Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року Справа № 925/1142/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача,за участю представників:

КП "Кам'янське виробниче управління житлово-комунального господарства" - Плесюка О.С. (дов. від 02.03.2015),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу ліквідатора КП "Кам'янське виробниче управління житлово-

комунального господарства" Назаренка С.А.

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014

та рішення господарського суду Черкаської області від 31.07.2014

у справі № 925/1142/14 господарського суду Черкаської області

за позовом Комунального підприємства "Кам'янське виробниче управління

житлово-комунального господарства"

до Кам'янської міської ради,

третя особа Богданова Галина Юріївна,

про визнання недійсним рішення,

встановив:

У липні 2014 року позивач - Комунальне підприємство "Кам'янське виробниче управління житлово-комунального господарства" звернувся до суду з позовом до відповідача - Кам'янської міської ради, третя особа: Богданова Галина Юріївна, про визнання недійсним рішення Кам'янської міської ради від 22.12.2003 № 13-б "Про приватизацію об'єктів комунальної власності".

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог Законів України "Про приватизацію державного майна" та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а також положень Господарського кодексу України в частині захисту права господарського відання суб'єкта господарювання.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 31.07.2014 (суддя Скиба Г.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.204 (колегія суддів у складі: Синиця О.Ф. - головуючий, Зеленін В.О., Шевченко Е.О.) рішення господарського суду Черкаської області від 31.07.2014 залишено без змін.

В касаційній скарзі ліквідатор КП "Кам'янське виробниче управління житлово-комунального господарства" Назаренко С.А. просить скасувати вищевказані рішення суду першої інстанції від 31.07.2014 та постанову суду першої інстанції від 02.12.2014, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на невірне застосування норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Куровського С.В., пояснення представника КП "Кам'янське виробниче управління житлово-комунального господарства", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову є визнання недійсним рішення Кам'янської міської ради від 22.12.2003 №13-6 "Про приватизацію об'єктів комунальної власності" в частині викупу гр. Богдановою Г.Ю. приміщення площею 45,9 кв.м. готелю "Кам'янка", що розташоване за адресою: м. Кам'янка, вул. Пушкіна, 54.

Згідно рішення виконкому Кам'янської міської ради № 258 від 19.05.2004 виконком уповноважив начальника КП "Кам'янське виробниче управління житлово-комунального господарства" підписати договір купівлі-продажу спірного приміщення.

Згідно дозволу на реалізацію активів, які перебувають у податковій заставі, КП "Кам'янське виробниче управління житлово-комунального господарства" 21.05.2004 отримало дозвіл від Кам'янської МДПІ на самостійну реалізацію не описаних активів на погашення податкового боргу - приміщення на першому поверсі готелю "Кам'янка" площею 45,9 кв.м.

Третя особа - Богданова Г.Ю. приватизувала спірне приміщення шляхом викупу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу. Спору в цій частині немає. Гр. Богданова Г.Ю. є добросовісним набувачем майна.

Гроші за викуп приміщення направлені на погашення податкового боргу позивача.

Звернувшись з позовом, позивач вказує, що про рішення Кам'янської міської ради від 22.12.2003 №13-6 він дізнався в ході ліквідаційної процедури КП "Кам'янське виробниче управління житлово-комунального господарства" з 12.11.2012 при призначенні ліквідатором боржника Назаренка С.А.

Господарський суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки керівник позивача рішенням виконкому від 19.05.2004 вже уповноважувався на продаж приміщення, а тому перебіг строку позовної давності має розпочатися з 19.05.2004. Заміна керівника підприємства чи організаційної форми юридичної особи позивача не впливає на перебіг строку позовної давності.

При цьому дійшов висновку про те, що доводи позивача про порушення його прав внаслідок прийняття спірного рішення № 13-6 Камёянською міською радою 22.12.2003 та викупу приміщення третьою особою, не відповідають фактичним обставинам справи, наведеним нормам чинного законодавства та праву позивача.

Київський апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції та постановою від 02.12.2014 залишив рішення господарського суду Черкаської області від 31.07.2014 без змін.

Але з такими висновками суду першої та апеляційної інстанції погодитись не можна.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції та апеляційна постанова зазначеним вище вимогам не відповідають.

Відповідно до вимог ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен розглянути справу відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

У разі коли таке право не порушене, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право особи дійсно порушене, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої тієї ж статті позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Як вбачається із матеріалів справи, в порушення вищевказаних вимог Закону, господарський суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, взагалі не розглянув по суті заявлені позовні вимоги та не з'ясував, чи порушене право позивача спірним правочином.

Розглядаючи вказаний спір господарський суд Черкаської області вимоги чинного законодавства не врахував, оскільки в оскаржуваному рішення дійшов висновку про те, що оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування нічиє право порушено не було та водночас застосував позовну давність, що не передбачено чинним законодавством.

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Однак, всупереч вимог чинного законодавства, господарський суд апеляційної інстанції, розглядаючи вказаний спір в апеляційному порядку та залишаючи рішення господарського суду Черкаської області від 31.07.2014 без змін, на вищезазначені помилки суду першої інстанції уваги не звернув, взагалі не дав оцінки правомірності застосування позовної давності та належним чином законодавчо свої висновки не обґрунтував.

Відтак, колегія суддів прийшла до висновку, що господарські суди першої та апеляційної інстанції, в порушення вимог закону, постановили судові рішення по справі без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи та доказів, які мають суттєве значення по справі.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення постановлені з порушенням норм процесуального та матеріального права та підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ліквідатора КП "Кам'янське виробниче управління житлово-комунального господарства" Назаренка С.А. задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 та рішення господарського суду Черкаської області від 31.07.2014 по справі №925/1142/14 скасувати.

Справу № 925/1142/14 направити до господарського суду Черкаської області на новий розгляд.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.