірвання договору оренди від 01.04.2015 р. у відповідності до п. 7.6 вказаного договору, з огляду на факти, викладені у поданні Прокуратури Волинської області.

Зазначене стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до господарського суду у справі №903/265/16 з вимогою про визнання недійсним п. 7.6 договору оренди від 01.04.2015 р., у зв'язку з порушення зазначеним пунктом прав орендаря та не відповідністю даного пункту приписам чинного законодавства.

Зважаючи на вільне волевиявлення сторін під час підписання договору оренди, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов до висновку, що п. 7.6 даного договору, яким передбачено право на його одностороннє розірвання, не суперечить приписам чинного законодавства.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасним та необґрунтованим висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову в задоволені первісного позову, враховуючи наступне.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. (ст.ст. 628 629 вказаного кодексу).

Згідно з ч.ч. 1 2 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 651 вказаного кодексу унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Разом з тим, ст. 291 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього кодексу.

Положення про неможливість односторонньої відмови від договору закріплено також і в ч. 1 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Одночасно, в матеріалах справи, наявний типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області, нова редакція якого закріплена рішенням Волинської обласної ради 6 скликання №4/46 від 13.05.2011 р., в якому п. 7.6 викладено у редакції, що відрізняється від укладеного між сторонами договору, а саме: "договір може бути розірваний однією із сторін при умові письмового попередження іншої сторони за 30 календарних днів та письмовою згодою останньої".

Отже, господарським судам попередніх інстанцій, необхідно було в повному обсязі дослідити обставини справи та визначити які саме норми чинного законодавства слід застосовувати до спірних правовідносин, зокрема, надати оцінку спірного пункту договору з урахуванням приписів Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна", які конкретизують вимоги до даної категорії договорів.

Разом з тим, необхідно проаналізувати положення типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області, нова редакція якого закріплена рішенням Волинської обласної ради 6 скликання №4/46 від 13.05.2011 р.

Вказані обставини мають істотне значення для вирішення спору по суті.

В частині зустрічних позовних вимог, колегія суддів Вищого господарського суду України, погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо відмови у їх задоволені, враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 67 Закону України "Про запобігання корупції" нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об'єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування. Орган або посадова особа надсилає до Національного агентства протягом трьох робочих днів копію прийнятого рішення про скасування або одержаного для виконання рішення суду про визнання незаконними відповідних актів або рішень. Правочин, укладений внаслідок порушення вимог цього закону, може бути визнаним недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що прокуратурою Волинської області проведено розслідування щодо порушення колишнім керівником Волинського обласного дитячого територіального медичного об'єднання ОСОБА_5 вимог ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції" (подання №32-70вих.16 від 12.03.2016 р.), в якому встановлено, що за даними декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік ОСОБА_5 вказав місцем фактичного проживання АДРЕСА_1, власником якого є керівник і засновник приватної фірми "Астрон".

Однак, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено, що Закон України "Про запобігання корупції" прийнятий Верховною Радою України 14.10.2014 р., набрав чинності наступного дня після опублікування (26.10.2014 р.) та введений у дію лише через шість місяців після опублікування.

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що на момент укладення спірного договору оренди, його сторони діяли як того вимагає чинне законодавство України, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, справа №903/265/16 підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду в частині первісних позовних вимог.

Отже, під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене та в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватної фірми "Астрон" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2016 р. у справі №903/265/16 скасувати в частині відмови в задоволені первісного позову.

В цій частині справу №903/265/16 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В інший частині Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2016 р. у справі №903/265/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

С.К. Могил