Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року Справа № 916/2284/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: прокуратури: Боднарчук В.М. - прокурор ГПУ, посв. №023013, позивача, третьої особи: не з'явились, повідомлені належно, відповідача: Кебус М.В. - дов. від 06.03.15, касаційну скаргуЗаступника прокурора Одеської областіна постановуОдеського апеляційного господарського судувід15.01.15у справі№916/2284/14 Господарського суду Одеської областіза позовомПрокурора Татарбунарського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Одеській областідо третя особаТовариства з обмеженою відповідальністю "РЕД ХИЛС" Татарбунарська районна радапровизнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 12.03.15 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

У судовому засіданні 12.03.15 оголошувалася перерва до 02.04.15.

Прокурор Татарбунарського району Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням змін) в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕД ХИЛС" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5125080400:01:001:1014), розташованої на території Білоліської сільської ради, загальною площею 40 га, укладеного між позивачем і відповідачем 27.01.14, та зобов'язання повернути вказану земельну ділянку до земель державної власності в особі позивача. Прокурор посилався на те, що оспорюваний договір оренди землі укладений без проведення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, яка в силу приписів статті 13 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, що діяла на момент укладення спірного договору) є обов'язковою у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Прокурор також зазначав, що укладання оспорюваного договору без проведення нормативної грошової оцінки землі спричинило шкоду фінансовим інтересам держави у вигляді ненадходження коштів до бюджету. Отже, як вказував прокурор, спірний договір підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, а земельна ділянка поверненню позивачеві. Позов обґрунтований приписами статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, статей 122, 123 Земельного кодексу України, статті 288 Податкового кодексу України, статей 13, 20, 21, 23 Закону України "Про оцінку земель".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.10.14 (судді: Брагіна Я.В., Щавинська Ю.М., Погребна К.Ф.) у позові відмовлено. Господарський суд виходив з того, що непроведення нормативної грошової оцінки землі, орендованої за оспорюваним договором, не має своїм наслідком визнання такого договору недійсним з цієї підстави; що при укладенні оспорюваного договору сторонами були погоджені його усі істотні умови; що наказ Головного управління Держземагентства в Одеській області від 27.01.14, на підставі якого передано в оренду відповідачеві спірну земельну ділянку, недійсним у встановленому законом порядку не визнавався. Крім того, послався суд і на можливість обчислення земельного податку та, відповідно, орендної плати щодо земельних ділянок, грошову оцінку яких не проведено, за їх площею. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі", статей 271, 276, 278, 288 Податкового кодексу України, статей 116, 124, 152 Земельного кодексу, статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.15 (судді: Туренко В.Б., Поліщук Л.В., Таран С.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернувся Заступник прокурора Одеської області, який просить рішення і постанову у справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Прокурор посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме, статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статей 43, 11128 Господарського процесуального кодексу України. Він не погоджується з висновками судів про відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору. Прокурор наголошує на тому, що оспорюваний договір оренди землі укладений без проведення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, яка, за приписами статті 13 Закону України "Про оцінку земель", є обов'язковою у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; що спір розглянуто з підстав, які у позовній заяві в якості підстав позову не наводились. Водночас прокурор посилається на те, що земельний податок та орендна плата за своєю правовою природою є різними видами платежів, які мають різний порядок обчислення та нарахування, і це, на його думку, виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів Податкового кодексу України. Крім того, вказував прокурор і на неврахування судами обов'язкової правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 22.05.13 у справі №6-11цс13; та помилкове посилання судів на рішення Європейського суду з прав людини до правовідносин, які не стосуються позбавлення особи (відповідача) прав на майно.

