Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року Справа № 910/17122/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача у справісуддівКочерової Н.О. Самусенко С.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний промислово-інвестиційний банк"на рішення від та на постанову відгосподарського суду міста Києва 28.10.2014 Київського апеляційного господарського суду 27.01.2015у справі господарського суду№ 910/17122/14 міста Києваза позовомФонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань УкраїнидоПублічного акціонерного товариства "Акціонерний промислово-інвестиційний банк"простягнення грошових коштівза участю представників:

від позивача - Головко П.В.

від відповідача - Гриб Ю.М.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.10.2014 (суддя Полякова К.В.) у справі № 910/17122/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 (судді: Дикунська С.Я., Алданова С.О., Коршун Н.М.), частково задоволено позов Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (позивач), стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Промінвестбанк" (відповідач) на користь позивача 1 410 410,96 грн. пені, штраф у розмірі 2 000 000,00 грн., 1 035 894,75 грн. інфляційної складової боргу. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ПАТ "Промінвестбанк" в дохід Державного бюджету України 73 080,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2014, постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі заявник вказує на те, що прострочення платежу відповідача відбулось за умови прострочення кредитора, що на підставі статті 232 Господарського кодексу України звільняє відповідача від відповідальності. Позивач навмисно затягував момент звернення до відділу державної виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, рішенням господарського суду міста Києва від 06.06.2014 у справі № 910/5320/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду України від 05.08.2014, присуджено до стягнення з ПАТ "Промінвестбанк" на користь позивача 20 000 000,00 грн. безготівкових грошових коштів, 646 575,35 грн. пені за період з 21.03.2014 по 30.05.2014 та 660 000,00 грн. інфляційних втрат.

Судом при розгляді вказаної справи встановлено, що 04.05.2011 між ПАТ "Промінвестбанк" (банком) та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (клієнтом) укладено угоду, за умовами якої клієнт перерахував, а банк прийняв на відкритий на ім'я клієнта на визначених угодою та додатковими угодами до неї умовах депозитний рахунок тимчасово вільні кошти, в тому числі резервні кошти в національній валюті. На виконання умов пункту 1.2 Угоди банк відкрив на ім'я клієнта рахунок № 2525330117941.

Додатковою угодою № 20-0572/2-2 від 20.02.2014 сторони погодили продовження терміну розміщення безготівкових грошових коштів клієнта на передбаченому пунктом 1.2 угоди депозитному рахунку в сумі 20 000 000,00 грн. на строк до 20.03.2014.

На суму вкладу банк нараховує проценти в розмірі 9% річних в порядку, визначеному пунктом 6.3 угоди (п. 3 додаткової угоди № 20-0572/2-2 від 20.02.2014).

Відповідно до підпункту 6.3.1 пункту 6.3 угоди, в редакції додаткової угоди № 20-1861/2-2 від 31.05.2012, проценти нараховуються і перераховуються на рахунок клієнта щомісячно протягом одного банківського дня, наступного за звітним місяцем і в день повернення вкладу.

Оскільки банк в установлений пунктом 2 додаткової угоди № 20-0572/2-2 від 20.02.2014 строк кошти позивачу не повернув, господарський суд своїм рішенням від 06.06.2014 у справі № 910/5320/14 стягнув з ПАТ "Промінвестбанк" заборгованість 20 000 000,00 грн. безготівкових грошових коштів, 646 575,35 грн. пені за період з 21.03.2014 по 30.05.2014 та 660 000,00 грн. інфляційних втрат.

24.09.2014 відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 21 306 575,35 грн. Таким чином вказане рішення суду ПАТ "Промінвестбанк" виконало лише 24.09.2014.

Фонд звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Промінвестбанк" про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 1 410 410,96 грн. - пені за порушення зобов'язань з повернення депозиту, 1 219 882,16 грн. - інфляційних втрат; 2 000 000,00 грн. - штрафу за порушення зобов'язання понад 10 днів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2014 у справі № 910/5320/14, яке набрало законної сили 05.08.2014 та яким присуджено до стягнення з ПАТ "Промінвестбанк" на користь Фонду 20 000 000,00 грн. грошових коштів, 646 575,35 грн. пені за період з 21.03.2014 по 30.05.2014 та 660 000,00 грн. інфляційних втрат за квітень 2014 року, фактично виконано відповідачем лише 24.09.2014, а тому з банку підлягає стягненню пеня за період з 31.05.2014 по 23.09.2014 в розмірі 1 410 410,96 грн., інфляційні втрати за травень, червень, липень та серпень 2014 в розмірі 1 219 882,16 грн. Крім цього, позивачем заявлено про стягнення з відповідача на підставі пункту 5.2 укладеної між сторонами генеральної депозитної угоди № 82-Ф-11/20-1236/2-2 від 04.05.2011 2 000 000,00 грн. штрафу.

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, частково задоволено позовні вимоги позивача.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтею 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 1 статті 1060 Цивільного кодексу України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ст. 1074 ЦК України).

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. А тому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Враховуючи те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 Цивільного кодексу України є обґрунтованим.

Пунктом 5.2 угоди сторони погодили, що за порушення взятих на себе зобов'язань з повного або часткового повернення суми депозиту та своєчасної сплати процентів на депозит, відповідач зобов'язався сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент порушення, від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад десять днів додатково штрафу в розмірі 10% вказаної суми.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинним законодавством не встановлено для учасників господарських відносин обмежень щодо можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України свободою договору, адже сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Чинним законодавством не забороняється одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

З огляду на наведене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені за період з 31.05.2014 по 23.09.2014 в сумі 1 410 410,96 грн. та штрафу в сумі 2 000 000,00 грн. є нормативно обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний промислово-інвестиційний банк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 у справі № 910/17122/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В. Саранюк

Судді Н. Кочерова

С. Самусенко