Постанова ВГСУ від 01.12.2016 року у справі №910/22202/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року Справа № 910/22202/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Компані, ЛТД"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 21.09.2016у справі№ 910/22202/15 Господарського суду міста Києваза позовомКомунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Компані, ЛТД"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Солом'янська районна державна адміністраціяпростягнення 130 950,09 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Панкова О.А. (дов. від 19.04.2016),

відповідача: Осадча К.О. (дов. від 01.12.2016),

третьої особи: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Компані, ЛТД", в якому просило розірвати договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 350СРДА укладений між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем; виселити відповідача з приміщення загальною площею 93,8 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Донецька, 14/30, передавши його по акту приймання - передачі позивачу; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість загалом в сумі 130 950,09 грн., з якої 68 540,77 грн. заборгованості з оренди приміщення, 6 053,13 грн. пені, 3 065,05 грн. 3 % річних, 53 291,14 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на порушення відповідачем умов договору оренди про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 350СРДА від 10.09.2013. При цьому позивач посилався на приписи статей 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 188, 286 Господарського кодексу України, статей 10, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2015, ухваленим суддею Спичак О.М., провадження у справі в частині стягнення 3 200 грн. припинено, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 65 340,77 грн. основного боргу, 4 873,59 грн. пені, 2 876,30 грн. 3% річних, 44 599,37 грн. інфляційних втрат, а також 2 417,80 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду вмотивоване доведеністю матеріалами справи порушення відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг, з урахуванням часткової оплати, здійсненої під час розгляду справи. Відмова у розірванні договору оренди та виселенні відповідача вмотивована судом обставинами часткового виконання відповідачем свої зобов'язань за договором. При цьому суд керувався приписами статей 526, 549, 625, 759 Цивільного кодексу України, статей 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням від 19.11.2015, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на це рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016, винесеною колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. - головуючого, Рябухи В.І., Ропій Л.М., відмовлено скаржнику у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду від 19.11.2015 та повернуто апеляційну скаргу скаржникові без розгляду. Вмотивовуючи ухвалу, апеляційний господарський суд керувався приписами статей 53, 93, 97 Господарського процесуального кодексу України та виходив з недоведеності скаржником поважності причин пропуску строку для звернення з апеляційною скаргою.

Не погоджуючись з винесеною у справі ухвалою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алан-Компані, ЛТД" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а матеріали справи скерувати для розгляду по суті до апеляційного господарського суду. Касаційна скарга обґрунтована доводами щодо безпідставного неврахування апеляційним судом обставин відсутності на підприємстві юриста та неврахуванням попереднім директором підприємства на невірно розраховані штрафні санкції позивачем та судом першої інстанції. При цьому посилається на порушення апеляційним судом приписів статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 17.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Компані, ЛТД" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.12.2016.

На адресу Вищого господарського суду України від Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування Київським апеляційним господарським судом норм процесуального права, відзначає наступне.

Частиною 2 статті 11113 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розгляд касаційної скарги на ухвалу апеляційного господарського суду проводиться у порядку, передбаченому для розгляду касаційної скарги на постанову апеляційного господарського суду.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Алан-Компані, ЛТД" у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 та повернуто апеляційну скаргу скаржникові без розгляду з посиланням на те, що дану скаргу подано з пропуском процесуального строку, без наведення поважних причин такого пропуску. Згідно з частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Частиною 1 статті 93 названого Кодексу встановлено строк подання апеляційної скарги. Цей строк становить десять днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Права господарського суду при вирішенні питання, що виникають у зв'язку з відновленням пропущеного процесуального строку унормовані процесуальним законодавством, зокрема, відповідно до приписів статті 53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску строку поважною. Питання про відновлення пропущеного процесуального строку розглядається судом за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи. При цьому у заяві повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України. У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Отже, відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Судом апеляційної інстанції установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що оскаржуване в апеляційному порядку рішення Господарського суду міста Києва прийняте 09.11.2015, повний текст рішення складено 16.11.2015. Судом апеляційної інстанції встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що з апеляційною скаргою та клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку Товариство з обмеженою відповідальністю "Алан-Компані, ЛТД" звернулося з пропуском встановленого процесуального строку. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, скаржник вказував на те, що зазначений строк було пропущено у зв'язку зі зміною директора відповідача, а відтак, недоліки у розрахунках позивача були виявлені лише новим керівником відповідача. Тобто, причиною пропущення строку позовної давності, фактично, є недоліки у роботі попереднього керівника відповідача. Дослідивши матеріали справи та наведені скаржником обставини на підтвердження поважності причин пропуску строку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем обставин, які об'єктивно перешкоджали йому реалізувати своє право на подання апеляційної скарги упродовж законодавчо встановленого терміну. З огляду на що, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що можливість вчасного подання апеляційної скарги на рішення місцевого госопдарського суду від 09.11.2015 залежала виключно від волевиявлення самого заявника, тобто мала суб'єктивний характер. За таких встановлених обставин, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Компані, ЛТД" про відновлення строку на апеляційне оскарження та повернув апеляційну скаргу без розгляду. Враховуючи викладене, підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.