Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року Справа № 903/696/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача, відповідачів, третьої особи: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуДепартаменту соціальної політики Луцької міської радина постановуРівненського апеляційного господарського суду від06.04.15у справі№903/696/14 Господарського суду Волинської областіза позовомДепартаменту соціальної політики Луцької міської радидо1. Відділу Державної виконавчої служби Маневицького районного управління юстиції 2. Управління Державної казначейської служби у Маневицькому районі Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській областітретя особаОСОБА_4простягнення 8121 грн. матеріальної шкоди

Департамент соціальної політики Луцької міської ради звернувся до Господарського суду Волинської області із позовом (з урахуванням змін) до Відділу Державної виконавчої служби Маневицького районного управління юстиції і Управління Державної казначейської служби у Маневицькому районі Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про стягнення 8121 грн. шкоди. В обґрунтування позову, позивач посилався на те, що на підставі недостовірних довідок, виданих відповідачем-1, ОСОБА_4 (третя особа) незаконно отримала грошову допомогу, котра призначається дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів. Отже, внаслідок неправомірних дій відповідача-1 державі було завдано шкоди у спірній сумі. Позивач посилався на приписи статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України, положення Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.06 №189.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 11.09.14 (суддя Войціховський В.А.) позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби у Маневицькому районі Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області в дохід Державного бюджету України 8121 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями Відділу Державної виконавчої служби Маневицького районного управління юстиції. Суд дійшов висновку про те, що державі було завдано шкоди у спірній сумі внаслідок неправомірних дій органу державної виконавчої служби.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.15 (судді: Огороднік К.М., Коломис В.В., Тимошенко О.М.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано. У позові відмовлено. Суд апеляційної інстанції установив відсутність в діях відповідача-1 усіх складових цивільного правопорушення, як то: протиправної поведінки відповдача-1, його вини та причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою.

Департамент соціальної політики Луцької міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову у справі, а рішення залишити в силі. Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 1166, 1172, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, статті 7 Закону України "Про державну виконавчу службу", Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.06 №189. Він наголошує на наявності складу правопорушення в діях відповідача-1 та зазначає, що внаслідок неправомірних дій відділу державної виконавчої служби, які полягали у нарахуванні та виплаті грошової допомоги на підставі недостовірних довідок, державі було завдано шкоди у спірні сумі.

Від відповідачів відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів законодавства, відзначає наступне.

Апеляційним господарським судом установлено, з підтвердженням матеріалами справи, що 26.07.05 до ВДВС Маневицького РУЮ надійшла заява стягувача - ОСОБА_5 про прийняття до виконання виконавчого листа №2-9736/2004 від 25.07.05, виданого Луцьким міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_7 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_8. Головним державним виконавцем ВДВС Маневицького РУЮ 28.07.05 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №23566879. Суд апеляційної інстанції також установив, що виконавчою службою вівся облік сплати аліментів боржником; здійснювалося нарахування заборгованості з аліментів за період з 02.12.04 до 01.08.14. В ході виконання судового рішення зі стягнення аліментів ВДВС Маневицького РУЮ (відповідачем-1) були видані стягувачеві (ОСОБА_7) довідки від 01.06.09 №1586 про неотримання аліментів за період з 01.12.08 до 01.06.09, від 02.12.09 №5270 про неотримання аліментів за період з 01.06.09 до 01.12.09, від 07.06.10 № 2641 про неотримання аліментів за період з 01.12.09 до 01.06.10, від 02.12.10 №6875 про неотримання аліментів за період з 01.06.09 до 01.12.10, від 14.06.11 №3171 про неотримання аліментів за період з 01.12.09 до 31.05.11. При цьому, як установив суд апеляційної інстанції, на момент видачі вказаних довідок відповідачеві-1 не було відомо про отримання стягувачем аліментів; в матеріалах виконавчого провадження були відсутні квитанції про сплату боржником аліментів на користь третьої особи; такі квитанції про сплату аліментів боржником були надані виконавчій службі лише 23.05.13. На підставі вказаних довідок за заявами ОСОБА_7 від 02.06.09, від 04.12.09, від 07.06.10, від 03.12.10, від 15.06.11 Департамент соціальної політики Луцької міської ради призначив тимчасову державну допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме. Загальна сума виплаченої третій особі (ОСОБА_7) тимчасової допомоги у період з 01.06.09 до 30.11.11 склала 8121 грн. Департамент соціальної політики Луцької міської ради вважав, що вказані довідки, які видавалися Відділом державної виконавчої служби Маневицького РУЮ ОСОБА_7 про несплату ОСОБА_6 аліментів, є недостовірними, оскільки аліменти стягувачем у спірних періодах отримувалися. Отже, на думку, повивача державі завдано збитків у розмірі виплаченої тимчасової допомоги. В процесі розгляду спору судом апеляційної інстанції не було установлено повного складу цивільного правопорушення в діях органу державної виконавчої служби. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про стягнення з Відділу Державної виконавчої служби Маневицького районного управління юстиції 8121 грн. шкоди, завданої інтересам держави внаслідок неправомірних дій останнього. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд визнав позовні вимоги необґрунтованими. Механізм надання тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме, визначений Порядком призначення виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.06 №189. Відповідно до пункту 5 вказаного Порядку тимчасова допомога призначається і виплачується за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину управлінням праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, структурним підрозділом з питань праці та соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради. Пунктами 2, 8 названого Порядку передбачено, що тимчасова допомога призначається у разі, коли рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв'язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення. Тимчасова допомога призначається в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку. Перелік документів, які подаються одержувачем до органу праці та соціального захисту населення, визначений пунктом 6 Порядку, а саме, для призначення тимчасової допомоги в даному випадку повинні подаватись, окрім іншого, рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину та довідку державної виконавчої служби, котра підтверджує факт несплати аліментів одним із батьків упродовж шести місяців, що передують місяцю звернення. Як вже зазначалося, позивач звернувся з позовом про стягнення 8121 грн. шкоди, завданої інтересам держави внаслідок неправомірних дій органу державної виконавчої служби. За приписами статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду унормовані статтею 1166 Цивільного кодексу України. За приписами зазначеної норми майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Наведена стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. За приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, апеляційний господарський суд, на підставі повного та всебічного розгляду справи, установив відсутність у діях органу державної виконавчої служби усіх складових цивільного правопорушення, як то: протиправної поведінки відповідача-1 та його вини, що є обов'язковою умовою для покладення на відповідача-1 відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Суд апеляційної інстанції установив, що на момент видачі спірних довідок виконавчій службі не було відомо про отримання стягувачем аліментів; що квитанції про сплату аліментів боржником до матеріалів виконавчого провадження були надані лише 23.05.13 (тобто після видачі довідок). Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції не установив обставин, з якими законодавство пов'язує відшкодування шкоди, колегія суддів погоджується з відмовою суду у задоволенні позову. Доводи скаржника не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки вони спростовується обставинами установленими судом апеляційної інстанції та стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.15 у справі №903/696/14 залишити без змін.

Касаційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради - без задоволення.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець