ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Справа № 43/436

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - - головуючого (доповідача), Катеринчук Л.Й., Панової І.Ю.,за участю:

арбітражного керуючого Куделі М. О.,

кредитора ОСОБА_5,

представника ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві - Зломиноги Т.М. (дов. від 02.05.2015),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу арбітражного керуючого Куделі Марії Олександрівни

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2015

у справі №43/436 господарського суду міста Києва

за заявою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі

м.Києва

до Закритого акціонерного товариства компанії "Укрінсклопром"

про визнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.12.2014 (суддя Чеберяк П.П.) клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Куделі М.О. про припинення провадження у справі про банкрутство ЗАТ Компанії "Укрінсклопром" задоволено. Припинено провадження у справі №43/436 про банкрутство ЗАТ Компанії "Укрінсклопром".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 (колегія суддів у складі: Пантелієнко В.О. - головуючий, Зубець Л.П., Шевченко Е.О.) ухвалу господарського суду м. Києва від 03.12.2014 скасовано, справу скеровано для подальшого розгляду до господарського суду м. Києва.

В касаційній скарзі арбітражний керуючий Куделя М. О. просить скасувати вказану вище постанову суду апеляційної інстанції від 06.08.2015, ухвалу суду першої інстанції першої інстанції від 03.12.2014 залишити в силі. В обґрунтування посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 6, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 95 - 99 Податкового кодексу України, ст.ст.99 - 101 ГПК України.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Згідно зі ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.2010 ДПІ у Шевченківському районі м.Києва звернулася до господарського суду м. Києва із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ЗАТ Компанії "Укрінсклопром", оскільки боржник неспроможний виконати свої зобов'язання щодо сплати податкового боргу у сумі 509,99 грн., що підтверджується повідомленнями рішеннями №0152465505 від 11.01.2010 та №0123265512 від 05.09.2008.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 22.11.2010 порушено провадження у справі №43/436 про банкрутство ЗАТ Компанії "Укрінсклопром".

Постановою господарського суду м.Києва від 21.01.2011 ЗАТ Компанію "Укрінсклопром" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника - арбітражного керуючого Рибія О.В.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.01.2014 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 ухвалу господарського суду м. Києва від 23.01.2014 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 та ухвалу господарського суду м. Києва від 23.01.2014 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Постанова мотивована тим, що затверджуючи звіт ліквідатора, в порушення вимог ст.ст. 43, 84 ГПК України та ст.32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суди попередніх інстанцій не здійснили правовий аналіз повноти дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, не надали належної оцінки поданим звіту та ліквідаційному балансу боржника та його невідповідності завданням процедури банкрутства. Крім того, судами обох інстанцій не була надана правова оцінка та не перевірена підставність порушення справи та визнання банкрутом ЗАТ Компанія "Укрінсклопром" саме в порядку ст. 52 Закону.

24.11.2014 до господарського суду м.Києва надійшло клопотання арбітражного керуючого Куделі М.О. про дострокове припинення провадження у справі про банкрутство, оскільки справа була порушена за відсутності доказів безспірності вимог ініціюючого кредитора.

За результатами нового розгляду справи ухвалою господарського суду м.Києва від 03.12.2014 клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Куделі М.О. задоволено. Припинено провадження у справі про банкрутство ЗАТ Компанія "Укрінсклопром". При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - ДПІ у Шевченківському районі м.Києва.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про припинення провадження у справ вказав, що висновок щодо безспірної заборгованості боржника перед кредитором був зроблений судом першої інстанції без встановлення всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, без врахування положень ст.ст. 95 - 99 Податкового кодексу України, якими регулюється порядок стягнення податкового боргу платників податків.

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, всупереч вимог ГПК України, під час повторного апеляційного перегляду, апеляційною інстанцією не здійснений належним чином апеляційний перегляд ухвали господарського суду м. Києва, оскільки не перевірена відповідність висновків суду першої інстанції вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що діяли на час прийняття оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, щодо законності порушення справи про банкрутство з урахуванням того, що належні докази відсутності боржника за місцем його знаходження та безспірності вимог ініціюючого кредитора повинні бути додані ініціюючим кредитором до заяви про порушення справи за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону, і бути в наявності на момент порушення господарським судом справи про банкрутство.

Так, положеннями ст. 1 Закону встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Згідно положень абзацу 7 цієї статті грошове зобов'язання - це зобов'язанням боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. При цьому, недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобов'язань боржника не зараховується.

Безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватися документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство. Перелік цих документів міститься в п. 8 ст. 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при винесенні постанови від 06.08.2015 судом апеляційної інстанції не було враховано, що предметом розгляду суду першої інстанції було клопотання ліквідатора про припинення провадження у справі з викладених у ньому підстав, а не результати проведення ліквідаційної процедури. Крім того, посилання на положення ст.ст. 95 - 99 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки провадження у справі порушене ухвалою суду від 22.11.2010, а Податковий кодекс України набрав чинності 01.01.2011.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд до апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 111-7 111-9 - 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу арбітражного керуючого Куделі Марії Олександрівни задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 по справі №43/436 скасувати.

Справу № 43/436 направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий Куровський С.В.

Судді Катеринчук Л.Й.

Панова І.Ю.