ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року Справа № 904/1495/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівІванової Л.Б., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.2015у справі№ 904/1495/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Торговая группа "Милих"простягнення 7 555,68 грн за участю представників сторін:

від позивача: Мархайчук О.І., дов. від 23.03.2015

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговая группа "Милих", в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 001/3027 від 06.04.2015 (т.1, а.с. 93-95), просило стягнути з відповідача 7 555,68 грн витрат за зберігання матеріальних цінностей протягом періоду з 27.10.2014 по 06.04.2015.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач, набувши на підставі договору купівлі-продажу № юр-2в/68моб-2014 від 19.09.2014 у власність кислоту сірчану у моногідраді в кількості 37 т, натрій їдкий в кількості 12,5 т та кислоту азотну в моногідраді в кількості 1,37 т, в порушення умов вказаного договору і ст. ст. 530, 689 ЦК України не отримав вказані матеріальні цінності зі складів ВП "Рівненська АЕС", внаслідок чого у останнього відповідно до ст. 667 ЦК України виникло право на стягнення з відповідача витрат за зберігання вказаних матеріальних цінностей. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст.ст. 509, 526, 530, 667, 689, 690 ЦК України та ст.ст. 173, 174 ГК України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2015 (суддя Мілєва І.В.) в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 (склад колегії суддів: Герасименко І.М. - головуючий, Кузнецова І.Л., Сизько І.А.) апеляційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2015 - без змін.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що договір зберігання, наявність якого є обов'язковою в силу вимог закону та умов договору купівлі-продажу № юр-2в/68моб-2014 від 19.09.2014, не був укладений між сторонами у справі, що унеможливлює задоволення позовних вимог, підстави яких стосуються виконання договірних зобов'язань та не змінювались позивачем, а суд не має права самостійної зміни підстав позову; між сторонами склались деліктні правовідносини, у зв'язку з чим понесені позивачем витрати можливо стягнути лише як збитки.

В касаційній скарзі Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування всіх обставин справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, за результатами проведення аукціону 19.09.2014 між Державним агентством резерву України (продавець) та переможцем аукціону - товариством з обмеженою відповідальністю "Торговая группа "Милих" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу (відпуску) матеріальних цінностей державного резерву № юр-2в/68моб-2014 (далі за текстом - договір), відповідно до умов якого продавець продає (відпускає) матеріальні цінності державного резерву згідно з переліком, наведеним в п. 2.1. договору, а покупець купує матеріальні цінності державного резерву на умовах EXW "Франко-склад" відповідно до ІНКОТЕРМС-2010.

Відповідно до п. 3.3. договору протягом п'яти робочих днів з дати отримання продавцем 100% вартості всього (конкретизованого) обсягу матеріальних цінностей продавець передає покупцю два примірники розпорядження (наряду) на відпуск матеріальних цінностей.

На виконання умов вказаного договору Державне агентство резерву України видало відокремленому підрозділу "Рівненська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом" розпорядження (наряд) № 0.51/92 від 26.09.2014 відпустити (відвантажити) переможцю аукціону - ТОВ "Торговая группа "Милих" в порядку розбронювання матеріальні цінності мобілізаційного резерву, за переліком, наведеним в розпорядженні.

Відповідно до розпорядження, строк його дії складає один місяць з дати реєстрації (подається до Держрезерву не пізніше п'яти робочих днів з дати проведення відпуску).

Пунктом 3.5. договору передбачено, що покупець (уповноважений представник покупця за довіреністю) протягом п'яти робочих днів після отримання розпорядження (наряду) повинен прибути до організації (підприємства) - зберігача матеріальних цінностей державного резерву та отримати матеріальні цінності, що вказані у розпорядженні (наряді), або укласти договір про їх відповідальне зберігання.

Згідно з п. 4.4. договору покупець зобов'язаний вибрати з державного резерву матеріальні цінності у передбачені договором строки або укласти договір про їх відповідальне зберігання.

Однак, відповідач лише частково виконав свої зобов'язання, недоотримавши зі складів позивача наступні матеріальні цінності:

- кислоту сірчану у моногідраті у кількості 37т,

- натрій їдкий у кількості 12,5т,

- кислоту азотну у моногідраті у кількості 1,37т.

При цьому, відповідач договір на відповідальне зберігання з позивачем не уклав, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 7 555,68 грн витрат за зберігання матеріальних цінностей протягом періоду з 27.10.2014 по 06.04.2015.

Згідно з ч. 1 ст. 1 та ч.1 ст. 4 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Державний резерв створює Кабінет Міністрів України. Організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву є зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користування цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву;

відпуск матеріальних цінностей з державного резерву - це реалізація чи безоплатна передача матеріальних цінностей державного резерву визначеному одержувачу (споживачу) або реалізація їх на ринку.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" Державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України. Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву здійснюється: у зв'язку з їх освіженням (поновленням) і заміною; у порядку тимчасового позичання; у порядку розбронювання; для надання гуманітарної допомоги; для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; у разі настання особливого періоду. Матеріальні цінності з державного резерву реалізуються на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідач, як переможець аукціону та покупець, 19.09.2014 уклав з Державним агентством резерву України, як продавцем, договір купівлі-продажу (відпуску) матеріальних цінностей державного резерву № юр-2в/68моб-2014, на підставі якого набув у власність матеріальні цінності державного резерву згідно з переліком, наведеним в п. 2.1. договору. Однак, за розпорядження (нарядом) на відпуск матеріальних цінностей відповідач отримав від позивача лише частину передбачених договором матеріальних цінностей, відмовившись від прийняття сірчаної кислоти (37т), натрію їдкого (12,5т) та азотної кислоти (1,37т) з огляду на невідповідність вказаних цінностей вимогам державних стандартів.

Відповідно до п. 2.11. Інструкції про оформлення операції з матеріальними цінностями державного матеріального резерву, затвердженої наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі № 1042 від 24.09.2012, переможець (уповноважений представник переможця) аукціону протягом п'яти робочих днів після отримання розпорядження (наряду) повинен прибути до організації (підприємства) - зберігача матеріальних цінностей державного резерву та отримати матеріальні цінності, що вказані у розпорядженні (наряді), або укласти договір про їх відповідальне зберігання. Договір укладається з дати отримання розпорядження (наряду).

Обов'язок покупця матеріальних цінностей укласти договір відповідального зберігання у разі їх неотримання від організації (підприємства) - зберігача матеріальних цінностей державного резерву передбачено також і пунктами 3.5. і 4.4. договору купівлі-продажу (відпуску) матеріальних цінностей державного резерву № юр-2в/68моб-2014 від 19.09.2014.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, договір відповідального зберігання кислоти сірчаної у моногідраті у кількості 37т, натрію їдкого у кількості 12,5т, кислоти азотної у моногідраті у кількості 1,37т, які не були отримані відповідачем, між Державним підприємством "НАЕК "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговая группа "Милих" укладено не було, що також підтверджується і сторонами у справі.

Таким чином, враховуючи те, що укладення договору на відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву у разі неотримання покупцем таких цінностей є обов'язковим в силу вимог закону та умов договору купівлі-продажу № юр-2в/68моб-2014 від 19.09.2014, однак такий між сторонами у справі не укладався, спірні правовідносини, що склались між позивачем та відповідачем у справі, мають характер деліктних (позадоговірних).

Проте, як вірно встановлено судами, в якості підстав позовних вимог позивачем вказані норми права, які застосовуються до господарських правовідносин, що стосуються виконання договірних зобов'язань. При цьому, в матеріалах справи відсутні заяви позивача про зміну підстав позову, а господарський суд відповідно до вимог господарського-процесуального законодавства не має права на самостійну зміну підстав позовних вимог, про що вірно вказав суд апеляційної інстанції.

Крім того, заявлена позивачем до стягнення сума витрат за зберігання матеріальних цінностей розрахована позивачем відповідно до Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою КМУ № 532 від 12.04.2002, який регулює правовідносини між Держрезервом та зберігачем відносно матеріальних цінностей Держрезерву.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі про стягнення витрат за зберігання матеріальних цінностей, оскільки договір відповідального зберігання матеріальних цінностей між сторонами у справі не укладався, а відтак, сторони у справі не перебувають між собою у договірних правовідносинах. У зв'язку з тим, що спірні правовідносини є деліктними, понесені позивачем витрати можливо стягнути лише як збитки, про що вірно вказав суд апеляційної інстанції в своїй постанові.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувані відповідачем рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а твердження скаржника про порушення і неправильне їх застосування судами попередніх інстанцій не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 у справі № 904/1495/15 - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Л. Іванова

В. Саранюк