ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 910/4796/16

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Ємельянова А.С.,за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача - Ходаківський Ю.П.; третьої особи - не з'явився; прокурора - Збарих С.М.;розглянувши касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від03.08.2016у справі№ 910/4796/16за позовомЗаступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Ковпитської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна екологічна інспекція у Чернігівській областіпростягнення 127 278, 53 грн

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Ковпитської сільської ради до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-Західна залізниця") про стягнення 127 278, 53 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 порушено провадження у справі № 910/4796/16 за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Ковпитської сільської ради до ДТГО "Південно-Західна залізниця" про стягнення 127 278, 53 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Отрош І.М.) від 17.05.2016 у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Рудченко С.Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2016 скасовано, прийнято нове, яким позов Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Ковпитської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області до ДТГО "Південно-Західна залізниця" про стягнення 127 278 грн. 53 коп. задоволено повністю. Стягнуто з ДТГО "Південно-Західна залізниця" 127 278 грн. 53 коп. шкоди, шляхом їх перерахування одержувачам: 38 183 грн. 56 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України; 25 455 грн. 71 коп. до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету; 63 639 грн. 26 коп. на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Ковпитської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016, ДТГО "Південно-Західна залізниця" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, а саме ст. 1166 ЦК України, ст. ст. 105, 107 Лісового кодексу України, ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також норми процесуального права, зокрема, п. 4 ч. 1 ст. 77 ГПК України, оскільки не залучено до участі у справі всіх суб'єктів господарювання, на яких законом покладено обов'язок забезпечувати охорону і збереження лісу на підвідомчій території від незаконної вирубки.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.10.2016 касаційну скаргу ДТГО "Південно-Західна залізниця" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.11.2016.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій майором Чернігівської виробничої дільниці Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень Ковалем М.О., за участю лісника Калити А.П., 26.01.2015 було складено акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства.

Відповідно до вказаного акту у Бахмацькій дистанції Чернігівської дільниці захисних лісонасаджень лінії Жукотки-Жидиничі (15 квартал, 9 виділ, 1 поле, І розряд, 9+000-9+650 ліва сторона) було виявлено самовільну рубку дерев (дуб), загальна кількість яких, відповідно до акту та переліково-оціночної відомості Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень №241 (том 1, а.с. 18), складає 32 дерева (30.950 куб м.). При цьому місцевим господарським судом встановлено, що Відповідно до копії акту огляду місця вчинення порушення лісового законодавства від 26.01.2015 року, долученої прокурором до позову, датою виявлення самовільної порубку лісу зазначено 01.01.2015 року, в той час, як згідно з актом огляду місця вчинення порушення лісового законодавства від 26.01.2015 року, долученого відповідачем, датою виявлення у Бахмацькій дистанції Чернігівської дільниці захисних лісонасаджень самовільної порубки лісу вказано 26.01.2015 року.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Заступника прокурора Чернігівської області заявлена в інтересах держави в особі Ковпитської сільської ради до ДТГО "Південно-Західна залізниця" про стягнення 127 278, 53 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу у зв'язку із самовільною порубкою лісу.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що докази вчинення незаконної вирубки лісу саме відповідачем в матеріалах справи відсутні, що виключає покладення відповідальності у вигляді відшкодування шкоди на ДТГО "Південно-Західна залізниця" на підставі ст.ст. 1166, 1172 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове про задоволення позову, в свою чергу, виходив з такого.

Відповідно до Положення про відокремлений підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень ДТГО "Південно-Західна залізниця", затвердженого наказом №343-Н від 24.06.2011, Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень ДТГО "Південно-Західна залізниця" є відокремленим підрозділом ДТГО "Південно-Західна залізниця" і перебуває в оперативному підпорядкуванні відокремленого підрозділу галузева служба колії ДТГО "Південно-Західна залізниця".

Згідно з п. 2.1. Положення про відокремлений підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень ДТГО "Південно-Західна залізниця" підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень ДТГО "Південно-Західна залізниця" створений і виконує роботи по захисту залізничної колії та інших її облаштувань від несприятливих кліматичних умов і факторів з метою забезпечення безпечного та безперебійного руху залізничного транспорту шляхом проведення лісогосподарських, лісозахисних, лісоохоронних заходів.

Пунктом 2.2. вказаного Положення передбачено, що основними напрямками діяльності підрозділу є, зокрема, проведення заходів силами відомчої лісової охорони Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок, пожеж, інших лісопорушень.

Згідно з п. 3.1. вказаного Положення, підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень ДТГО "Південно-Західна залізниця" є відокремленим підрозділом залізниці та не є юридичною особою.

Відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою КМУ від 23.07.2008 № 665, Держекоінспекцією в області розраховано збитки, завдані державі внаслідок самовільної порубки дерев, розмір яких становить 127 278, 53 гривень.

Статтею 1 Лісового кодексу України передбачено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 4 Лісового кодексу України визначено, що захисні насадження лінійного типу належать до лісового фонду України.

Згідно з Порядком поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733, лісові насадження лінійного типу, лісові ділянки (смуги лісів), розташовані у смугах відведення залізниць, відносяться до категорії захисних лісів.

Відповідно до ст. 16 та ст. 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Як встановлено судами попередніх інстанцій в матеріалах справи наявний лист №10-28-99.3-2093/2-16 від 01.03.2016 Управління держгеокадастру у Чернігівському районі Чернігівської області земельна ділянка Ковпитської сільської ради загальною площею 109,1705 га. перебуває у постійному користуванні ДТГО "Південно-Західна залізниця".

Відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №376210, ДТГО "Південно-Західна залізниця" на підставі рішення Чернігівської районної державної адміністрації від 08.06.2010 №190 та від 12.11.2010 №398 є постійним користувачем земельної ділянки площею 109,1705 га, що розташована на території Ковпитської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, з цільовим призначенням земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування залізниці.

Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №031083900001.

Частиною 2 статті 19 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Приписами статті 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п.5 ст.64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами; запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Статтею 69 Лісового кодексу України визначено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Господарськми судами встановлено, що дозвіл на вирубку дерев на території лісових насаджень не видавався.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати, шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

В силу ст. 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій актом огляду місця вчинення порушення лісового законодавства та під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено незаконну порубку дерев, проте, особи лісопорушники встановлені не були. Прокуратурою області 25.03.2015 за фактом незаконної порубки дерев невідомими особами до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення з попередньою кваліфікацією за ст. 246 КК України. Водночас, особи, які вчинили кримінальне правопорушення, не встановлені.

Разом з тим, ст. ст. 19, 64, 86 Лісового кодексу України встановлено, що постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони і захисту лісів, серед інших, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.

У ДТГО "Південно-Західна залізниця", як встановлено господарськими судами, створено та діє відокремлений підрозділ "Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень", на який згідно з Положенням, затвердженим начальником ДТГО "Південно-Західна залізниця" 24.06.2011, покладено обов'язок ведення робіт по належному утриманню, охороні, збереженню лісонасаджень, проведення заходів щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок та інших лісопорушень (розділ 2 Положення).

До посадових обов'язків лісника відокремленого підрозділу "Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень", згідно з посадовою інструкцією, належать: охорона лісів і іншого ввіреного йому майна в закріпленому за ним обході; контроль за станом, використанням, відтворенням, охороною і захистом лісу, що перебуває в користуванні дистанції; складання протоколів про виявлені порушення лісового законодавства, правил пожежної безпеки з обов'язковою подальшою передачею їх майстру або начальнику дільниці; припинення незаконної рубки і інших видів лісопорушень. Лісник несе відповідальність за збереження захисних лісонасаджень від самовільних порубок і пожеж. (п.4.7 Посадової інструкції від 15.01.2014).

З врахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт виявлення незаконної порубки лісу з однієї сторони та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов'язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення, свідчить про незабезпечення відповідачем належної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконну порубку лісу та відповідно завдано шкоди навколишньому природному середовищу.

Як передбачено п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ст. 1172 ЦК України).

Пунктом 6.1.2. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" зазначено, що вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.

Згідно з нормами ст. 105 Лісового кодексу України, ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" вчинення відповідачем зазначених правопорушень (порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів) є підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення Відповідачем (постійним лісокористувачем) встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі шкоди.

Відповідно до ст. 107 Лісового кодексу Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

За загальним правилом застосування як договірної, так і деліктної відповідальності, що передбачено нормами ч. 2 статті 614, ч. 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, встановлюється презумпція вини правопорушника, втім, відповідач під час розгляду справи в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не довів, що він на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства забезпечив охорону і збереження лісу на підвідомчій території від незаконної рубки, не надав належних і допустимих доказів щодо відсутності його вини або доказів відшкодування заподіяної шкоди.

Таким чином, враховуючи презумпцію вини правонаступника, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого Господарського суду України від № 907/556/15 від 09.02.2016).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відокремлений підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень ДТГО "Південно-Західна залізниця", як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення, а отже в його діях наявний склад цивільного правопорушення, що є підставою для покладення саме на ДТГО "Південно-Західна залізниця" відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок позивача розроблений відповідно до Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" та встановлено, що загальна сума розміру заподіяної шкоди з врахуванням індексації становить 127 278, 53 грн.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ДТГО "Південно-Західна залізниця", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі № 910/4796/16- без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М.

Ємельянов А.С.