ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року Справа № 5017/3760/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКорнілової Ж.О. (доповідач), Суддів:Ємельянова А.С., Грека Б.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українина постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2016за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Одесагаз"Надії Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в порядку ст. 121-2 ГПК України з виконання наказу суду від 29.07.2014у справі№ 5017/3760/2012 Господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ДоПублічного акціонерного товариства "Одесагаз"ПроСтягнення 36738222,43 грн.та за зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства "Одесагаз"ДоПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Простягнення 71488648,34 грн.,в засіданні взяли участь представники:

від позивача:не з'явилися, від відповідача:Сідєльников А.В., Печериця В.П., від ВДВС:Зварич Р.М.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.04.2014 задоволено частково позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Одесагаз". Стягнуто із ПАТ "Одесагаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" основний борг у розмірі 18680000 грн., 3% річних у розмірі 1880996,47 грн., інфляційні витрати у розмірі 842427,24 грн. та судові витрати у розмірі 64380 грн. Позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ПАТ "Одесагаз" пені у розмірі 5660336,90 грн. залишено без розгляду. У задоволенні зустрічного позову ПАТ "Одесагаз" відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2014 у справі № 5017/3760/2012 скасовано частково, викладено резолютивну частину рішення в наступні редакції: "Позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задовольнити частково, стягнути із ПАТ "Одесагаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" основний борг у розмірі 18680000 грн., 3 % річних у розмірі 1880996,47 грн., інфляційні витрати у розмірі 842427,24 грн., пеню в сумі 4445509,89 грн. та судовий збір у розмірі 61490,14 грн. В решті позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - відмовити. Зустрічний позов ПАТ "Одесагаз" - задовольнити частково. Стягнути з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь ПАТ "Одесагаз" шкоду, завдану неналежним встановленням граничного обсягу виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу в сумі 68126317,09 грн., витрати з оплати судового збору в сумі 65583,18 грн., в іншій частині - рішення залишити без змін".

На виконання вказаної постанови Господарський судом Одеської області 29.07.2014 видано відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2014 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 18.03.2015 постанову Вищого господарського суду України від 30.09.2014 в частині часткового задоволення зустрічного позову скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2015 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 та рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2014 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області в частині зустрічного позову.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.10.2015 у задоволенні зустрічного позову ПАТ "Одесагаз" відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 рішення Господарського суду Одеської області від 29.10.2015 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2015 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 залишено без змін.

ПАТ "Одесагаз" 19.06.2015 звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про розстрочку виконання рішення в порядку статті 121 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.06.2015 у задоволенні зави про розстрочку виконання рішення відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.06.2015 скасовано, заяву ПАТ "Одесагаз" про розстрочку виконання рішення задоволено частково, розстрочено виконання постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 на 90 місяців, здійснюючи стягнення із ПАТ "Одесагаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України", починаючи з липня 2015 року щомісячно рівними частинами по 287210,37 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2015 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 змінено, викладено резолютивну частину в наступній редакції "Розстрочити виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду про стягнення 25848933,60 грн. на 6 місяців, починаючи з липня 2015 року щомісячно рівними частинами.

ПАТ "Одесагаз" 29.03.2016 звернулось до Господарського суду Одеської області зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у порядку ст. 121-2 ГПК України з виконання наказу суду від 29.07.2014 у справі № 5017/3760/2012 в якій, з урахуванням доповнень від 27.04.2016 та уточнення від 18.05.2016 та 19.05.2016, просило визнати дії Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України незаконними щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 50608511 від 23.03.2016, визнати дії Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України незаконними щодо винесення постанови про арешт коштів боржника ВП № 50608511 від 23.03.2016 та накладення арешту на кошти ПАТ "Одесагаз", визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження ВП № 50608511 від 23.03.2016, про арешт коштів боржника ВП № 50608511 від 23.03.2016, виданих на підставі постанови № 47110386 від 02.07.2015.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.05.2016 визнано правомірними доводи ПАТ "Одесагаз" та задоволено скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у порядку ст.121-2 ГПК України з виконання наказу суду від 29.07.2014 у справі № 5017/3760/2012 щодо винесення державною виконавчою службою постанови про накладення арешту на майно та оголошення заборони його відчуження № 50608511 від 23.03.2016. Визнано незаконними дії Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження ВП № 50608511 від 23.03.2016. Визнано недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 50608511 від 23.03.2016.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 у справі № 5017/3760/2012 ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.05.2016 у справі №5017/3760/2012 залишено без змін, а апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними ухвалою та постановою, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 у справі та ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.05.2016 № 5017/3760/2012, і прийняти нову постанову, якою залишити скаргу ПАТ "Одесагаз" без задоволення або закрити провадження.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників відповідача та ВДВС, перевіривши правильність норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження").

Судами встановлено, що державним виконавцем ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Мінюсту України 23.03.2016 винесено постанову № 50608511 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Мінюсту України № 47110386 від 02.07.2015 про стягнення виконавчого збору.

Державним виконавцем ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Мінюсту України 23.03.2016 винесено постанову №50608511 про арешт коштів боржника ПАТ "Одесагаз" у виконавчому провадженні щодо примусового виконання постанови ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Мінюсту України № 47110386 від 02.07.2015.

За змістом частини другої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Частиною 2 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню, а також у разі перерахування коштів стягувачу у випадку, передбаченому частиною другою статті 27 цього Закону, та у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається.

Судами встановлено, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2016 розстрочено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2014 на 90 місяців, здійснюючи стягнення з ПАТ Одесагаз на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України", починаючи з липня 2015 року щомісячно рівними частинами по 287210,37 грн.

У мотивувальній частині постанови зазначено, що ПАТ Одесагаз не має інших джерел погашення заборгованості ніж ліцензована діяльність, а виконання рішення суду у даній справі ускладнюється з огляду на фінансову неспроможність відповідача виконати рішення суду.

Тобто судом надано відповідачеві розстрочку виконання рішення, саме з тих підстав, що останній не має можливості вчасно та в повному обсязі виконати судове рішення у зв'язку з відсутністю коштів.

ПАТ "Одесагаз" достроково виконано судове рішення та погашену усю заборгованість перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України", на підтвердження чого надано платіжні доручення № 1296 від 24.11.2015, № 1297 від 24.11.2015, № 18331 від 12.08.2015, № 18619 від 26.08.2015, № 19343 від 20.09.2015, № 19641 від 02.10.2015, № 19647 від 05.10.2015, № 19712 від 06.10.2015, № 19713 від 06.10.2015, № 19736 від 08.10.2015, № 19762 від 09.10.2015, № 19804 від 12.10.2015, № 19836 від 13.10.2015, № 19862 від 15.10.2015, № 19874 від 16.10.2015, № 19901 від 19.10.2015, № 19908 від 20.10.2015, № 19980 від 21.10.2015, № 20054 від 22.10.2015, № 20075 від 23.10.2015, № 20097 від 26.10.2015, № 20258 від 27.10.2015, № 20287 від 28.10.2015, № 20337 від 29.10.2015, № 20354 від 30.10.2015.

В рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 26.06.2013 № 5-рп/2013 зазначено, що аналіз положень статей 116, 121 Кодексу і статті 36 Закону дає підстави вважати, що ухвала господарського суду про розстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Така ухвала має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, і є обов'язковою для державної виконавчої служби при виконанні відповідного судового наказу у межах відкритого виконавчого провадження.

Постанова Одеського апеляційного господарського суду про надання відповідачеві розстрочки виконання рішення є обов'язковою для державної виконавчої служби при виконанні судового наказу, виданого у даній справи, у межах відкритого виконавчого провадження.

Постановою № 47110386 заступника директора ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Мінюсту України від 28.08.2015 скасовано постанову про арешт коштів боржника від 02.07.2015 № 47110386 у зв'язку з наданням постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 у даній справі розстрочки виконання рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2014 на 90 місяців.

У мотивувальній частині постанови № 47110386 заступника директора ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Мінюсту України від 28.08.2015 зазначено, що згідно з вимогами ч. 4 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" рішення Господарського суду Одеської від 22.07.2014 має виконуватись в частині та у строки, встановлені даною постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2015 про розстрочку виконання рішення. До закінчення цих строків державний виконавець не повинен вчиняти заходи з примусового вимокання рішення господарського суду.

Державним виконавцем зазначено, що обґрунтовуючи надання ПАТ "Одесагаз" розстрочки виконання рішення, господарський суд виходив з фінансової неспроможності відповідача виконати рішення суду, що вказує на неможливість виконання вказаного рішення суду разовим платежем з незалежних від його волі причин.

За таких обставин державним виконавцем у постанові № 47110386 від 28.08.2015 зазначено, що накладення арешту на грошові кошти ПАТ "Одесагаз" в межах усієї суми заборгованості з урахуванням виконавчого збору перешкоджає виконанню постанови Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 у справі № 5017/3760/2012, якою розстрочено виконання рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2014 на 90 місяців, здійснюючи стягнення з ПАТ "Одесагаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України", починаючи з липня 2015 року щомісячно рівними частинами по 287210,37 грн.

Скасовуючи постанову про арешт коштів боржника від 02.07.2015 № 47110386 у зв'язку з наданням розстрочки виконання рішення, виконавчою службою не здійснено заходів щодо скасування постанови від 02.07.2015 № 47110386 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Виконавчою службою факти повного погашення відповідачем заборгованості, надання боржникові постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 у даній справі розстрочки виконання рішення суду на 90 місяців та, як наслідок, відсутність у останнього прострочення виконання судового рішення не врахований.

Відповідно до ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішеннях судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновків, що суд апеляційної інстанції всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.05.2016 у справі № 5017/3760/2012 Господарського суду Одеської області слід залишити без змін, а касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - без задоволення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 у справі № 5017/3760/2012 Господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий-суддя:Корнілова Ж.О. Судді:Ємельянов А.С. Грек Б.М.