Постанова ВГСУ від 02.11.2016 року у справі №б24/051-11

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № Б24/051-11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є.(доповідач у справі)суддів:Коваленка В.М., Полякова Б.М.розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця"на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08 вересня 2016 року у справі№ Б24/051/11за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К"пробанкрутство,В судовому засіданні взяли участь представники:

уповноважена особа засновників ТОВ "Артур-К" - Білодід Г.М.;

арбітражний керуючий ліквідатор ТОВ "Артур-К" - Віскунов О.В.;

представник ПАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" - Стеченко Я.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09 серпня 2016 року у справі № Б24/051-11 (суддя Наріжний С.Ю.) розглянуто заяви з поточними кредиторськими вимогами до боржника та затверджено реєстр вимог кредиторів з урахуванням визнаних конкурсних вимог та поточних вимог, які були заявлені після визнання боржника банкрутом.

Приватне акціонерне товариство "Фармацевтична фірма "Дарниця" з ухвалою суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою від 08 вересня 2016 року Київський апеляційний господарський суд у справі № Б24/051-11 (судді: Разіна Т.І. - головуючий, Остапенко О.М., Сотніков С.В.) відхилив клопотання товариства про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги та апеляційну скаргу останнього на ухвалу Господарського суду Київської області від 09 серпня 2016 року повернув заявникові на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою у справі ухвалою суду апеляційної інстанції, скаржник приватне акціонерне товариство "Фармацевтична фірма "Дарниця" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08 вересня 2016 року у справі № Б24/051-11 та передати справу до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, приписів ст.ст. 22, 53, 93, 87 Господарського процесуального кодексу України, ст. 129 Конституції України.

Разом з тим, до Вищого господарського суду надійшов відзив арбітражного керуючого ліквідатора ТОВ "Артур-К" Віскунова Олександра Віталійовича, яким останній заперечує проти вимог касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця".

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 93 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, апеляційна скарга була направлена скаржником 31 серпня 2016 року, тобто з пропуском встановленого п'ятиденного строку на апеляційне оскарження ухвали від 09 серпня 2016 року. Клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку мотивоване тим, що в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали, а її повний текст скаржник отримав лише 22 серпня 2016 року, тобто поза межами процесуального строку на оскарження ухвали.

Згідно зі ст. 53 ГПК України суд може відновити пропущений строк у разі наявності поважних причин пропуску цього строку. При цьому, виходячи зі змісту згаданої статті, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржувана ухвала була оголошена судом першої інстанції 09 серпня 2016 року за участю в судовому засіданні представника скаржника.

Згідно з приписами ст.ст. 84-86 ГПК України відповідне правило щодо оголошення вступної та резолютивної частини передбачено лише для рішення суду та не розповсюджується на ухвали. У зв'язку з чим процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали суду в будь-якому випадку починає перебіг з моменту її оголошення.

Стосовно посилання скаржника на несвоєчасне отримання тексту ухвали суду, то за змістом статті 87 ГПК України надіслання повних рішень та ухвал сторонам, прокурору, третім особам, які були присутні в судовому засіданні, законом не передбачено (за винятком ухвали про роз'яснення рішення суду, що за змістом ч. 5 ст. 89 ГПК України надсилається особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, якщо рішення суду роз'яснено за його заявою, незалежно від присутності зазначених осіб у судовому засіданні).

Отже, системний аналіз норм ст.ст. 87, 105, 11111 ГПК України свідчить, що на відміну від судів апеляційної та касаційної інстанцій, які зобов'язані направляти всі свої судові рішення сторонам у справі, незалежно від того, чи брали їх представники участь у відповідному судовому засіданні, місцевий суд надсилає повний текст рішення або ухвали лише тим учасникам, чиї представники не були присутні в судовому засіданні.

Водночас ці сторони, прокурор, треті особи (які були присутні в судовому засіданні) мають право згідно з частиною другою статті 22 ГПК знайомитися з відповідними процесуальними актами, знімати їх копії, а також заявляти клопотання про видачу їм належно засвідчених копій судових рішень.

Зазначене також роз'яснено п. 3.18 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Таким чином, факт невчасного отримання копії процесуального документа місцевого господарського суду або його неотримання взагалі можуть бути визнані поважною причиною пропуску процесуального строку виключно у разі, якщо такий процесуальний документ прийнятий без участі представника скаржника.

У даному випадку представник скаржника був присутній у судовому засіданні, що свідчить про його обізнаність із суттю та змістом оскаржуваної ухвали ще в день її оголошення. Тому у цьому випадку несвоєчасне отримання тексту ухвали не є поважною причиною пропуску строку для звернення з апеляційною скаргою та, відповідно, не може бути підставою для відновлення цього строку.

Інших обставин, які б об'єктивно свідчили про неможливість своєчасного подання апеляційної скарги судом апеляційної інстанції встановлено не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції правомірно відмовлено скаржнику у відновленні пропущеного строку на подання апеляційної скарги з огляду на відсутність поважних причин його пропуску.

У зв'язку з чим ухвала апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111-11113 Господарського процесуального кодексу України, суд