Історія справи

Постанова ВГСУ від 03.03.2017 року у справі №910/10646/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2017 року Справа № 910/10646/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої Л. Рогач

за участю представників: позивача Слюзар Т.І.. - дов. від 30.12.16, відповідачів Кравцов Р.В. дов. від 23.01.17, Чугунов М.В. - дов. від 11.03.16, Бабій В.В. - дов. від 12.09.16, Войцехівський О.В. - дов. від 11.03.16 розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ" на постановувід 26.10.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі№910/10646/16 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"ОЛСІДЗ БЛЕК СІ"

до - Одеської обласної державної адміністрації - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" проскасування розпоряджень та визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ТОВ "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Одеської обласної державної адміністрації та ТОВ "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 13.11.2015 р. № 773/А-2015 "Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)" зі змінами, внесеними розпорядженням № 818/А-2015 від 01.12.2015 р.

- визнання незаконним та скасування розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 16.01.2016 р. № 21/А-2016 "Про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" в оренду на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)";

- визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5122755400:01:002:019), розташованої на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту), загальною площею 4,4600 га, у тому числі 4,4600 га під озерами, прибережними замкнутими водоймами, лиманами, укладеного 17.02.2016 р. між Одеською обласною державною адміністрацією та ТОВ "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД", на підставі статей 19, 20, 21, 123, 152, 1861, 198 Земельного кодексу України, статей 21, 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, статті 50 Закону України "Про землеустрій", статей 13, 23 Закону України "Про оцінку земель".

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що оспорювані розпорядження прийняті облдержадміністрацією з порушенням вимог земельного законодавства та порушують права та охоронювані законом інтереси позивача на отримання спірної земельної ділянки в оренду.

Позивач зазначав, що у діях облдержадміністрації вбачається порушення принципу рівності учасників земельних правовідносин, оскільки нею була надана необґрунтована перевага одній юридичній особі та порушено принципи захисту економічної конкуренції.

Позивач також наголошував на тому, що проект відведення спірної земельної ділянки не повною мірою відповідає вимогам земельного законодавства, про що, між іншим, зазначено у висновку державної експертизи землевпорядної документації від 22.12.2015 р. №1414-15; що межі спірної земельної ділянки не були погоджені зі всіма суміжними землекористувачами; що спірний договір оренди укладений без проведення нормативної грошової оцінки землі, яка в силу вимог закону, є обов'язковою при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Від Одеської обласної державної адміністрації судом отримано відзив на позовну заяву, в якому вона заперечувала проти задоволення позову, посилаючись, зокрема, на те, що при прийнятті оспорюваних розпоряджень обласна державна адміністрація керувалась, в тому числі, і принципом раціонального використання земель і можливістю потенційного орендаря ефективно, безперешкодно та доступно користуватися земельною ділянкою і здійснювати передбачуване будівництво; що позивач у даному випадку обмежений у праві вільно, безперешкодно та доступно користуватися земельною ділянкою площею 4, 46 га, оскільки не матиме можливості, зокрема, здійснювати будівництво. Крім того, відповідач-1 зазначає, що прийняття оспорюваних розпоряджень та укладання договору оренди земельної ділянки відбувалось з дотриманням вимог земельного законодавства.

У запереченнях на відзив позивач посилався на необґрунтованість доводів облдержадміністрації та незаконність оспорюваних розпоряджень і договору.

ТОВ "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" у письмових поясненнях і запереченнях просив відмовити у задоволенні позову з підстав його недоведеності на необґрунтованості.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.08.2016 р. (суддя Літвінова М.Є.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про непорушення спірними розпорядженнями та договором оренди прав та охоронюваних законом інтересів позивача щодо отримання в користування саме спірної земельної ділянки.

Судом було враховано, що реалізація права суб'єкта господарювання на отримання у користування (оренду) земельної ділянки знаходиться у прямій залежності від прийняття компетентним державним органом відповідного рішення, передумовою для прийняття якого є розроблення зацікавленою стороною проекту відведення земельної ділянки та подальше його погодження з усіма контролюючими органами визначеними земельним законодавством.

При цьому, приписи земельного законодавства (частина 3 статті 123 Земельного кодексу України) встановлюють право особи, яка звернулась до уповноваженого органу з клопотанням та не отримала дозволу на розроблення документації із землеустрою або вмотивованої відмови у його наданні, замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомити уповноважений орган.

Проте, як встановив місцевий господарський суд, такі дії позивачем вчинені не були, а доказів зворотнього позивачем не надано.

За апеляційною скаргою ТОВ "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ" Київський апеляційний господарський суд (судді: Корсакова Г.В., Власов Ю.Л., Станік С.Р.), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 26.10.2016 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 р. і рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2016 р. скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, статті 19 Конституції України, статей 123, 124, 134 Земельного кодексу України, статей 15, 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 50 Закону України "Про землеустрій", статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник наголошує на тому, що оспорювані розпорядження прийняті облдержадміністрацією без дотримання вимог закону та порушують права і охоронювані законом інтереси позивача на отримання спірної земельної ділянки в оренду.

Водночас він вважає необґрунтованою відмову суду у призначенні судової експертизи та залученні до участі у справі в якості третіх осіб - Міністерства інфраструктури України та ДП "АМПУ".

Від ТОВ "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Від Одеської обласної державної адміністрації відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 27.07.2015 р. ТОВ "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ" - позивач звернувся до Одеської обласної державної адміністрації з клопотанням № 06/469 від 20.07.2015 р., в якому просив винести розпорядження та надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду на 49 років, орієнтовною площею 9,8572 га, із земель водного фонду, які не надані у власність або користування, для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Визирської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населених пунктів) із зміною цільового призначення із земель водного фонду на землі транспорту.

Втім вказане звернення позивача було залишене без відповіді.

Господарські суди також встановили, що, в подальшому, ТОВ "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" звернулося до Одеської обласної державної адміністрації із клопотанням № 11/09 від 11.09.2015 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років, загальною площею 9,8572 га, для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту, що розташована за межами населених пунктів в межах території Визирської сільської ради та Новобілярської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.

13.11.2015 р. Одеською обласною державною адміністрацією було прийнято розпорядження №773/А-2015 "Про надання дозволу ТОВ "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)", яким було надано дозвіл ТОВ "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років орієнтовною площею 4,4600 га із земель водного фонду для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації №818/А-2015 від 01.12.2015 р. було внесено зміни до розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 13.11.2015 р. №773/А-2015, відповідно до якого у назві та тексті вказаного розпорядження слова "для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту" були замінені словами "для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту".

В подальшому, 16.01.2016 р. Одеською обласною державною адміністрацією було прийнято розпорядження №21/А-2016 "Про надання земельної ділянки ТОВ "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" в оренду на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)", яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зазначеному товариству (відповідачу) в довгострокову оренду на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Згідно з пунктом 2 цього розпорядження надано ТОВ "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" в оренду на 49 років земельну ділянку (кадастровий номер 5122755400:01:002:0129), загальною площею 4,4600 га, для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Доручено ТОВ "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" виконувати обов'язки землекористувача згідно з вимогами статті 96 Земельного кодексу України; використовувати земельну ділянку з дотриманням вимог законодавства України та умов, зазначених у висновках погоджувальних органів державної влади; здійснити відповідні заходи щодо оформлення прав на земельні ділянки відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України, а також доручено Комінтернівській районній державній адміністрації укласти договір оренди земельної ділянки з ТОВ "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" від імені обласної державної адміністрації, встановивши річну орендну плату за земельну ділянку відповідно до чинного законодавства, з урахуванням нормативної грошової оцінки та у разі необхідності вносити зміни до цього договору (пункти 3, 4 розпорядження).

В процесі розгляду спору господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17.02.2016 р. між Одеською обласною державною адміністрацією - орендодавцем та ТОВ "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" - орендарем укладений договір оренди земельної ділянки.

За умовами цього договору орендодавець на підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 16.01.2016 №21/А-2016 надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 4,4600 га, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту). Земельна ділянка надається в оренду для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту.

Згідно з пунктом 2.1 договору в оренду надається земельна ділянка, загальною площею 4,4600 га, у тому числі 4,4600 га під озерами, прибережними замкнутими водоймами, лиманами, кадастровий номер 5122755400:01:002:0129.

За актом приймання-передачі земельної ділянки від 17.02.2016 р. Одеська обласна державна адміністрація передала, а ТОВ "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" прийняло в оренду земельну ділянку площею 4,4600 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0129.

Господарські суди попередніх інстанцій також встановили, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2016 р. у справі №826/1106/16 було відмовлено у задоволенні позову ТОВ "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ" до Одеської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи ТОВ "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД", про визнання протиправною бездіяльності Одеської обласної державної адміністрації щодо порушення процедури розгляду клопотання ТОВ "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ" від 20.07.2015 р. №06/469; зобов'язання відповідача розглянути вказане клопотання позивача; скасування розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 13.11.2015 р. №773/А-2015 р. "Про надання дозволу ТОВ "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)" зі змінами, внесеними розпорядженням № 818/А-2015 від 01.12.2015 р.; та визнання незаконним та скасування розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 16.01.2016 р. № 21/А-2016 "Про надання земельної ділянки ТОВ "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" в оренду на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)".

Як вбачається з матеріалів справи та встановили господарські суди, предметом позову у даній справі є вимоги ТОВ "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ" заявлені до Одеської обласної державної адміністрації та ТОВ "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" про: 1) визнання незаконним та скасування розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 13.11.2015 р. № 773/А-2015 "Про надання дозволу ТОВ "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)" зі змінами, внесеними розпорядженням № 818/А-2015 від 01.12.2015 р.; 2) визнання незаконним та скасування розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 16.01.2016 р. № 21/А-2016 "Про надання земельної ділянки ТОВ "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" в оренду на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)"; 3) визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5122755400:01:002:019), розташованої на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту), загальною площею 4, 4600 га, у тому числі 4, 4600 га під озерами, прибережними замкнутими водоймами, лиманами, який 17.02.2016 р. був укладений між Одеською обласною державною адміністрацією та ТОВ "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД".

Як на підставу позову позивач посилався на приписи статей 19, 20, 21, 123, 152, 1861, 198 Земельного кодексу України, статей 21, 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, статті 50 Закону України "Про землеустрій", статей 13, 23 Закону України "Про оцінку земель" та вказував на те, що оспорювані розпорядження та договір порушують права і законні інтереси позивача та прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.

Ухвалюючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необґрунтованість цих вимог, а відтак і відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до приписів 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз'яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У вказаному рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно набуття у користування саме спірної земельної ділянки) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Як вже зазначалося, позивач просив визнати незаконними та скасувати спірні розпорядження облдержадміністрації про надання дозволу ТОВ "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки і надання її в оренду ТОВ "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" та визнати недійсним договір оренди вказаної земельної ділянки, укладений між відповідачами у справі, посилаючись, зокрема, на порушення його (позивача) прав та законних інтересів щодо отримання у користування спірної земельної ділянки.

Відповідно до статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, окрім іншого, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Пунктами 2, 11 частини 1 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону; погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Отже, питання надання земельних ділянок у власність чи користування віднесені до компетенції органів виконавчої влади або місцевого самоврядування; вказані органи є вільними у реалізації права розпоряджатися землею, у виборі суб'єкта щодо надання йому права на землю у порядку, встановленому законом.

Статтею 134 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).

Разом з тим, частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України унормовано, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини 3 статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки державної чи комунальної власності у користування та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вказані норми передбачають, зокрема, що для передачі у користування земельної ділянки державної або комунальної власності зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких, визначені в статті 123 Земельного кодексу України, органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ще не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Водночас, частина 3 статті 123 Земельного кодексу України передбачає умови спрощення процедури відведення земельних ділянок державної та комунальної власності у користування, зокрема, запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб'єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 р. у справі №21-358а13.

Отже, як вже зазначалося, на законодавчому рівні встановлено право особи, яка звернулася до уповноваженого органу з клопотанням та не отримала дозволу на розроблення документації із землеустрою або вмотивованої відмови у його наданні, замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомити уповноважений орган.

Проте в процесі розгляду спору господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач наданим йому правом на розроблення документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки не скористався; відповідних дій не вчинив.

Дослідивши обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам, з'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивачем не було доведено законність свого інтересу стосовно саме спірної земельної ділянки, розташованої в акваторії Аджалицького лиману, а відтак і факт його порушення прийнятими органом державної влади розпорядженнями та укладеним договором.

З матеріалів справи не вбачається та господарські суди попередніх інстанцій не встановили знаходження будь-якого майна позивача на спірній та межуючій з нею земельній ділянці на час прийняття спірних рішень і укладення договору та на час звернення до суду, а тому названий позивачем інтерес не пов'язаний з його суб'єктивними правами, а відтак не підлягає правовому захисту, як законний інтерес.

Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Під час розгляду спору господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача оспорюваними розпорядженнями та договором оренди земельної ділянки, що, в свою чергу, спростовує довід касаційної скарги про зворотнє.

Відтак у зв'язку з відсутністю порушеного права та охоронюваного законом інтересу позивача, що, як вже зазначалося, встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи по суті спору, судами правомірно відмовлено в позові із заявлених позивачем підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Посилання скаржника на необґрунтовану, на його думку, відмову суду апеляційної інстанції у призначенні експертизи, визнаються неспроможними, оскільки судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, чого апеляційним господарським судом установлено не було. Як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції розглянув відповідне клопотання позивача та навів обґрунтовані мотиви за якими його відхилив.

Крім того, визнаються неспроможними і посилання скаржника на необґрунтовану, на його думку, відмову суду у залученні до участі у справі в якості третіх осіб Міністерства інфраструктури України та ДП "Адміністрація морських портів України", позаяк треті особи у розумінні приписів процесуального законодавства повинні знаходитися з однією із сторін процесу у таких відносинах, котрі можуть змінитися в результаті прийняття судом рішення, чого у даному випадку суди не встановили.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності відповідно до визначених позивачем предмету та підстав позову, змісту порушеного права; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували спірні правовідносини, правильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Судові рішення відповідають положенням статей 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення; підстав для їх скасування з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 р. у справі №910/10646/16 та рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2016 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач