Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 910/18105/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 31.10.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.01.2017у справі№ 910/18105/16 господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"до1. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (відповідач-1); 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Г-Груп" (відповідач-2)простягнення 109 541,24 грн.,за участю представників: від позивачаСаханчук А.Д.від відповідача-1не з'явивсявід відповідача-2не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" (далі - ПрАТ "Європейський страховий альянс") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - ПрАТ "СК "Українська страхова група") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Г-Груп" (далі - ТОВ "Г-Груп") про стягнення з ПрАТ "СК "Українська страхова група" на користь позивача 50 000,00 грн. збитків та стягнення з ТОВ "Г-Груп" на користь позивача 59 541,74 грн. збитків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.10.2016 у справі № 910/18105/16 (суддя Балац С.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 (колегія суддів у складі: Разіна Т.І. - головуючий, Яковлєв М.Л., Чорна Л.В.) рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2016 у справі № 910/18105/16 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду міста Києва від 31.10.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі № 910/18105/16, ПрАТ "Європейський страховий альянс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.03.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПрАТ "Європейський страховий альянс" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 04.04.2017 о 10 год. 20 хв.

У зв'язку з відпусткою судді Демидової А.М. судове засідання 04.04.2017 о 09 год. 40 хв. не відбулось, а розгляд касаційної скарги ПрАТ "Європейський страховий альянс" визначено на 05.04.2017 о 10 год. 20 хв., про що винесено ухвалу Вищого господарського суду України від 31.03.2017.

У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Європейський страховий альянс", який надійшов до Вищого господарського суду України 29.03.2017, ПрАТ "СК "Українська страхова група" проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідачі передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 30.11.2015 року о 19:20 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "PEUGEOT" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Сафоні-Авентіс Україна", під керуванням ОСОБА_8 та транспортного засобу "AUDI" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), що належить ТОВ "Г-Груп", під керуванням ОСОБА_9, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 83309021.

Відповідно до договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 1045306 від 02.07.2015, транспортний засіб - автомобіль "PEUGEOT" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), яким керував ОСОБА_8, на момент настання страхової події був застрахований позивачем у справі - ПрАТ "Європейський страховий альянс".

Транспортний засіб - автомобіль "AUDI" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), яким керував ОСОБА_9, на момент настання страхової події був застрахований в ПрАТ "СК "Українська страхова група", згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ 8851962.

Виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 1045306 від 02.07.2015, на підставі заяви страхувальника і страхового акта № 1786/15/50/ТР25/00/2 від 06.06.2016, ПрАТ "Європейський страховий альянс" виплатило страхувальнику транспортного засобу "PEUGEOT" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) страхове відшкодування в сумі 109 541,24 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 04108 від 10.06.2016.

16.06.2016 позивачем було направлено на адресу відповідачів заяву про виплату страхового відшкодування, яка була залишена відповідачами без виконання.

На підставі наведеного, ПрАТ "Європейський страховий альянс" звернулося з даним позовом.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Приписами ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Якщо цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, останній стає відповідальною особою, адже внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за завдану застрахованою ним особою шкоду. Він бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника за заподіяну джерелом підвищеної небезпеки шкоду, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за заподіяну джерелом підвищеної небезпеки шкоду.

З огляду на наведене, саме винна особа (або особа, відповідальна за шкоду), повинна компенсувати сплачене страхове відшкодування новому кредитору (в даному випадку позивачу).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 25.04.2016 у справі № 752/289/16-п провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) відносно ОСОБА_8 закрито на підставі п. 1. ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях подій та складу адміністративного правопорушення.

Проте, вказаною постановою не встановлено вини у здійсненні дорожньо-транспортної пригоди водієм транспортного засобу "AUDI" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) - ОСОБА_9

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (презумпція невинуватості).

На підставі ст. 221 КУпАП виключно судами (районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями)) розглядаються справи про передбачені ст. 124 КУпАП адміністративні правопорушення (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторони повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Положеннями ст. 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За оцінкою судів постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 25.04.2016 у справі № 752/289/16-п та висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової авто-технічної експертизи від 15.04.2016 № 1989/16-52 не можуть вважатись належними доказами на підтвердження наявності (відсутності) вини ОСОБА_9 саме у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, а доводять лише ознаки порушення Правил дорожнього руху України.

З огляду на викладене, за відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження вини ОСОБА_9 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено застрахований у позивача автомобіль "PEUGEOT", суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2016 у справі № 910/18105/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук