Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 917/1210/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоОстапенка М.І.,СуддівГончарука П.А. (доповідача), Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 травня 2015 року у справі №917/1210/14 за позовом заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Полтавській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління державної казначейської служби у Кобеляцькому районі Полтавської області, про стягнення грошових коштів,-

Встановив:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21 жовтня 2014 року у справі №917/1210/14, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 19 лютого 2015 року, задоволено позов заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Полтавській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції". Стягнуто з відповідача збитки, завдані самовільним використанням водних ресурсів при відсутності спеціального дозволу на користування надрами в сумі 8 688 686,90 грн. та 73 080 грн. судового збору.

4 березня 2015 року на виконання рішення господарського суду від 21 жовтня 2014 року видано відповідні накази.

Боржник подав заяву про відстрочку виконання рішення до 1 квітня 2016 року.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 2 квітня 2015 року заяву ТОВ "Сільські традиції" задоволено частково. Відстрочено виконання рішення господарського суду Полтавської області від 21 жовтня 2014 року у справі №917/1210/14 до 31 грудня 2015 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 травня 2015 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, у задоволенні заяви ТОВ "Сільські традиції" про відстрочку виконання рішення відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 травня 2015 року скасувати, а ухвалу господарського суду Полтавської області від 2 квітня 2015 року - залишити в силі.

Клопотання відповідача про зупинення касаційного провадження до вирішення справи про перегляд рішення господарського суду Полтавської області від 21 жовтня 2014 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення у зв'язку з відсутністю правових підстав для його задоволення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, який підтримав доводи касаційної скарги, прокурора, який висловився проти задоволення касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи заяву боржника про відстрочку виконання рішення місцевий господарський суд, прийнявши до уваги викладені в заяві ТОВ "Сільські традиції" доводи, обґрунтовуючи свою ухвалу метою недопущення негативних соціальних та інших наслідків, які можуть виникнути в зв'язку із зупинкою діяльності боржника, господарський суд прийшов до висновку про наявність у даному випадку виключних обставин, які є підставою для надання відстрочки виконання рішення суду.

Висновок суду апеляційної інстанції про безпідставне задоволення місцевим судом заяви про відстрочення виконання рішення є правильним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, вирішуючи зазначене питання господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Водночас суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

В оскаржуваній постанові апеляційний господарський суд правильно зазначив, що в порушення положень ст. 121 ГПК України, суд першої інстанції надавши відповідачу відстрочку виконання рішення стосовно стягнутих з останнього сум, не врахував, що зазначені боржником обставини не є виключними та не свідчать про неможливість чи ускладнення виконання рішення, і крім того, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, наявність вказаних у заяві обставин не підтверджена відповідачем належними доказами (фінансовим звітом, податковими деклараціями, аудиторським висновком). При цьому, судом апеляційної інстанції правильно вказано, що не є належним доказом подана відповідачем коротка характеристика об'єкта свинокомплексу з повним циклом в с. Білики Кобеляцького району Полтавської області, яка містить структуру об'єкта, опис технологічного процесу, характеристики окремих дільниць виробництва, оскільки це не підтверджує фінансовий стан відповідача. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач не має інших крім зазначених у заяві, рахунків у банківських установах, тоді як за Єдиним банком даних ТОВ "Сільські традиції" має декілька рахунків у різних банківських установах.

Таким чином є правильним висновок апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанцій надав неправильну юридичну оцінку обставинам, покладеним в обґрунтування заяви відповідача про відстрочку виконання рішення, та дійшов помилкового висновку про надання відповідачу відстрочки виконання рішення.

Доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні скаржником положень норм права, а інші твердження відповідача, зазначені в касаційній скарзі, зводяться до оцінки наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 1117 ГПК України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, прийняту у справі постанову апеляційної інстанції слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 106, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 травня 2015 року у справі № 917/1210/14 - без змін.

ГоловуючийМ.І. ОстапенкоСуддіП.А. Гончарук Л.В. Стратієнко