Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 910/29489/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова" (попередня назва товариство з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна")на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.09.2015р. у справі господарського суду№910/29489/14 міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова" (попередня назва товариство з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна")до1) товариства з обмеженою відповідальністю "ІНГ Лізинг Україна" 2) товариства з обмеженою відповідальністю "СіріусПроект Львів"про за участю представників сторін: позивача - відповідача 1- відповідача 2- визнання недійсним договору Михальнюк О.В. дов. б/н від 01.12.2015 Погружанська К.В. дов. б/н від 04.02.2015 Туз А.І. дов. № 8 від 16.06.2014В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ІНГ Лізинг Україна" та товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Проект Львів" про визнання недійсним договору фінансового лізингу №100080-FL-0 від 21.12.2010, укладеного між відповідачами, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області та зареєстрованого в реєстрі за №№1785, 1786, в частині передачі у користування товариству з обмеженою відповідальністю "Сіріус Проект Львів" частини торгівельного центру площею 8173,8 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Стрийська, 30, належної позивачу на праві оренди за договором оренди, укладеним 19.12.2008 з ТОВ "Сіріус Проект Львів".

Судом апеляційної інстанції змінено назву позивача, оскільки з 23.03.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Практикер Україна" змінило найменування юридичної особи на ТОВ "Схід Відбудова".

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2015 (суддя Грєхова О.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 (судді Буравльов С.І., Шапран В.В., Андрієнко В.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова" (попередня назва ТОВ "Практікер Україна") звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову по справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу третя особа ТОВ "Сіріус Проект Львів" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає, що оскаржуваний договір не зачіпає інтереси позивача-скаржника, оскільки договір оренди спірного майна є розірваним з 13.08.2014, що підтверджується судовими рішеннями у справі №910/22954/14.

В судове засідання Вищого господарського суду України товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова" (попередня назва товариство з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна") надало Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яке колегією суддів касаційного суду не розглядається по суті згідно приписів ст.111-7 ГПК України, а приєднується до матеріалів справи.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 19.12.2008 між ТОВ "Сіріус Проект Львів" (орендодавець) та ТОВ "Практікер Україна" (орендар) було укладено договір оренди, згідно якого орендодавець побудував частину торгівельного центру, в якому розміщено, в тому числі об'єкт оренди, для влаштування гіпермаркету будівельних матеріалів та інструментів, включно знаряддя для садівництва та городництва. Орендодавець зобов'язався здати в оренду орендарю об'єкт оренди згідно з умовами цього договору, а орендар зобов'язався взяти в оренду зазначений об'єкт оренди та сплачувати орендодавцю орендну плату.

Пунктом 2.1 договору визначено, що він укладається строком на 15 років з дати передачі об'єкта оренди та набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення. Факт передачі засвідчується актом приймання-передачі, що міститься в додатку 9 до цього договору.

Також, у п. 9.3 договору оренди від 19.12.2008 сторони погодили, що у випадку, якщо орендодавець хоче здійснити продаж торговельного центру та подальшого отримання в лізинг (як спосіб фінансування/рефінансування інвестиції), він залишається орендодавцем з усіма правами та зобов'язаннями, що виникають з договору оренди. Таким чином, за необхідності, сторони повинні підписати додаток до даного договору та/або виконати всі інші юридичні зобов`язання/вимоги з метою забезпечення того, що за орендодавцем зберігаються всі його права та обов`язки.

У разі передачі об'єкта оренди третій особі орендодавець ТОВ "Сіріус Проект Львів" відповідає за те, щоб ця передача не мала негативних юридичних чи фактичних наслідків для орендаря.

У пункті 15.1 Договору у разі передачі прав або продажу об'єкта оренди орендодавець ТОВ "Сіріус Проект Львів" гарантував також, що це не зашкодить існуванню та продовженню орендних відносин за даним договором.

В подальшому 21.12.2010 між ТОВ "Сіріус Проект Львів" (продавець) та ТОВ "ІНГ Лізинг Україна" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрований 21.12.2010 за №1779, №1780.

