ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2016 року Справа № 918/398/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А., суддів:Євсікова О.О., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Обарівінвест"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2016та рішенняГосподарського суду Рівненської області від 29.02.2016у справі№918/398/15 Господарського суду Рівненської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Обарівінвест"до1. Публічного акціонерного товариства "Златобанк"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Актив плюс", що діє в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Будівельні інвестиції"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_5за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_6провизнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 13.02.2015 та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном за участю представників сторінвід позивача:Слесарчук О.П. (дов. б/н від 11.11.2015),від відповідача-1:не з'явився,від відповідача-2:не з'явився,від третьої особи на стороні позивача:не з'явився,від третьої особи на стороні відповідачів:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Обарівінвест" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Златобанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА АПФ "Актив плюс", що діє інтересах ПЗНВІФ "Будівельні інвестиції", про визнання недійсними укладених між відповідачами договорів про відступлення права вимоги від 12.02.2015 та про відступлення права вимоги від 13.02.2015, а також усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном позивача шляхом зняття заборони та реєстрації припинення речових прав (заборони на відчуження нерухомого майна, іпотеки) щодо нерухомого майна та земельної ділянки.

До участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та стороні відповідачів залучено, відповідно, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.06.2015 прийнято часткову відмову ТОВ "Обарівінвест" від позову, припинено провадження у справі № 918/398/15 у частині позовних вимог про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про відступлення права вимоги від 12.02.2015.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.02.2016 у справі № 918/398/15 (колегія суддів у складі: Політика Н.А., Войтюк В.Р., Горплюк А.М.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 (колегія суддів у складі: Огороднік К.М., Мамченко Ю.А., Коломис В.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідачі та треті особи не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 03.02.2012 між ПАТ "Златобанк" (далі - банк, кредитор) та ОСОБА_5 (далі - позичальник, боржник) укладено кредитний договір №024/12/CL про надання невідновлювальної кредитної лінії (далі - кредитний договір), за умовами якого банк (з урахуванням додаткових угод до цього договору № 1 від 20.07.2012, № 2 від 09.08.2013 та № 3 від 14.08.2013) зобов'язувся надати позичальнику кредит у формі невідновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 4 281 818, 18 грн., а позичальник - повернути даний кредит і сплатити проценти за користування ним.

Відповідно до п. 1.3.1 кредитного договору (у редакції додаткової угоди № 2 від 09.08.2013) кредит надається з 03.02.2012 року по 02.02.2015.

03.02.2012 з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ "Златобанк" (далі - іпотекодержатель) та ТОВ "Обарівінвест" (далі - іпотекодавець) укладено іпотечний договір (далі - договір іпотеки), за умовами якого в іпотеку банку передано ресторанно-готельний комплекс загальною площею 1832 м. кв. та земельна ділянка, на якій він розміщений, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.2 договору предметом іпотеки є нерухоме майно, яке складається з ресторанно-готельного комплексу загальною площею 1832 кв.м., будинок чотирьохповерховий з цокольним поверхом, стіни - цегла, позначений на плані літерою "А-4", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ТОВ "Обарівінвест" на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Обарівської сільської ради 23.12.2011 на підставі рішення виконавчого комітету Обарівської сільської ради від 23.12.2011 № 120 та зареєстрованого комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" у книзі 1, номер запису 11-12, реєстраційний номер: 5790494 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (згідно витягу про державну реєстрацію № 32655511, виданого комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" 23.12.2011), а також земельної ділянки площею 0,3098 га, кадастровий номер: 56 246 874 00 03 012 0030, з цільовим призначенням: для обслуговування кафе, що знаходиться на території Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, на якій знаходиться вищезазначене нерухоме майно.

03.02.2015 приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. накладено заборони на відчуження зазначеного в договорі іпотеки нерухомого майна - ресторанно-готельного комплексу та земельної ділянки, та внесено їх у реєстр за № 145 та № 146.

12.02.2015 між ПАТ "Златобанк" (далі - первісний кредитор) та ТОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Актив плюс" (далі - новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (далі - договір відступлення від 12.02.2015), за умовами якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги за кредитним договором від 03.02.2012 № 024/12/CL (з урахуванням додаткових угод до нього), а також за договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за цим кредитним договором, зокрема, договором іпотеки від 03.02.2012 та посвідченим приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П.

У пункті 1.2 договору відступлення від 12.02.2015 сторони погодили, що до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного та реального виконання обов'язків за кредитним договором щодо повернення боржником грошових коштів у розмірі 4 862 327,37 грн. - заборгованість за основною сумою згідно кредитного договору, а також інших обов'язків, встановлених кредитним договором.

Відповідно до п.п. 1.4, 1.6 договору відступлення від 12.02.2015 до нового кредитора переходять всі без винятку права та обов'язки первісного кредитора за кредитним договором. Новий кредитор має право здійснювати наступне відступлення прав вимоги без згоди з первісним кредитором.

У пункті 1.8 договору відступлення від 12.02.2015 сторони передбачили, що відступлення прав вимоги за договором іпотеки здійснюється шляхом укладення окремого нотаріально посвідченого договору відступлення права вимоги протягом п'яти днів з дати укладення цього договору з моменту зарахування у повному обсязі суми вартості за відступлення права вимоги за кредитним договором відповідно до умов, зазначених у п. 2.1.1 цього договору.

Згідно з умовами договору відступлення від 12.02.2015 до нового кредитора переходять всі права та обов'язки первісного іпотекодержателя, передбачені договором іпотеки від 03.02.2012 та чинним законодавством України. З моменту набуття новим кредитором права вимоги до іпотекодавця іпотека майна за вищенаведеним договором іпотеки зберігає силу у зв'язку з відступленням первісним іпотекодержателем новому іпотекодержателю права вимоги до боржника.

Пунктом 2 даного правочину передбачений обов'язок первісного кредитора передати в день надходження на рахунок всієї суми, вказаної у пункті 2.1.1 цього договору, оригінали документів, які свідчать про право вимоги за кредитними договорами, та інформацію, яка важлива для їх здійснення, зокрема: кредитний договір від 03.02.2012 № 024/12/CL та додаткові угоди до нього; договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. 03.02.2012; виписку з рахунку боржника, який відкритий первісним кредитором згідно з кредитним договором, для підтвердження надання кредитних коштів боржникові та їх цільового використання; копії правовстановлюючих документів на предмет застави (іпотеки) за договором забезпечення; копії документів стосовно боржника, майнового поручителя для їх ідентифікації; інші документи, на яких ґрунтуються вимоги.

Відповідно до п. 4.2 договору відступлення від 12.02.2015 з моменту зарахування у повному обсязі суми грошових коштів за відступлення права вимоги за кредитним договором на рахунок первісного кредитора, зазначений у пункті 2.1.1 цього договору, до нового кредитора переходять всі права кредитора у відношенні до боржника та майнового поручителя, що належали до цього первісному кредитору по кредитному договору та договору забезпечення.

У пункті 4.3 договору відступлення від 12.02.2015 встановлено, що право вимоги за зобов'язаннями, що випливають з кредитного договору, переходить до нового кредитора виключно після виконання ним у повному обсязі зобов'язань перед первісним кредитором, визначених у пункті 2.1.1 цього договору.

Судами встановлено, що 12.02.2015 новий кредитор перерахував на розрахунковий рахунок первісного кредитора грошові кошти в сумі 4 862 327,37 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою з банківського рахунку та копією платіжного доручення № 465391 від 12.02.2015.

13.02.2015 між ПАТ "Златобанк" (далі - первісний іпотекодержатель) та ТОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Актив плюс" (далі - новий іпотекодержатель) укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 03.02.2012 (далі - договір відступлення від 13.02.2015), у п. 1.2 якого вказано, що даний правочин вчинено на підставі ст. 24 Закону України "Про іпотеку" у зв'язку з укладенням новим іпотекодержателем та первісним іпотекодержателем договору відступлення від 12.02.2015 за основним договором. Внаслідок укладення цього договору, до нового іпотекодержателя переходять всі права первісного іпотекодержателя за іпотечним договором, який забезпечує вимоги за основним (кредитним) договором.

Відповідно до п. 1.3 договору відступлення від 13.02.2015 новий іпотекодержатель, який забезпечує вимоги за основним договором, зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавця про відступлення частини прав за договором іпотеки після укладення останнього, і про відступлення права вимоги за основним договором згідно з п. 2.2.2 договору відступлення.

У пункті 2.1 договору відступлення від 13.02.2015 сторони погодили, що моментом переходу права вимоги первісного іпотекодержателя за договором іпотеки до нового іпотекодержателя є факт отримання первісним іпотекодержателем оплати за відступлення права вимоги відповідно до пункту 2.1.1 договору відступлення від 12.02.2015, підтвердженням якої для нового іпотекодержателя є оригінал платіжного доручення, засвідченого відбитком печатки установи банку платника, а для первісного іпотекодержателя - виписка по рахунку, зазначеному в пункті 2.1.1 договору відступлення від 12.02.2015, набрання чинності цим договором та реєстрації змін у відповідних державних реєстрах.

В силу п. 2.3 договору відступлення від 13.02.2015 з моменту набуття новим іпотекодержателем права вимоги до іпотекодавця іпотека майна за договором іпотеки, зазначеним у пункті 1.1 цього договору, зберігає силу у зв'язку з відступленням первісним іпотекодержателем новому іпотекодержателю права вимоги до боржника.

Відповідно до п. 2.4 договору з моменту набуття новим іпотекодержателем права вимоги до іпотекодавця іпотека за іпотечним договором зберігає силу у зв'язку з відступленням первісним іпотекодержателем новому іпотекодержателю права вимоги до боржника. З моменту набуття новим іпотекодержателем права вимоги до іпотекодавця, заява про зняття заборони відчуження предмету іпотеки у зв'язку з виконанням боржником його зобов'язань та припиненням іпотечного договору може бути подана нотаріусу лише новим іпотекодержателем. Інші заяви є недійсними та такими, що не підлягають виконанню.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказував на невідповідність оскарженого правочину приписам ст.ст. 203, 215, 512, 514 ЦК України, оскільки вважав, що на момент укладення договору відступлення від 13.02.2015 новий кредитор не набув права вимоги до боржника за основним зобов'язанням, що випливає із кредитного договору. Водночас, позивач зазначав, що договір відступлення від 13.02.2015 був укладений всупереч приписів ст. 24 Закону України "Про іпотеку" без отримання на це його згоди як іпотекодавця.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, на підставі договорів чи інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими (в редакції на момент укладення спірного договору) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Іпотека відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. У ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотека визначена як окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За змістом ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. При цьому відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою ст. 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з приписами ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Суди встановили, що договір відступлення від 13.02.2015 підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками підприємств, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія С.А. та зареєстрований у реєстрі за № 129, тобто вчинений у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, як того вимагає ч. 1 ст. 513 ЦК України.

Здійснення державної реєстрації договору відступлення від 13.02.2015 судами першої та апеляційної інстанції не досліджувалось, однак зазначена обставина не може бути підставою для визнання спірного договору недійсним у порядку ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки за змістом ст. 210 ЦК України з державною реєстрацією пов'язується саме момент вчинення такого правочину.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Отже, за загальним правилом, передбаченим у ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Встановивши, що ані умовами договору іпотеки, право вимоги за яким передавалось новому кредитору на підставі спірного правочину, ані положеннями чинного законодавства України не передбачено обов'язкового отримання згоди іпотекодавця на відступлення права вимоги новому кредитору, суди попередніх інстанцій обгрунтовано відхилили доводи позивача, в яких він посилався на невідповідність договору відступлення від 13.02.2015 вимогам ст. 24 Закону України "Про іпотеку".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що відповідно до положень ст.ст. 512, 514 ЦК України законодавець передбачив право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав. Враховуючи, що на момент підписання договору відступлення від 13.02.2015 кредитні зобов'язання позичальника за основним зобов'язанням виконані не були, суди дійшли вірного висновку про відсутність підстав для визнання спірного правочину недійсним.

Водночас, судами встановлено, що спірний правочин не суперечить положенням Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки, як вбачається із матеріалів справи, рішення про початок процедури ліквідації ПАТ "Златобанк" було прийняте 13.05.2015, тобто через три місяці після укладення договору відступлення від 13.02.2015, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Доводи касаційного оскарження з посиланням на невірно визначений у договорі відступлення від 13.02.2015 розмір дійсної кредитної заборгованості позичальника за основним зобов'язанням слід відхилити, оскільки вказані обставини не можуть бути підставою для визнання спірного правочину недійсним у порядку ст.ст. 203, 215 ЦК України. Обсяг прав, що переходять від первісного до нового кредитора, та умови такого переходу визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора, тобто новий кредитор отримує право вимагати виплати в розмірі, що існував на момент підписання договору про відступлення права вимоги.

Отже, скаржником не доведено порушення або неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ними під час розгляду справи.

Викладені в касаційній скарзі доводи по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, що не входить до визначених ст. 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржених судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34, 35 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Обарівінвест" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 та рішення Господарського суду Рівненської області від 29.02.2016 у справі №918/398/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді О.Євсіков

О.Попікова