ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року Справа № 910/5859/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Могил С.К.,

Селіваненка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016р. у справі №910/5859/16 господарського суду міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 3408,74 грн.,

за участю представників:

Позивача: не з'явився,

Відповідача: Давиденко Ю.К., дов. № 6/2-25/119 від 16.12.2015р.

В с т а н о в и в :

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - ПрАТ "СК "Українська страхова група", Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МтСБ України, Відповідач) про стягнення 3408,74 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2016р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016р., позов ПрАТ "СК "Українська страхова група" задоволено повністю.

У поданій касаційній скарзі та поясненнях до неї, МтСБ України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 13, 36, 38, 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Апеляційний господарський суд, з посиланням на положення ст.ст. 11, 512, 514, 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 1, 22, 29, 39, 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", п. 1.3. Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, затв. рішенням Президії МтСБ України 10.02.2005р. (протокол №121) та 31.03.2005р. (протокол № 128), погодж. Рішенням Координаційної ради 06.04.2005р. (протокол № 3), та встановлені судом обставини справи про те, що ПрАТ "СК "Українська страхова група" виплатила за договором майнового страхування № 28-2850-12-00334 від 11.10.2012р. потерпілому в дорожньо-транспортній пригоді страхове відшкодування, а відтак - отримало від останнього права кредитора за завдану шкоду, тоді як обов'язок відшкодування такої шкоди на умовах, встановлених вищезгаданим Законом, зокрема, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної незабезпеченому транспортному засобу та майну, яке знаходилося в ньому, покладається на МтСБ України, дійшов висновку про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції про задоволення даного позову.

Разом з тим, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

При цьому, відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачене обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, яке здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Водночас, згідно частини 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Разом з тим, пунктом 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої пп. "а" п. 41.1 ст. 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Також, пунктом 39.1 статті 39 згаданого Закону передбачено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

При чому, згідно п.п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

В даному випадку, як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 11.10.2012р. між ПрАТ "СК "Українська страхова група" (Страховик) і фізичною особою ОСОБА_3 (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-2850-12-00334 (далі - Договір № 28-2850-12-00334), відповідно до умов якого (п.п. 1, 2) Позивачем було застраховано майнові інтереси вказаної фізичної особи, пов'язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням застрахованим транспортним засобом - автомобілем "КІА", реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно п. 3 Договору № 28-2850-12-00334, до страхових випадків відноситься, зокрема, дорожньо-транспортна пригода.

Зальний розмір страхової премії - 7405,20 грн., період страхування - з 12.10.2012р. до 11.10.2013р. (п. 5. Договору № 28-2850-12-00334).

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 20.04.2013р. о 17.00 год. у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля КІА номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля Шевроле номерний знак НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_4, в результаті якої транспортні засоби одержали механічні пошкодження.

На підставі договору страхування № 28-2850-12-00334 від 11.10.2012р. Позивачем було складено страховий акт № ДККА-26641 від 05.06.2013р. та виплачено за вказаним страховим випадком - дорожньо-транспортною пригодою страхове відшкодування на загальну суму 3408,74 грн.

При цьому, судами також встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу автомобіля марки Шевроле реєстраційний номер НОМЕР_5, на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була.

Водночас, постановою Деснянського районного суду м. Києва від 18.09.2013р. у справі № 754/15177/13-п провадження відносно ОСОБА_4 було закрито, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

ПрАТ "СК "Українська страхова група", обґрунтовуючи свої позовні вимоги у даній справі про стягнення з МтСБ України 3408,76 грн., з доводами якого погодились і суди попередніх інстанцій, з посиланням на ст.ст. 22, 990, 993, 1191, 1192 Цивільного кодексу України, ст. 41 Закону України "Про обо'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", вказувало на здійснення ним страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 28-2850-12-00334 від 11.10.2012р., яке на його думку повинно бути відшкодоване МтСБ України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих.

Разом з тим, приймаючи рішення про задоволення позову, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суди попередніх інстанцій не проаналізували належним чином всіх обставин справи та не врахували вимог вищезазначених норм матеріального права у їх сукупності.

Зокрема, стягуючи з МтСБ України суму страхового відшкодування у розмірі 3408,74 грн., суд першої інстанції посилався на те, що відповідно до норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МтСБ України відшкодовує шкоду у разі її заподіяння транспортним засобам, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної незабезпеченому транспортному засобу та майну, яке знаходилося в ньому.

Проте, судом першої інстанції не було враховано те, що п. 36.4 ст. 36 вищевказаного Закону містить обмеження щодо регламентних виплат, зазначених в пп. "а" п. 41.1 ст. 41 цього Закону, положення якого виключає можливість компенсації МтСБ України витрат страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, за шкоду, заподіяну з вини осіб, які на дату дорожньо-транспортної пригоди не застрахували цивільно-правову відповідальність, а такі витрати повинна компенсувати особа, винна у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з МтСБ України виплаченого ПрАТ "СК "Українська страхова група" страхового відшкодування у розмірі 3408,74 грн., суд першої інстанції, посилаючись на відповідні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не врахував, що Позивач не є потерпілим в результаті дорожньо-транспортної пригоди, а тому, не має право на відшкодування Відповідачем шкоди завданої транспортним засобом і, крім того, Відповідач не є особою, відповідальною за збиток, завданий у результаті дій іншої особи.

При цьому, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, який, відповідно до положень ст.ст. 99 та 101 Господарського процесуального кодексу України, під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, в порушення вимог ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України, щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, також не приділив у повній мірі уваги вказаним нормам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не з'ясував дійсні права та обов'язки сторін з урахуванням суб'єктивної складової та суті самого спору у даній справі.

У зв'язку з чим, висновки суду апеляційної інстанції про залишення без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову є передчасними і такими, що суперечать вищезазначеним нормам матеріального та процесуального права.

Між тим, згідно ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, прийняті у справі судові рішення в частині застосування реституції за недійсним договором, не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в цій частині підлягають скасуванню, а справа у цій частині - її направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи в зазначеній частині суду слід врахувати наведене, витребувати належні докази по справі, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати підстави, предмет виникнення спору та дійсні права і обов'язки сторін у даній справі, встановити належність чи відсутність підстав для застосування наслідків недійсного правочину, і в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення в цій частині.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2016р. у справі № 910/5859/16 господарського суду міста Києва скасувати, а справу у цій частині передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Могил С.К.

Селіваненко В.П.