Від відповідача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення. Водночас від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке було відхилено судом через відсутність підстав для його задоволення.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом Головного управління Держземагенства в Одеській області №ОД/5125080400:01:001/00000263 від 27.01.14 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років ТОВ "РЕД ХИЛС" (відповідачу), розташовану на території Білоліської сільської ради (за межами населеного пункту), площею 40 га, із земель сільськогосподарського призначення (в т.ч. пасовища 40 га), кадастровий номер 5125080400:01:001:1014, для розміщення та експлуатації сонячної електростанції (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення). Суди також установили, що 27.01.14 відповідно до вказаного наказу між Головним управлінням Держземагенства в Одеській області - орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕД ХИЛС" - орендарем був укладений договір оренди землі №26. За умовами цього договору в оренду передана земельна ділянка, загальною площею 40 га (кадастровий номер 5125080400:01:001:1014) із земель сільськогосподарського призначення для розміщення та експлуатації сонячної електростанції, яка розташована на території Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту) строком на 49 років; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Відповідно до пункту 2.4 цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена. Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Білоліської сільської ради в УДКСУ у Татарбунарському районі Одеської області у розмірі 12 земельних податків, а саме: 112541,28 грн. за 1 рік (9378,44 грн. в місяць). Після проведення та ведення в дію нормативної грошової оцінки земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі. Обчисленні розміру орендної плати за землю здійснюється щорічно з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. Спірна земельна ділянка 20.02.14 була передана відповідачеві за актом приймання-передачі. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги прокурора Татарбунарського району Одеської області заявлені в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕД ХИЛС" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, розташованої на території Білоліської сільської ради, загальною площею 40 га, укладеного 27.01.14 між позивачем та відповідачем; та зобов'язання останнього повернути вказану земельну ділянку до земель державної власності в особі позивача. Як на підставу позову, прокурор посилався на те, що оспорюваний договір оренди землі укладений без проведення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, яка, в силу закону (стаття 13 Закону України "Про оцінку землі") є обов'язковою при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; що оспорюваний договір оренди суперечить вимогам законодавства; що укладання спірного договору без проведення нормативної грошової оцінки землі спричинило шкоду фінансовим інтересам держави у вигляді ненадходження коштів до бюджету. Відмовляючи у позові, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, виходив з того, що непроведення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки не є підставою, з якою закон пов'язує визнання договору оренди землі недійсним; також це не є істотною умовою договору оренди землі, відсутність якої може свідчити про недотримання відповідачами вимог чинного законодавства при укладенні спірного договору; крім того, можливість визначення земельного податку за земельні ділянки, нормативно грошову оцінку яких не проведено, передбачена приписами Податкового кодексу України. Проте, такі висновки зроблені судами попередніх інстанцій всупереч приписів чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини. За приписами статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором про оренду землі. Згідно з приписами статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За приписами статті 21 названого Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди. Строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюються Податковим кодексом України. Водночас згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час укладення спірного договору) орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. За змістом пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу орендна плата встановлюється в договорі оренди з урахуванням мінімальних та граничних обмежень її розміру, наведених у зазначеному пункті. Для визначення розміру земельного податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (частина 1 пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України), а центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки, на який індексується нормативна грошова оцінка за станом на 1 січня поточного року за відповідною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України). Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" (у відповідній редакції) унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. За приписами статті 5 цього ж Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Відповідно до приписів статті 13 Закону України "Про оцінку земель" проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Згідно зі статтею 18 названого Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій". За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (стаття 20 названого Закону). Приписами статті 23 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, а технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Згідно з приписами статті 22 Закону України "Про землеустрій" підставами здійснення землеустрою можуть бути як рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування щодо проведення робіт з землеустрою, так і договори, укладені між землевласниками (землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою. Земельно-оціночні роботи при здійсненні землеустрою виконуються з метою визначення якісних характеристик, економічної цінності та вартості земель у порядку, встановленому законом. Оцінка земель проводиться для порівняльного аналізу і прогнозу ефективності використання землі як природного ресурсу та основного засобу виробництва, а також при здійсненні цивільно-правових угод (стаття 38 Закону України "Про землеустрій"). Отже, земельним законодавством передбачено обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, що є необхідним для визначення розміру орендної плати за них. Проте, як установили суди в процесі розгляду спору, і це підтверджено матеріалами справи, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки не розроблялась, не погоджувалась, на розгляд до уповноваженого органу не подавалась та, відповідно, ним не затверджувалась. Отже, відповідачем не було дотримано встановленого законом порядку визначення орендної плати за спірну земельну ділянку відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки; орендна плата за оспорюваним договором розрахована в порушення порядку її визначення без проведення обов'язкової нормативної грошової оцінки. За таких обставин, оспорюваний договір оренди суперечить вимогам статті 13 Закону України "Про оцінку земель", приписам статті 15 Закону України "Про оренду землі". За приписами статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Суди, вирішуючи спір, викладеного не врахували, та, відповідно, невірно застосували приписи наведених норм до встановлених ними ж обставин справи. Отже, висновок господарських судів про необґрунтованість позову, а відтак і відсутність підстав для його задоволення, визнається помилковим та суперечить наведеному. Відповідно до приписів частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова не відповідають вимогам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Отже, доводи касаційної скарги Заступника прокурора Одеської області знайшли своє підтвердження. Посилання відповідача на те, що укладання спірного договору без проведення грошової оцінки не суперечить діючим на час його укладання вимогам податкового законодавства, спростовуються приписами наведеним норм.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.15 у справі №916/2284/14 та рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.14 скасувати. Позов задовольнити. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Білоліської сільської ради, площею 40 га, який укладений 27.01.14 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕД ХИЛС" і Головним управлінням Держземагентства в Одеській області. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕД ХИЛС" повернути земельну ділянку, площею 40 га (кадастровий номер 5125080400:01:001:1014), розташовану на території Білоліської сільської ради за межами населеного пункту до земель державної власності в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕД ХИЛС" на користь Державного бюджету України 5359,20 грн. судового збору за розгляд позову, апеляційної та касаційної скарг.

Видачу наказу доручити Господарському суду Одеської області.

Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Головуючий, суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець