ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2016 року Справа № 915/148/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Ковтонюк Л.В.,

Корнілової Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного виробничо-комерційного підприємства "Швидкість" на рішеннягосподарського суду Миколаївської області від 29.04.2016 р. (суддя: Коваль С.М.)та на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 р. (судді: Мирошниченко М.А., Величко Т.А., Лашин В.В.)у справі№915/148/16 господарського суду Миколаївської областіза позовомПриватного виробничо-комерційного підприємства "Швидкість"доТовариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дом "Миколаївіндодяг"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго"провідшкодування шкоди за участю представників: від позивачаТимощук К. І., довіреність №19 від 12.02.2016 р.від відповідачане з'явились від третьої особи Любарова С.М., довіреність №01/53-635 від 08.12.2015 р.

В С Т А Н О В И В:

Приватне виробничо-комерційне підприємство "Швидкість" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дом "Миколаївіндодяг" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" про відшкодування шкоди у розмірі 709 674 грн. 63 коп.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.04.2016 р. у справі №915/148/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 р. у задоволенні позовних вимог Приватного виробничо-комерційного підприємства "Швидкість" відмовлено повністю.

Вказані судові рішення обґрунтовані недоведеністю наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення, що є єдиною підставою застосування такого виду відповідальності, як відшкодування шкоди.

Не погодившись з прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій судовими актами, Приватне виробничо-комерційне підприємство "Швидкість" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 29.04.2016 р., постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 р. та передати справу №915/148/16 на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що місцевим та апеляційним господарськими судами, внаслідок не правильної оцінки наявних доказів та не вірного встановлення фактичних обставини справи, помилково не застосовано до врегулювання спірних правовідносин норми ст. 1166 Цивільного кодексу України.

За протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 20.09.2016 р. справу №915/148/16 передано колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Ковтонюк Л.В., Чернов Є.В.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/4238 від 22.09.2016 р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №915/148/16, у зв'язку із перебуванням судді Чернова Є.В. на лікарняному.

За протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.09.2016 р. у справі №915/148/16 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Ковтонюк Л.В., Корнілова Ж.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.09.2016 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Ковтонюк Л.В., Корнілова Ж.О., касаційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Швидкість" прийнято до провадження та призначено її розгляд на 03.10.2016 р.

До початку судового розгляду представником третьої особи було подано відзив на касаційну скаргу.

В судове засідання 03.10.2016 р. з'явились представники позивача та третьої особи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача.

Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні підтримали доводи викладені в касаційній скарзі, просили її задовольнити.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників учасників судового процесу, які були присутніми в судовому засіданні, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Приватне виробничо-комерційне підприємство "Швидкість" є власником виробничих приміщень, розташованих на території колишнього Відкритого акціонерного товариства "Завод Кристал", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес центр "Кристал".

Як свідчать матеріали справи, 30.01.2015 р. позивачу стало відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр "Кристал" свої права основного споживача електроенергії передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "Миколаївіндодяг".

У зв'язку з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр "Кристал" повідомило позивача про розірвання договору про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Надалі, договір про технічне забезпечення електропостачання споживача №2015-Е8 від 01.05.2015 р. було визнано укладеним між позивачем та відповідачем рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.07.2015 р. у справі №915/864/15.

За твердженнями позивача, до прийняття вказаного рішення, а саме: 17.04.2015 р. о 10:50, його було відключено від живлення через мережі відповідача, автоматичним вимикачем АВМ-10.

Акт про відновлення електропостачання позивача складено представниками відповідача та позивача 27.05.2015 р.

В цей же день уповноваженими представниками Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго", відповідача та позивача складено акт контрольного огляду, в якому також зафіксовано факт подачі витоку електроенергії позивачу.

Окрім наведеного, позивач також стверджує, що відповідачем було відключено його від електропостачання і в період з 15.06.2015 р. по 09.07.2015 р., про що, зокрема, свідчить ухвала господарського суду Миколаївської області від 10.07.2015р по справі №915/886/15, якою припинено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "Миколаївіндодяг", за участю Приватного виробничо-комерційного підприємства "Швидкість" про зобов'язання відновити постачання електричної енергії.

Таким чином, на думку позивача, внаслідок протиправних дій відповідача, які полягали у відключені його від електричної енергії, Приватному виробничо-комерційного підприємства "Швидкість" було заподіяно шкоду в загальному розмір 709 674 грн. 63 коп., до якої позивачем включено:

- заробітну плату, сплачену за час простою;

- грошові кошти та штрафні санкції, сплачені за договорами з контрагентами;

- відсотки, сплачені за договорами кредиту та овердрафту.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальними правилами з відповідача може бути стягнута майнова шкода за наявності повного складу деліктного правопорушення, а саме:

1) неправомірної поведінки особи;

2) наявності шкоди, завданої відповідачем, в тому числі неодержаного позивачем прибутку;

3) причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та завданою шкодою, що виявились результатом таких дій (бездіяльності);

4) вини відповідача у настанні негативних наслідків.

Отже, позивачем у справі має бути доведено належними та допустимими доказами наявність складу правопорушення у діях відповідача, що є єдиною підставою для застосування до останнього такого виду відповідальності, як відшкодування заподіяної шкоди.

Проте, відмовляючи в задоволенні заявлених позовних вимог господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується факт заподіяння відповідачу шкоди.

Так, за висновками попередніх судових інстанцій, з аналізу змісту протоколу засідання комісії інформаційно-консультативного центру №063 від 10.07.2015 р. не можна встановити про який факт (факти) припинення електропостачання позивачу в ньому ідеться.

При цьому, з даного протоколу вбачається, що відключення електричної енергії відбулося через невідповідність технічного стану обладнання, однак причин виникнення цієї невідповідності та винної в її виникненні особи в протоколі не зазначено.

Одночасно, господарськими судами попередніх інстанцій не було визнано доведеними фактичні обставини, викладені в ухвалі господарського суду Миколаївської області від 10.07.2015 р. по справі №915/886/15, оскільки в даному судовому акті наведена позиція позивача щодо його відключення від електропостачання, а не обставинами, які були встановлені судом під час розгляду даної справи.

Крім того, місцевим та апеляційним господарськими судами не прийнято до уваги судові рішення у справах №915/864/15 та №915/328/16. Зокрема, у справі №915/864/15 факт відключення позивача від електропостачання не входив до предмету доказування та не встановлювався під час судового розгляду. В свою чергу, прийняте у справі №915/328/16 рішення не набрало законної сили на момент винесення судових актів у даній справі.

Разом з цим, наявні в матеріалах справи накази та акти щодо простою підприємства за висновками попередніх судових інстанцій не є належними та допустимими доказами, оскільки дані документи складено позивачем в односторонньому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 р. передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Поряд з цим, згідно з приписами ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, з огляду на визначені нормами чинного законодавства межі перегляду судових рішень касаційною інстанцією та враховуючи фактичні обставини справи, встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами шляхом дослідження всіх наявних доказів, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає прийняті ними рішення про відмову в задоволенні позовних вимог законними та обґрунтованими.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України як такі, що стосуються виключно переоцінки наявних у справі доказів, що виходить за межі повноважень господарського суду касаційної інстанції.

Отже, зважаючи на те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи та таким обставинам надана правильна юридична оцінка, господарський суд касаційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових актів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Швидкість" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 29.04.2016 р. у справі №915/148/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді Л.В. Ковтонюк

Ж.О. Корнілова