Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа № 925/2189/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. (доповідача),

Воліка І.М.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Приватного підприємства "Агросервіс"

на рішення господарського суду Черкаської області

від 06.02.2015 року

та постанову Київського апеляційного господарського

суду від 14.04.2015 року

у справі № 925/2189/14

господарського суду Черкаської області

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Банк Форум"

до Приватного підприємства "Агросервіс"

про стягнення 1 482 580,85 грн.

за участю представників:

позивача - Лавріна О.В.

відповідача - не з"явились

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Агросервіс" про стягнення простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 454 999,99 грн., поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 1 000 000 грн., поточної заборгованості за нарахованими процентами в сумі 25 950,82 грн., пені за прострочення сплати кредиту та процентів в сумі 1 630,04 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 року (суддя Довгань К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 року (судді: Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., Буравльов С.І.), позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача прострочену заборгованість по поверненню кредитних коштів в сумі 454 999,99 грн., поточну заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 1 000 000 грн., пеню за прострочення сплати кредиту та процентів в сумі 1630,04 грн.; провадження у справі в частині стягнення 25 950,82 грн. поточної заборгованості за нарахованими процентами припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв"язку з відсутністю предмету спору.

В касаційній скарзі Приватне підприємство "Агросервіс" просить змінити рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, зменшивши присуджену до стягнення з відповідача на користь позивача суму простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів на 62 000 грн. у зв"язку з погашенням відповідачем боргу в цій частині.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 22.07.2013 року між публічним акціонерним товариством "Банк Форум" (кредитором) та приватним підприємством "Агросервіс" (позичальником) укладено кредитний договір № 3-0016/13/40-КL, згідно якого кредитор відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію та надавав останньому кредитні кошти окремими частинами на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в межах визначеної договором граничної суми коштів, а позичальник, в свою чергу, зобов'язався вчасно погашати кредитору заборгованість за кредитом, а також сплачувати проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) і на умовах визначених договором.

Згідно п. 1.2 договору протягом всього періоду дії договору максимальна заборгованість позичальника не може перевищувати кредитний ліміт в сумі 1500000 грн.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що сплата основного боргу відбувається в останні 6 місяців дії кредитної угоди, рівними частинами в рамках зниженого ліміту. При цьому, позичальник зобов'язаний погашати заборгованість за усіма вибірками згідно п п. 2.3 цього договору, але не пізніше 21.01.2015 року.

Положеннями пункту 3.1 договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти, що нараховуються на суму фактичної заборгованості з періодичністю, визначеною в п. 3.3. кредитного договору. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту та не враховується день повного погашення заборгованості за кредитом, використовується річна процентна ставка в розмірі, зазначеному в п. 3.2. кредитного договору, та приймається рік, що складається з фактичної кількості календарних днів у відповідному році - 365 або 366 днів - для вибірок у гривні.

Згідно п. 3.2.1 договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою в розмірі 21% річних.

Відповідно до п. 3.3 договору у разі чергового надання кредиту в період з 1-го по 25-те число поточного місяця включно проценти за користування кредитом нараховуються за період від дати надання кредиту по 25-те число поточного місяця включно або до дати повного погашення заборгованості за кредитом, залежно від того, що настане раніше. Сплаті такі проценти підлягають з 26-го числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно. У разі чергового надання кредиту після 25-го числа поточного місяця (або продовження існування заборгованості за кредитом станом на 26-те число поточного місяця) проценти за користування кредитом нараховуються за період від дати надання кредиту (а у разі продовження існування заборгованості станом на 26-те число поточного місяця - за період з 26-го числа поточного місяця) по 25-те число наступного календарного місяця включно або дати повного погашення заборгованості за кредитом, залежно від того, що настане раніше. Сплаті такі проценти підлягають в період з 26-го числа наступного календарного місяця по останній календарний день наступного місяця включно.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що випадком порушення зобов'язань вважається, зокрема, невиконання або неналежне виконання позичальником будь-яких своїх зобов'язань за цим договором (зокрема, нездійснення погашення заборгованості за кредитним договором відповідно до п. п. 2.3, 2.5 цього договору, або у зв'язку з настанням кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом (п. 1.4 договору), не сплата процентів та/або комісій, можливої неустойки (штрафу, пені), невідшкодування збитків, тощо) та/або порушення своїх зобов'язань за будь-яким іншим договором, що укладений або буде укладений з кредитором, а також порушення будь-якою юридичною чи фізичною особою, що виступає поручителем позичальника.

При настанні випадку порушення зобов'язань кредитор має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та/або комісій, можливої неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків, тощо, протягом 7 робочих днів від дати відправлення кредитором відповідного письмового повідомлення (п. 7.2.1 договору).

Згідно п. 8.2 договору за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, несвоєчасну сплату процентів та/або комісій за цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

На виконання умов вказаного договору позивач надав відповідачу грошові кошти, що не заперечується сторонами, які останній повністю не повернув. Заборгованість відповідача складається з: простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 454 999,99 грн., поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 1 000 000 грн., поточної заборгованості за нарахованими процентами в сумі 25 950,82 грн. та пені за прострочення сплати кредиту та процентів в сумі 1 630,04 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неповерненням відповідачем у визначені договором строки кредитних коштів.

Відповідач, в свою чергу, не заперечуючи проти усіх позовних вимог, послався на безпідставність нарахування 62 000 грн. по поверненню кредитних коштів, які, як стверджує Приватне підприємство "Агросервіс", сплачені позивачу.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 454999,99 грн., поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 1000000 грн. та пені за прострочення сплати кредиту та процентів в сумі 1630,04 грн., місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, обгрунтовано вказав на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного повернення кредиту і процентів за користування ним та можливість притягнення його до відповідальності, передбаченої договором, щодо стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту і відсотків за ним.

Водночас, після звернення Приватне підприємство "Агросервіс" до суду з даним позовом відповідач сплатив заборгованість по нарахованим процентам в сумі 25 950,82 грн., а тому місцевий господарський суд вірно припинив провадження у справі в цій частині у зв'язку з відсутністю предмету спору, застосовуючи п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, заперечуючи проти стягнення 62 000 грн. простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів Приватне підприємство "Агросервіс" вказало на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності боргу відповідача перед позивачем в цій частині, оскільки дана сума сплачена боржником.

Проте, суди першої й апеляційної інстанцій, погоджуючись з наявністю факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, наслідком чого є нарахування вищевказаних сум, перевірили правильність їх обчислення та спростували доводи відповідача щодо необхідності звільнення його від погашення 62 000 грн. простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів у зв"язку з відсутністю доказів документального підтвердження сплати цих коштів кредитору.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, з огляду на недоведення відповідачем належними та допустимими доказами факту сплати позивачу 62 000 грн. простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, висновок судів попередніх інстанцій про включення цієї суми до належної до стягнення з відповідача заборгованості грунтується на вимогах закону.

Згідно статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також статтею 617 цього ж Кодексу передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Водночас, приписами статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарську - правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили всі істотні для справи обставини, правильно застосували норми 525, 526, 530, 617 Цивільного кодексу України та статті 217 Господарського кодексу України та прийшли до вірного висновку про відсутність обставин, за яких можливе звільнення відповідача від нарахованих позивачем сум.

Доводи касаційної скарги щодо необгрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача 62 000 грн. простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки місцевим та апеляційним господарськими судами вказані доводи перевірені, надано їм оцінку та відхилено з наведенням правового обґрунтування.

Таким чином, під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Агросервіс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 року у справі № 925/2189/14 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик І.М. Волік