Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 року Справа № 916/272/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скарги будівельно-виробничої фірми "Дністер" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 18.06.2015р. у справі господарського суду№916/272/15-г Одеської області за позовом заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі: Білгород-Дністровської міської ради Одеської областідобудівельно-виробничої фірми "Дністер"про за участю прокуратури - представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 2 347,23грн. ст. прокурор відділу Генеральної прокуратури України Онуфрієнко М.В., посв. 031806 не з'явився не з'явився

Розпорядженням №03-05/1260 від 31.08.2015р. змінено склад колегії суддів у справі №916/272/15-г, призначеної до розгляду колегією у складі головуючого судді Ходаківської І.П., суддів Данилової Т.Б., Костенко Т.Ф., утворено колегію суддів у складі головуючий суддя Корсак В.А., судді Данилова М.В, Данилова Т.Б.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Будівельно-виробничої фірми "Дністер" про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 2347, 23 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.04.2015 ( суддя Рога Н.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 (суддів Мирошниченко М.А., Воронюка О.Л., Лашина В.В.) за апеляційною скаргою заступника прокурора Одеської області рішення господарського суду Одеської області від 30.04.2015 скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволені: стягнуто з Будівельно-виробничої фірми "Дністер" на користь Білгород-Дністровської міської ради збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 2347, 23 грн. та судовий збір на користь держбюджету.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Будівельно-виробнича фірма "Дністер" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.2015, а рішення господарського суду Одеської області від 30.04.2015 залишити в силі, судові витрати покласти на позивача.

Касаційна скарга вмотивована тим, що БВФ "Дністер" намагалась оформити право землекористування, проте Договір оренди земельної ділянки не було укладено, відтак, відсутні підстави стягувати збитки у розмірі орендної плати.

В касаційній скарзі наголошується на відсутності належних та допустимих доказів того, що Білгород-Дністровська міська рада зверталась до БВФ "Дністер" або до суду з вимогою укласти договір оренди земельної ділянки, відтак, вимоги стягнути збитки у вигляді упущеної вигоди є абстрактними.

Порушенням норм процесуального права заявник касаційної скарги вважає те, що судом не було враховано доказів, доводів та заперечень БВФ "Дністер", в тому числі і те, що відповідач щомісячно сплачує земельний податок.

Також касатор вважає безпідставним звернення з позовом прокурора в інтересах держави, оскільки у справі нема державних інтересів, а спірна земельна ділянка не зареєстрована на праві власності за Білгород-Дністровською міськрадою, відтак нема підстав для відшкодування збитків-упущеної вигоди власнику земельної ділянки.

Заслухавши думку прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 29.04.2010 №1006-У "Про надання БВФ "Дністер" земельної ділянки в оренду терміном на 49 років площею 0,0030 га за адресою: вул. Першотравнева, 75/167, під розміщення продовольчого магазину" вирішено припинити договір оренди земельної ділянки від 17.09.2002, укладений з попереднім власником магазину ТОВ "Істок" терміном на 25 років; надати БВФ "Дністер" в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,0030 га за адресою: вул. Першотравнева, 75/167, під розміщення продовольчого магазину; дати дозвіл БВФ "Дністер" замовити технічну документацію по складанню договору оренди з Білгород-Дністровською міською радою; зобов'язати БВФ "Дністер" у 120 - денний термін укласти договір оренди земельної ділянки та зареєструвати його у Білгород-Дністровському міському відділі земельних ресурсів Держкомзему України.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на січень 2015р. відповідач БВФ "Дністер" договір оренди земельної ділянки протягом п'яти років з міською радою не уклала.

З метою забезпечення належного визначення розміру збитків, нанесених територіальній громаді м. Білгород-Дністровського, селищ Затока та Сергіївка, для стягнення їх у судовому порядку, наповнення місцевих бюджетів, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993 "Про затвердження Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради було прийнято рішення №264 від 16.05.2014 "Про викладення рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради №579 від 21.11.2013 "Про створення комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам в новій редакції", яким затверджено Положення про комісію з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

20 серпня 2014 р. відбулося засідання комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, на якому розглядалося питання щодо визначення розміру збитків у вигляді неодержаного доходу, нанесених БВФ "Дністер" в результаті використання земельної ділянки площею 0,0030га за адресою: вул. Першотравнева, 75/167, під розміщення продовольчого магазину, без правовстановлюючих документів.

За результатами роботи комісії розмір збитків визначено в сумі 2347,23 грн. Результати роботи комісії оформлено Актом №6 від 20.08.2014, який затверджено рішенням виконкому Білгород-Дністровської міської ради Одеської області №446 від 11.09.2014. Про проведення засідання комісії БВФ "Дністер" було повідомлено належним чином поштовим повідомленням від 23.07.2014.

Відповідач БВФ"Дністер" не оскаржила вищезазначений акт або рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради №446 від 11.09.2014 у встановленому порядку, а відтак ці документи є чинними та обов'язковими до виконання.

Крім того, з метою досудового врегулювання спору виконком Білгород-Дністровської міської ради Одеської області 16.09.2014р. надіслав на адресу БВФ "Дністер" претензію за №19/2575 щодо сплати заборгованості в місячний строк, яка залишена останнім без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позову прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що ані прокурором, ані позивачем не вживались заходи щодо своєчасного виявлення факту бездоговірного використання відповідачем земельної ділянки, наданої йому в оренду за рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 29.04.2010, перевірка дотримання відповідачем вимог земельного законодавства не проводилась.

Суд дійшов висновку про те, що станом на березень 2015р. БВФ "Дністер" умови п.2 рішення Ради не виконано, отже, рішення Білгород-Дністровської міської ради від 29.04.2010 №1006-У втратило свою чинність ще у 2010 році.

Крім того, місцевий суд зазначив, що ані прокуратурою, ані позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що після спливу встановленого п.2 рішення Білгород-Дністровської міської ради від 29.04.2010 №1006-У строку Білгород-Дністровська міська рада зверталась до БВФ "Дністер" з пропозицією щодо укладення договору оренди земельної ділянки, а у разі ухилення - з позовом до суду про спонукання до укладання договору або звільнення земельної ділянки.

Суд першої інстанції також послався на те, що БВФ "Дністер" протягом 2012-2014 років сплачує податок на землю у встановленому законодавством розмірі, що свідчить про відсутність спричиненої державі шкоди, оскільки землекористувачі, які не уклали договір оренди, сплачують податок на землю на підставі положень Податкового кодексу України.

Суд також дійшов висновку, що прокурор та позивач повинні довести, що Білгород-Дністровська міська рада могла та повинна була отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила раду можливості отримати прибуток.

З огляду на вказані обставини суд першої інстанції не встановив причинного зв'язку між не укладенням договору оренди земельної ділянки та збитками, спричиненими внаслідок його не укладення.

З таким висновком суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції, який у відповідності із ст.101 ГПК України за наявними у справі доказами повторно розглянув справу.

Апеляційний суд підставно виходив з того, що від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Суб'єктами права на землі комунальної власності, згідно ст. 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

За приписами ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Факт фактичного використання відповідачем без правовстановлюючих документів, а саме без договору оренди земельної ділянки площею 0,0030 га за адресою: вул. Першотравнева, 75/167, на який знаходиться належне відповідачу нерухоме майно - магазин, в період, зазначений в Акті, підтверджується матеріалами справи, не оспорюється та визнається відповідачем.

Згідно із ст.211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З огляду на положення статей 22, 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. При цьому для стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) також необхідним є встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів. У відповідності до ст.152 ЗК України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків.

За приписами ст.156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам відповідно до ст.157 ЗК України здійснюють в тому числі, юридичні особи, які використовують земельні ділянки. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993 (далі Порядок) власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відшкодуванню згідно з п.3 Порядку підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаним доходом є дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи згідно п.2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Відповідно до п. 5 Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій.

На цих підставах суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір збитків при використанні земель без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) земельної ділянки, дорівнює сумі, яка могла б надійти до місцевого бюджету у разі, якщо б зазначений договір був укладений між орендарем та орендодавцем. Розмір збитків нараховується на підставі даних нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно Акту №6 від 20.08.2014, затвердженому рішенням виконкому Білгород-Дністровської міської ради Одеської області №446 від 11.09.2014, яке не оскаржено, не скасовано та є чинним, відповідачем нанесено територіальній громаді м. Білгород-Дністровського в особі Білгород-Дністровської міської ради збитки у вигляді неодержаного доходу у розмірі 2347,23 грн. Перевіривши арифметично вказаний розрахунок, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що його зроблено у відповідності до формули, визначеної Порядком, з урахуванням конкретної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також з урахуванням часткового здійснення відповідачем оплати земельного податку за землю.

На підставі змістовного аналізу рішення Білгород-Дністровської міської ради від 29.04.2010 №1006-У суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме на відповідача було покладено обов'язок по здійсненню певних дій для укладання договору оренди (замовити технічну документацію по складанню договору оренди, укласти договір оренди та зареєструвати його у Білгород-Дністровському районному відділі Державного підприємства), чітко визначено строки виконання цих дій та наслідки їх нездійснення (втрата чинності рішення).

Оскільки відповідачем не виконано зазначене рішення міської ради протягом п'яти років, що й потягло за собою збитки для позивача у вигляді неодержаного прибутку (втрачена вигода), апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову на підставі ст.1166 Цивільного кодексу України.

Водночас відповідач БВФ "Дністер" у порушення приписів ст. 1166 ЦК України та ст. 33 ГПК України не довів належними і допустимими доказами того, що не укладання ним договору оренди виникло не з його вини, і що він прийняв всі передбачені чинним законодавством заходи для прискорення цього процесу, в т.ч. оскаржував дії та/або бездіяльність органів державної влади та місцевого самоврядування.

З викладеного апеляційним судом вбачається, що не укладання договору оренди у визначений строк і неотримання відповідно позивачем орендної плати у встановленому законодавством розмірі, тобто виникнення в нього збитків, виникло у зв'язку з бездіяльністю відповідача, який був зобов'язаний виконати певні дії, тобто наявна його вина у правопорушенні.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків) наявні усі елементи складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вина), а відтак у місцевого суду були відсутні правові підстави для відмови у задоволенні позову прокурора.

Аналогічна правова позиція щодо стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у разі зволікання землекористувача в укладенні договору оренди земельної ділянки на підставі ст.1166 ЦК України викладена у постановах Верховного суду України від 28.01.2015 у справі №5023/3993/12 (5023/9057/11), від 03.06.2015 у справі №904/4338/14, від 01.07.2015 у справі № 916/3311/14, які згідно приписів ст.111-28 ГПК України є обов'язковими для застосування всіма судами.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що посилання БВФ "Дністер" в касаційній скарзі на безпідставне звернення з позовом прокурора в інтересах держави, оскільки у справі нема державних інтересів, - не ґрунтуються на чинному законодавстві, оскільки згідно Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор або його заступник у кожному випадку самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави в конкретних правовідносинах, які підлягають вирішенню в судовому порядку.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги будівельно-виробничої фірми "Дністер", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, судом апеляційної інстанції їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу будівельно-виробничої фірми "Дністер" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.2015р. у справі №916/272/15-г господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова