Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року Справа № 910/17705/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіДемидової А.М.,суддівВоліка І.М., Шевчук С.Р. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Залів" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 у справі№ 910/17705/14 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Залів" доПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" третя особа проТовариство з обмеженою відповідальністю "Славутський цикорієсушильний завод" стягнення 17 066,10 дол. США, що еквівалентно 224 077,89 грнв судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Матківський Т.О., дов. б/н від 04.07.2014

- відповідача: Голуб'ятникова Ю.А., дов. № 100/03 від 24.04.2015

- третьої особи: Сабінська Л.П. - директор, Легка Н.В. - головний бухгалтер

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Залів" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 17 066,10 доларів США, що еквівалентно 224 077,89 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.11.2014 у справі №910/17705/14 (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 (у складі головуючого судді Тищенко О.В., суддів Тарасенко К.В., Іоннікової І.А.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ТОВ "Залів" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема пп. 1.29 гл. 1 розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, п. 22.6 ст. 22, ст. 35 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", п.п. 1.4, 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердж. постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004, ст.ст. 387, 1212 Цивільного кодексу України, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2014 у справі №910/17705/14 і прийняти нове рішення, яким стягнути з ПАТ "Брокбізнесбанк" на користь ТОВ "Залів" безпідставно отримані кошти в розмірі 17066,10 доларів США, що еквівалентно 224 077,89 грн.

Відповідач та третя особа не скористалися правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надали відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст.1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

У судовому засіданні 02.06.2015 представники позивача та третьої особи підтримали касаційну скаргу, просили скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача заперечив проти касаційної скарги, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 03 квітня 2014р. до ПАТ "Брокбізнесбанк" від ТОВ "Залів" надійшли кошти в сумі 17 066,10 доларів США для зарахування на поточний рахунок №26004100306001 ТОВ "Славутський цикорієсушильний завод", який на той момент вже був закритий.

ТОВ "Залів" звернувся до ПАТ "Брокбізнесбанк" з листом від 12.05.2014 № 31, у якому просив повернути помилково перераховані кошти, у відповідь на який в електронному вигляді надійшла відмова у задоволенні цих вимог, у зв'язку із визнанням банку неплатоспроможним та запровадженням тимчасової адміністрації.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 28.02.2014 № 107 Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.02.2014 № 9 розпочато процедуру виведення ПАТ "Брокбізнесбанк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 03.03.2014 по 02.06.2014.

10.06.2014 Правлінням Національного банку України прийнято постанову №339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" і Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11.06.2014 № 45 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" Куренного Олександра Вікторовича на період з 11 червня 2014 року до 10 червня 2015 року включно.

Інформація про ліквідацію банку була розміщена 12 червня 2014 р. на офіційному сайті Фонду за адресою: www.fg.gov.ua. Відомості про ліквідацію AT "Брокбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію опубліковано у газетах "Урядовий кур'єр" № 113 (5235) від 14 червня 2014 р.) та "Голос України" (№1 13(5863) від 14 червня 2014 р.).

16 жовтня 2014 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №226/14 про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів AT "Брокбізнесбанк". Вимоги позивача включені до Реєстру та віднесені до сьомої черги згідно із ч. 1 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ст. 1 Закону Україну "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено наслідки запровадження тимчасової адміністрації в банку. Під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим законом (ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, є кредитором банку.

З урахуванням викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Правові висновки щодо застосування положень п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" викладені у постановах Верховного Суду України у справах № 3-24гс15 від 25.03.2015, № 3-25гс15 від 01.04.2015, № 3-34гс15 від 01.04.2015, та № 3-63гс15 від 22.04.2015, які згідно зі ст. 111-28 ГПК України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, враховуючи, що в процесі здійснення процедури ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк" вимоги позивача згідно із ч. 1 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" включені до Реєстру акцептованих вимог кредиторів AT "Брокбізнесбанк", затвердженого рішенням дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.10.2014 № 226/14, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що задоволення вимог позивача як кредитора банку має здійснюватися в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 910/17705/14.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Залів" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2014 у справі №910/17705/14 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

С у д д я І.М. Волік

С у д д я С.Р. Шевчук