Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року Справа № 910/6379/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б. суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мережна рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 02.06.2014 Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014у справі№ 910/6379/14господарського судуміста Києваза позовомВідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереждоПриватного підприємства "Стерк"простягнення 49 536,38 грнза участю представників:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: Артеменко Я.М., дов. від 14.04.2015;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 у справі № 910/6379/14 (суддя Мельник В.І.) позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 8801,63 грн пені, 9471,33 грн 3% річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді - Ільєнок Т.В., Куксов В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 у справі № 910/6379/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача 31263,42 грн пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сибіга О.М., судді - Бакуліна С.В., Яценко О.В.) постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 у справі № 910/6379/14 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 15.04.2015 постанову Вищого господарського суду України від скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Від гр. Фомін М.В. (довіреність ВАТ "Запоріжжяобленерго" від 31.12.2014 № 60, видана генеральним директором товариства А.В. Борисенко) на адресу суду 26.05.2015 надійшло клопотання про забезпечення участі представника ВАТ "Запоріжжяобленерго" в судовому засіданні в режимі відеоконференції в Господарському суді Запорізької області.

Однак, від в.о. генерального директора ВАТ "Запоріжжяобленерго" В.А. Цадо надійшли листи (25.05.2015 та 02.06.2015) про скасування всіх довіреностей, виданих на представництво від імені товариства, які були підписані колишніми керівниками, а саме: Борисенко А.В., Корніленковим І.П., Давіденко С.М. та іншими особами.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції вирішила відхилити вищезазначене клопотання.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ВАТ "Запоріжжяобленерго" (Постачальник) і ПП "Стерк" (Споживач) 18.01.2008 укладений договір на постачання електричної енергії № 10433, за умовами якого Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачеві для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1, а Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

У додатках до договору сторони визначили кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати Споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Як досліджено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 у справі № 35/423, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014, встановлено невиконання ПП "Стерк" умов договору і стягнуто з відповідача на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" 112643,62 грн боргу, 6027,19 грн пені.

Зважаючи на те, що станом на квітень 2014 року ПП "Стерк" зазначений вище борг не погасило, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 40065,05 грн пені та 9471,33 грн 3% річних.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, ГК України та дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог (в частині стягнення пені) з огляду на відсутність підстав для стягнення з відповідача пені за період прострочення зобов'язання зі сплати вартості спожитої електричної енергії понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 11128 ГПК України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Касаційна інстанція згідно з вимогами ст. 1117 ГПК України перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Перевірка здійснюється на підставі фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Суд касаційної інстанції, виходячи із встановлених господарськими судами обставин справи, а також прийнятої Верховним Судом України постанови, зазначає наступне.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (абз. 1 п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України та частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частин 4 і 6 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України.

Суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що згідно з п. 4.2.1 договору за недотримання термінів оплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконано зобов'язання зі сплати, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Отже, умовами договору сторони передбачили строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, який відповідає вимогам частини 6 ст. 232 ГК України.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування положень частини 6 ст. 232 ГК України та відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені за період прострочення зобов'язання зі сплати вартості спожитої електричної енергії понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, є необґрунтованим і помилковим.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).

Згідно зі ст. ст. 42, 43 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи (ст. 47 ГПК України).

Під час розгляду справи місцевим господарським судом та апеляційного перегляду, господарськими судами попередніх інстанцій допущено порушення ст. 42, 43, 47, 43, 82, 99, 101 ГПК України.

Оскільки, в силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду та постанова господарського суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, вирішити спір.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112, 11128 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 у справі № 910/6379/14 скасувати.

Справу № 910/6379/14 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Т.П. КОЗИР