Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року Справа № 914/989/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: ОСОБА_4 - дов. від 30.07.15, відповідача: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуПриватного підприємця ОСОБА_5на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 15.07.15 у справі№914/989/15 Господарського суду Львівської області за позовомЗборівського районного споживчого товариствадоПриватного підприємця ОСОБА_5проповернення майна та стягнення заборгованості

Зборівське районне споживче товариство звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом (з урахуванням змін) до Приватного підприємця ОСОБА_5 про зобов'язання останнього повернути за актом приймання-передачі нежитлові приміщення (безалкогольний цех), загальною площею 20 кв.м у АДРЕСА_1; та стягнути з відповідача 7000 грн. заборгованості з орендної плати. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на несплату відповідачем орендної плати за спірним договором та наявність у останнього заборгованості за період з 10.03.12 до 10.01.15 у сумі 7000 грн. Він також зазначав, що договір оренди майна №186 від 01.12.08 укладався сторонами до 01.12.11; що у зв'язку із систематичним порушенням відповідачем його умов (несплата орендної плати) позивач відмовився від договору та просив повернути об'єкт оренди. Позов обґрунтований приписами статей 526, 530, 610, 651, 762, 782 Цивільного кодексу України, статей 188, 286, 291 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.06.15 (суддя Манюк П.Т.) позов задоволено повністю. Зобов'язано відповідача повернути позивачеві за актом приймання-передачі нежитлові приміщення (безалкогольний цех), загальною площею 20 кв.м, розташовані у АДРЕСА_1. Стягнуто з відповідача на користь позивача 7000 грн. заборгованості з орендної плати. Суд установив факт припинення дії спірного договору та порушення відповідачем його умов в частині своєчасного внесення орендних платежів. Суд керувався приписами статей 526, 610, 759, 762, 782 Цивільного кодексу України, статей 174, 193, 283, 286 Господарського кодексу України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.07.15 (судді: Кузь В.Л., Галушко Н.А., Орищин Г.В.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Приватний підприємець ОСОБА_5 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову та припинити провадження у справі Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 12, 16, 21, 80 Господарського процесуального кодексу України. Він наголошує на тому, що на час звернення з даним позовом він вже не був суб'єктом підприємницької діяльності, що, на його думку підтверджується витягом з ЄДРПОУ від 31.07.15. Скаржник також вважає, що даний спір повинен був розглядатися Господарським судом Тернопільської області, тобто за місцем знаходження майна.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.12.08 між Зборівським районним споживчим товариством - орендодавцем та Приватним підприємцем ОСОБА_5 - орендарем був укладений договір оренди майна №186. За умовами цього договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно (основні засоби) - безалкогольний цех у АДРЕСА_1, загальною площею 20 кв.м, для виробничої діяльності. Орендна плата визначена за домовленістю сторін у розмірі 200 грн. в місяць і сплачується відповідачем з урахуванням індексу інфляції (пункт 3.1 договору). Пунктом 4.1.2 договору передбачено, що орендар зобов'язаний не пізніше 10 числа поточного місяця в повному обсязі вносити позивачу орендну плату. Відповідно до пункту 4.5.3 договору орендодавець має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення орендованого майна у випадках, передбачених чинним законодавством. Строк дії договору, як установили суди, з 01.12.08 до 01.12.11 (пункт 6.1). Пунктом 6.5 договору передбачено, що у разі, коли орендар користується орендованим приміщенням після закінчення строку договору, у разі відсутності заперечень зі сторони орендодавця, договір вважається укладеним на невизначений термін і кожна зі сторін даного договору має право відмовитися від договору в будь-який час, письмово повідомивши про це другу сторону за один місяць. Господарські суди установили, що позивач 01.12.08 на виконання умов договору оренди за актом приймання-передачі передав відповідачеві у строкове платне користування безалкогольний цех, загальною площею 20 кв.м, у АДРЕСА_1. Вказаний об'єкт оренди був прийнятий відповідачем; претензій щодо незадовільного технічного стану приміщень орендар не заявляв. Суди також установили, що спірний договір оренди діяв після 01.12.11, проте припинив свою дію з 14.03.15. При цьому, як установили суди, припинення дії договору мало місце у зв'язку з відмовою орендодавця від договору оренди (лист від 06.02.15, який був отриманий відповідачем) через невнесення відповідачем орендних платежів більш ніж упродовж трьох місяців поспіль та наявністю значної заборгованості з орендної плати у останнього. В процесі розгляду спору господарські суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконував; орендні платежі в порядку і строки, обумовлені договором, не вносив; період прострочення внесення орендної плати склав з 10.03.12 до 10.01.15 (тобто більше ніж три місяці підряд); що за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати у розмірі 7000 грн. Водночас судами було установлено, що спірний об'єкт оренди після припинення дії договору оренди відповідачем повернутий не був. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Зборівського районного споживчого товариства заявлені до Приватного підприємця ОСОБА_5 про зобов'язання останнього повернути позивачеві нежитлові приміщення (безалкогольний цех), загальною площею 20 кв.м, розташовані у АДРЕСА_1, та стягнути з відповідача 7000 грн. заборгованості з орендної плати за період з 10.03.12 до 10.01.15. Ухвалюючи судові акти у справі господарські суди дійшли висновку про обґрунтованість цих вимог. Згідно з приписами статі 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (стаття 762 цього ж Кодексу). Право наймодавця відмовитися від договору найму унормовано статтею 782 Цивільного кодексу України. За приписами наведеної норми наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. В процесі розгляду спору господарські суди установили, що спірний договір оренди припинив свою дію 14.03.15 у зв'язку відмовою наймодавця від договору, як то передбачено статтею 782 Цивільного кодексу України, через несплату наймачем орендних платежів упродовж трьох місяців підряд. Суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що відповідачем було допущено прострочення внесення орендної плати за користування майном за спірним договором з 10.03.12 до 10.01.15, тобто більше ніж упродовж 3-х місяців підряд; що у відповідача наявна заборгованість з орендної плати у розмірі 7000 грн.; що об'єкт оренди після припинення договору ним повернутий не був. Враховуючи установлений судами факт порушення відповідачем договірних зобов'язань та зважаючи на наведені приписи законодавства, задоволення позову колегією суддів визнається обґрунтованим. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Посилання скаржника на те, що цей спір, на його думку, помилково, був розглянутий судами за місцем знаходження відповідача, визнаються неспроможними, оскільки у даному випадку предметом позову є стягнення заборгованості з орендної плати і зобов'язання повернути орендоване майно, що узгоджується з приписами статті 15 Господарського процесуального кодексу України. Водночас не може бути підставою для скасування судових актів та припинення провадження у справі і довід скаржника про відсутність у нього статусу суб'єкта підприємницької діяльності, позаяк витяг з ЄДРПОУ, на який він посилається, датований 31.07.15, в той час як позов заявлявся у березні 2015 року.

Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117 , 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.07.15 у справі №914/989/15 залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Головуючий, суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець