Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа № 910/27602/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач)за участі представників: позивачів: відповідача: прокуратури: Блажко О.М. не з'явився Боднарчук В.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тоналіто - Інтур"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 10 лютого 2015 року Київського апеляційного господарського суду від 02 червня 2015 рокуу справі№ 910/27602/14за позовомзаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного управління справами та приватного акціонерного товариства "Готель "Дніпро"до товариства з обмеженою відповідальністю "Тоналіто - Інтур"про розірвання договору, стягнення грошових коштів та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 р. заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного управління справами та приватного акціонерного товариства "Готель "Дніпро" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь ПАТ "Готель "Дніпро" 228 676,75 грн основного боргу, 13 625,79 грн інфляційних втрат, 2 491,98 грн 3 % річних, 16 763,58 грн пені. Також просив розірвати, укладений між відкритим акціонерним товариством "Готель "Дніпро" та ТОВ "Тоналіто-Інтур", договір оренди нежитлового приміщення № 1055 від 24.02.2011 та зобов'язати ТОВ "Тоналіто-Інтур" повернути ПАТ "Готель "Дніпро" нежитлове приміщення площею 60,5 кв.м, що розміщено у правому крилі бельетажу будівлі готелю "Дніпро" за адресою: вул. Хрещатик, 1/2, у м. Києві за актом приймання-передачі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 (суддя - Котков О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 (головуючий - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Рудченко С.Г.), позов задоволено.

Розірвано укладений між ВАТ "Готель "Дніпро" та ТОВ "Тоналіто-Інтур" договір оренди нежитлового приміщення № 1055 від 24.02.2011.

Зобов'язано ТОВ "Тоналіто-Інтур" повернути ПАТ "Готель "Дніпро" нежитлове приміщення площею 60,5 кв.м, що розміщено у правому крилі бельетажу будівлі готелю "Дніпро" за адресою: вул. Хрещатик, у м. Києві за актом приймання-передачі.

Стягнуто з ТОВ "Тоналіто-Інтур" на користь ПАТ "Готель "Дніпро" 228 676,75 грн основного боргу, 13 625,79 грн інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 2 491,98 грн, 16 763,58 грн пені.

Стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України судові витрати.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального права і неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати постановленні у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 24.02.2011 між ВАТ "Готель "Дніпро" (орендодавець) та ТОВ "Тоналіто-Інтур" (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1055, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування невідокремлену частину приміщення, загальною площею 60,5 кв. м, що розміщене у правому крилі бельетажу будівлі готелю "Дніпро" за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 1/2, вартість якого визначена згідно з актом експертної оцінки і становить станом на 31.08.2010 - 1 036 002. Приміщення, яке є предметом договору, належить орендодавцю на праві колективної власності, що підтверджується дублікатом Свідоцтва про право власності (серія: ЯЯЯ № 376082), виданим 27.12.2004 Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва № 712-В від 28.04.2005.

Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування приміщенням протягом 7 календарних днів, з дати підписання договору, але не раніше дати підписання акта приймання-передачі приміщення.

Відповідно до п. 5.2. договору орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та інші передбачені договором платежі.

За умовами п. 3.6. договору за несвоєчасне перерахування плати за користування приміщенням, інших витрат за договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від загальної суми боргу.

Орендодавець, наділений правом виступати з ініціативою щодо розірвання договору в разі невиконання або не належного виконання орендарем умов договору (п. 8.2. договору).

Пунктом 10.4. договору встановлено, що чинність цього договору припиняється, зокрема, достроково за вимогою орендодавця, у випадку невиконання умов договору орендарем, шляхом письмового попередження орендаря за 30 календарних днів до дати розірвання договору.

На виконання умов договору, орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення загальною площею 60,5 кв. м, що знаходиться у правому крилі бельетажу будівлі готелю "Дніпро" за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 1/2, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.03.2011.

21.04.2011 між позивачем-2 та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору, за якою останні погодили преамбулу тексту договору у редакції, що договір укладено між: "Приватним акціонерним товариством "Готель "Дніпро" і Товариством з обмеженою відповідальністю " Тоналіто - Інтур ".

У період з листопада 2013 року по вересень 2014 року відповідач оплату орендної плати не здійснив, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість в розмірі 228 676,75 грн.

11.06.2014 ПАТ "Готель "Дніпро" звернулося до відповідача з претензією № 196/03.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи те, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, орендну плату за період з листопада 2013 року по вересень 2014 року не сплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 228 676,75 грн, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача 228 676,75 грн основного боргу та згідно з п. 3.6. договору 16 763,58 грн пені.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Таким чином, суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги і в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 2 491,98 грн та 13 625,79 грн інфляційних втрат.

Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

При цьому, повинні враховуватися приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена ст. 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено ст. 785 ЦК України.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Отже, враховуючи викладене, господарські суди правомірно задовольнили позовні вимоги в частині розірвання спірного договору та повернення ПАТ "Готель "Дніпро" нежитлове приміщення за актом приймання-передачі.

При цьому, згідно з рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, норми ст. 188 ГК України та ст. 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору і доводи касаційної скарги вказаного не спростовують.

Щодо доводів відповідача в касаційній скарзі про те, що судом було помилково порушено провадження у справі за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного управління справами та ПАТ "Готель "Дніпро", оскільки заступником прокурора в позові не було вказано в чому полягають саме порушення інтересів держави, то вказані доводи є безпідставними і спростовуються висновками господарських судів.

Решта доводів касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки не спростовують встановленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами ст. 1117 ГПК України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

Отже, підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тоналіто - Інтур" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10 лютого 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 червня 2015 року у справі за № 910/27602/14 - без змін.

Головуючий, суддя М. Остапенко Суддя П. Гончарук Суддя Л.Стратієнко