Окрім того, 21.12.2010 між ТОВ "ІНГ Лізинг Україна" (лізингодавець) та ТОВ "Сіріус Проект Львів" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №100080-FL-0, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області та зареєстрований в реєстрі за №1785, №1786. Пунктом 1.1 даного договору визначено, що лізингодавець погодився передати об'єкт лізингу в користування лізингоодержувачу, і лізингоодержувач погодився прийняти в користування об'єкт лізингу від лізингодавця, а також здійснювати лізингові платежі та інші платежі.

Згідно з п. 1.6 договору фінансового лізингу об'єкт лізингу надається лізингоодержувачу з метою передачі в оренду приміщень об'єкту лізингу дозволеним орендарям за договорами оренди у відповідності до умов цього договору, а також з метою надання послуг з управління та обслуговування нерухомості, які стосуються об'єкта лізингу.

Об'єкт лізингу передається за цим договором лізингоодержувачу на встановлений строк, що становить 180 місяців, починаючи з дати початку лізингу, що передбачено п. 2.1. договору фінансового лізингу.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач ТОВ "Практікер Україна" зазначив, що договір фінансового лізингу №100080-FL-0 від 21.12.2010 суперечить нормам ст. 203 Цивільного кодексу України, а відтак, повинен бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 вказаного кодексу. Також, підставою недійсності вказаного правочину ТОВ "Практікер Україна"( ТОВ "Схід Відбудова") вважає те, що ТОВ "ІНГ Лізинг Україна", передаючи орендоване приміщення у лізинг, порушило принцип виключного права користування позивача спірним майном.

Підставою недійсності правочину ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України визначає недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно яких зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За своєю правовою природою оскаржуваний правочин є договором фінансового лізингу.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що при дослідженні положень оспорюваного договору суперечності його змісту вимогам Цивільного кодексу України або ж будь-яким іншим актам цивільного законодавства, у тому числі спеціальному закону, не виявлено.

Зокрема, договором оренди від 19.12.2008, укладеним між ТОВ "Сіріус Проект Львів" та ТОВ "Практікер Україна", були обумовлені певні обставини, при наявності яких об`єкт оренди може бути передано у власність третім особам. Так, у п. 9.3 договору оренди сторони погодили, що у випадку, якщо орендодавець ТОВ "Сіріус Проект Львів" хоче здійснити продаж торговельного центру, на умовах подальшої його оренди та отримання в лізинг (як спосіб фінансування/ рефінансування інвестиції), він залишається орендодавцем з усіма правами та зобов'язаннями, що виникають з договору оренди. Таким чином, за необхідності, сторони повинні підписати додаток до даного договору та/або виконати всі інші юридичні зобов`язання/вимоги з метою забезпечення того, що за орендодавцем зберігаються всі його права та обов`язки.

У разі передачі об'єкта оренди третій особі орендодавець відповідає за те, щоб ця передача не мала негативних юридичних чи фактичних наслідків для орендаря. У разі передачі прав або продажу об'єкта оренди орендодавець гарантує також, що це не зашкодить існуванню та продовженню орендних відносин за даним договором.

Тобто, укладаючи договір оренди, позивач-орендар ТОВ "Практікер Україна" погодився з його умовою стосовно можливої подальшої передачі орендодавцем прав на об`єкт оренди іншому власнику та отримання такого об`єкта назад на умовах лізингу при умові, що така передача не порушуватиме певним чином орендних прав орендаря.

До того ж, додатком 7 до оспорюваного договору фінансового лізингу №100080-FL-0 затверджено перелік дозволених орендарів та договорів оренди, серед яких, зокрема, міститься і ТОВ "Практікер Україна".

Стосовно доводів ТОВ "Практікер Україна" про обов`язковість укладення додаткової угоди до договору оренди від 19.12.2008 внаслідок відчуження об`єкта оренди Товариству з обмеженою відповідальністю "Інг Лізинг Україна", суди попередніх інстанцій виходили з того, що пунктом 9.3 договору оренди сторони погодили, що у випадку, якщо орендодавець хоче здійснити продаж торговельного центру, на умовах подальшої його оренди та отримання в лізинг (як спосіб фінансування/рефінансування інвестиції), він залишається орендодавцем з усіма правами та зобов'язаннями, що виникають з договору оренди.

Проаналізувавши вказаний пункт договору, суди дійшли висновку, що він не містить умови стосовно обов`язкового укладення будь-якої додаткової угоди до договору оренди внаслідок відчуження об`єкта такої оренди на користь третьої особи, оскільки ТОВ "Сіріус Проект Львів" зберіг статус орендодавця. Зокрема, пунктом 15.1 договору оренди сторони передбачили, що у разі передачі об'єкта оренди третій особі орендодавець відповідає за те, щоб ця передача не мала негативних юридичних чи фактичних наслідків для орендаря. У разі передачі прав або продажу об'єкта оренди орендодавець гарантує також, що це не зашкодить існуванню та продовженню орендних відносин за даним договором.

Підтвердженням того, що укладені 21.12.2010 між ТОВ "ІНГ Лізинг Україна" та ТОВ "Сіріус Проект Львів" договори купівлі-продажу та фінансового лізингу спірного майна не зачіпають прав та охоронюваних інтересів позивача ТОВ "Практикер Україна" (ТОВ Схід Відбудова") є те, що орендар ТОВ "Практикер Україна" і після укладання цих договорів продовжував користуватись орендованими приміщеннями за договором оренди від 19.12.2008.

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.11.2014 у справі №910/22954/14, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015, постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2015 та постановою Верховного Суду України від 27.05.2015, встановлено, що договір оренди від 19.12.2008, укладений між ТОВ "Сіріус Проект Львів" (орендодавець) та ТОВ "Практікер Україна" (орендар), є розірваним з 13.08.2014 через несплату орендарем орендної плати. Крім того, вказаним рішенням зобов'язано ТОВ "Практікер Україна" звільнити орендоване приміщення - торговельний центр - гіпермаркет будівельних матеріалів та інструментів, що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Стрийська, буд. № 30.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Такою обставиною є те, що позивач ТОВ "Практікер Україна" втратив право орендаря майна, яке є предметом спірного договору фінансового лізингу. Як зазначено судами попередніх інстанцій, оскільки договір оренди є розірваним з 13.08.2014, а з даною позовною заявою ТОВ "Практікер Україна" звернулося 29.12.2014, то у позивача відсутнє право користування майном, що є предметом оскаржуваного договору фінансового лізингу №100080-FL-0.

У справі в порядку ст.1 і ст.2 ГПК України про визнання договору недійсним, крім сторін цього договору, позивачем може бути будь-яке підприємство, організація, установа, товариство, чиї права або охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Позивач ТОВ "Практікер Україна" втратив право оренди нерухомого майна з 13.08.2014 через несплату орендної плати понад три місяці підряд, а не через укладення відповідачами 21.12.2010 договору фінансового лізингу.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент звернення до суду із даним позовом 29.12.2014 будь-якого права позивача на користування спірним майном не було, а відтак, порушення відповідачами прав та охоронюваних законом інтересів позивача не існувало.

Також, не вбачається і порушення судами норм законодавства при відхиленні заяви відповідача-2 про застосування наслідків спливу позовної давності, враховуючи те, що права ТОВ "Практікер Україна" на момент звернення з позовом до суду порушені не були, відтак, підстав застосовувати позовну давність до вимоги позивача про визнання недійсним договору фінансового лізингу також не було.

Оцінивши подані докази, суди попередніх інстанцій не встановили підстав для задоволення позовних вимог стосовно визнання недійсним договору фінансового лізингу № 100080-FL-0 від 21.12.2010, укладеного між відповідачами.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова" (попередня назва ТОВ "Практікер Україна"), оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова" (попередня назва товариство з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна") залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015р. у справі №910/29489/14 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова