Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року Справа № 908/3112/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М.розглянувши касаційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 рокуу справі№ 908/3112/14 господарського суду Запорізької області за позовомКонцерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського районудоТовариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Запоріжспецекологія"провизнання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №203587 від 01.04.2014 укладенимза участю представників сторін:

позивача: Ведмедь А.Є.,

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Запоріжспецекологія" про визнання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203587 від 01.04.2014р. укладеним.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.10.2014 у справі

№ 908/3112/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 року та рішення господарського суду Запорізької області від 08.10.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.06.2012 року, 14.09.2012 року, 03.01.2013 року, 09.04.2014 року позивачем на адресу відповідача були надіслані проекти договору № 203394 "Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді" для підписання.

Відповідач проекти договорів отримав, що підтверджується підписом уповноваженої особи у поштовому повідомленні, але відмовився від пропозиції позивача та не уклав договір.

Свою відмову від укладання договору відповідач мотивував невідповідністю запропонованого позивачем проекту договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203587 від 01.04.2014р. вимогам закону, зокрема, що даний проект не містить ряд істотних умов договору на надання житлово-комунальних послуг, які встановлені ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Не зважаючи на відсутність укладеного договору, позивач здійснював та продовжує здійснювати постачання теплової енергії до приміщення відповідача, оскільки відключення окремих приміщень житлового будинку не передбачено чинним законодавством.

При цьому позивач зазначав, що типовий договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді відсутній, посилаючись на Закон України "Про теплопостачання", яким не передбачено укладення типового договору купівлі-продажу теплової енергії.

Відповідач, в свою чергу, просив позивача відключити його приміщення від опалюваної системи до початку опалюваного сезону, що підтверджується копіями листів, які знаходяться в матеріалах справи ( том 1 арк. спр. 66, 67).

Звертаючись з даним позовом, позивач просив суд визнати договір між Концерном "МТМ" в особі філії Концерну "МТМ" Орджонікідзевського району та товариством з обмеженою відповідальністю науково - виробничою фірмою "Запоріжспецекорлогія" №203587 від 01 квітня 2014 року "купівлі-продажу теплової енергії" укладеним в запропонованій ним редакції. Позивач вказував, що у разі, якщо одна із сторін ухиляється від укладення договору, інша сторона має право звернутися до суду з позовом про спонукання укласти договір, посилався на ст. 649 ЦК України, та просив суд визнати договір укладеним.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, виходив зокрема з того, що запропонований договір не відповідає типовому договору, тощо.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Предметом даного господарського спору є вимога позивача про визнання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203587 від 01.04.2014р. укладеним.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Вказаним Законом України "Про теплопостачання" також передбачено, що Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу" (п. 4 ст. 19 Закону).Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (п. 2 ст. 275 ГК України).

Відповідно до Правил користування тепловою енергією затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила) - правила користування тепловою енергією визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).

Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно з п. 4 Правил - користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.

Пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України „Про теплопостачання" серед основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Звертаючись до суду, позивач вважав, що на відповідача покладено обов'язок укласти з теплопостачальною організацією договір купівлі-продажу теплової енергії на умовах, викладених позивачем в проекті договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203587 від 01.04.2014р.

Колегія суддів вважає, що попередні судові інстанції обґрунтовано не погодились з цим з огляду на таке.

За змістом ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Статтею 19 цього Закону визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 цього ж Закону передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року N 630 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 року N 933).

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, якщо запропонований виконавцем договір відповідає типовому договору послуг, є обов'язком споживача.

Відповідно до частини 2 статті 179 Господарського кодексу України, Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках -затверджувати типові договори.

Згідно з ч. 3 ст. 184 ГК України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Отже, проект договору повинен бути розроблений та відповідати Типовому договору, який затверджений Кабінетом Міністрів України. Тобто законодавець (ст. 179 ГК України) забороняє відступати від змісту типового договору. Сторони наділені правом тільки конкретизувати його умови.

Тільки у цьому випадку укладення договору є обов'язком споживача. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

21 липня 2005 року Постановою Кабінету Міністрів України № 630 "Про правила надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води" було затверджено Типовий договір про надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що умови запропонованого позивачем проекту договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203587 від 01.04.2014р., не відповідає Типовому договору, а також не містить ряд істотних умов договору на надання житлово-комунальних послуг, які встановлені ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203587 від 01.04.2014р. укладеним.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову, попередні судові інстанції посилались також на ст. 16 ЦК України щодо неправильності обрання способу захисту порушеного права та на недоведення обов'язку відповідача на укладення з позивачем спірного договору. Колегія суддів вважає такі висновки помилковими, однак ці висновки не потягли за собою неправильності ухвалених у справі рішень, тому не є підставою для їх скасування.

Оскільки судові рішення є правильними та обґрунтованими, а також не суперечать нормам матеріального права, колегія суддів вважає, що вони повинні бути залишені без змін.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 року, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 року у справі № 908/3112/14 - без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова