Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року Справа № 909/964/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Кравчук Г.А., Рогач Л.І.,за участю представників:від позивача:Савчук В.Р., дов. №01/16 від 11.01.2016р.;від відповідача:не з'явився;від третьої особи 1:не з'явився;від третьої особи 2:не з'явився;від третьої особи 3:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Тора-10"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016р.у справі господарського суду№909/964/14 Івано-Франківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Тора-10"до Івано-Франківської міської радитреті особи1.Комунальне підприємство "Центр розвитку міста та рекреації"; 2.Івано-Франківська єпархія Української православної церкви Київського Патріархату; 3.Центр надання адміністративних послуг м.Івано-Франківськапровизнання за ТОВ "Тора-10" права на користування земельною ділянкою на умовах договору оренди землі; визнання недійсним та скасування рішення Івано-Франківської міської ради №1265-40 від 24.12.2013р.; визнання недійсним та скасування пункту 1.1. рішення Івано-Франківської міської ради №1455-45 від 19.06.2014р.; визнання поновленим договору оренди землі №372 від 31.08.2010р. на умовах додаткової угоди та укладення між Івано-Франківською міською радою та ТОВ "Тора-10" додаткової угоди до договору оренди землі №372 від 31.08.2010р., у запропонованій позивачем редакціїВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2016р. у справі №909/964/14, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано за ТОВ "Тора-10" право на користування земельною ділянкою площею 1,8087 га, розташованою за адресою: вул. Галицька-Витвицького, м. Івано-Франківськ, кадастровий номер 2610100000:01:009:0074 на умовах договору оренди землі №372 від 31.08.2010р. реєстраційний номер 041029400388, зареєстрованого у Івано-Франківській регіональній філії Центру ДЗК при Держкомземі України 30.12.2010р. на умовах додаткової угоди запропонованої позивачем. Визнано недійсним та скасовано рішення Івано-Франківської міської ради №1265-40 від 24.12.2013р. "Про заперечення у поновленні договору оренди землі". Визнано недійсним та скасовано п.1.1 рішення Івано-Франківської міської ради №1455-45 від 19.06.2014р. "Про оформлення та надання в користування земельних ділянок юридичним особам". Визнано поновленим договір оренди землі №372 від 31.08.2010р. реєстраційний номер 041029400388, зареєстрованого у Івано-Франківській регіональній філії Центру ДЗК при Держкомземі України 30.12.2010р. на умовах додаткової угоди та укладено між Івано-Франківською міською радою та ТОВ "Тора-10" додаткову угоду до договору оренди землі № 372 від 31.08.2010р., на умовах запропонованих позивачем. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016р. у справі №909/964/14, вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тора-10", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.09.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 03.10.2016р. №08.03-04/4753, у зв'язку з перебуванням судді Дроботової Т.Б. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №909/964/14, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Кравчук Г.А., Рогач Л.І.

Ухвалою від 04.10.2016р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.10.2016р. відмовлено у задоволенні клопотання Комунального підприємства "Центр розвитку міста та рекреації" в порядку приписів ст. 741 ГПК України.

Ухвалою від 18.10.2016р. Вищий господарський суд України задовольнив клопотання позивача про продовження строку розгляду касаційної скарги, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.

У письмових відзивах на касаційну скаргу Івано-Франківська міська рада та Комунальне підприємство "Центр розвитку міста та рекреації" просили оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 01.11.2016р. представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги. Відповідач та треті особи уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Тора-10" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою.

Фактично це можливість володіти та користуватись орендованою земельною ділянкою шляхом здійснення конкретних дій - реалізації такої можливості (правореалізації).

Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі унормовані у ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, у частинах 1 - 5 ст. 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Приписи статей 319, 626 ЦК України свідчать про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива за умови дотримання встановленої цією нормою певної процедури і строків, зокрема своєчасного звернення з проектом додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди землі і безпосередньо пов'язана з волевиявленням сторін.

Другою правовою конструкцією є пролонгація договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі (ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

У цьому випадку також передбачено укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, яке здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Беручи до уваги вищевикладене, слід зазначити, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої-п'ятої зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною 6 наведеної вище статті. Проте, господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено, яку з правових конструкцій обрано позивачем при звернені до суду з даною позовною заявою для захисту порушеного права.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування прийнято не за наслідками розгляду звернення орендаря про поновлення договору, а за результатами розгляду звернення мешканців міста, які заперечували проти забудови земельної ділянки, та господарськими судами попередніх інстанцій не з'ясовано якими відповідними нормами закону та їх застосуванням обґрунтована така відмова.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32-33, 43, 82, 84 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Не в повному обсязі встановлені судами обставини не дають можливості дійти однозначного висновку про наявність/відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, тобто, спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 1117 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тора-10" - частково задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016р. та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2016р. у справі №909/964/14 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Г.А.Кравчук Суддя Л.І. Рогач