Історія справи

Постанова ВГСУ від 01.07.2015 року у справі №925/1647/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року Справа № 925/1647/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Іванової Л.Б. - головуючого, Гольцової Л.А., Козир Т.П.,

за участю представників: позивача - Головні С.Д. дов. № 1065 від 5 листопада 2014 року та відповідача - Лещинського О.Й. дов. б/н від 21 травня 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Приватного підприємства "Колективне підприємство "Міжгір'я" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 2 квітня 2015 року у справі Господарського суду Черкаської області за позовом Сільськогосподарського ТОВ "Агроко" до Приватного підприємства "Колективне підприємство "Міжгір'я", третя особа - ПАТ "Банк національний кредит", про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Сільськогосподарське ТОВ "Агроко" (далі - позивач) звернулось до Спілки колективних власників "Міжгір'я" (далі - відповідач) з позовом про стягнення 1771795 гривень 20 коп. боргу за кредитним договором № 214ю/2012/05-1904/2-1 від 4 грудня 2012 року, право вимоги за яким виникло на підставі договорів про відступлення права вимоги, з яких: 1088961 гривень 42 коп. простроченого боргу за кредитом, 107960 гривень 47 коп. простроченого боргу за відсотками по кредиту, 143575 гривень 20 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, 300000 гривень штрафу за невиконання вимог п. п. 3.3.6, 3.3.12, 3.3.13 кредитного договору відповідно до умов п. 4.3 договору (відповідальність сторін), 16423 гривень 52 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 114874 гривень 59 коп. втрат коштів від інфляції.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем договірних зобов'язань з повернення кредитних коштів.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29 грудня 2014 року позов задоволено частково.

Зі спілки колективних власників "Міжгір'я" на користь сільськогосподарського ТОВ "Агроко" стягнуто 1088961 гривень 42 коп. простроченого боргу за кредитом, 9679 гривень 66 коп. простроченого боргу за відсотками по кредиту, 143575 гривень 20 коп. пені, 75000 гривень штрафу, 16423 гривень 52 коп. 3 % річних, 114874 гривень 59 коп. втрат коштів від інфляції, 33797 гривень 29 коп. судових витрат.

Заяву позивача про забезпечення позову задоволено:

накладено арешт на кошти Спілки колективних власників "Міжгір'я" на його поточному рахунку №260096513301 в ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в межах суми 1482311 гривень 68 коп.;

накладено арешт на 790 штук корів, розміщених в с. Червоногірка Чорнобаївського району Черкаської області, що перебувають у власності Спілки колективних власників "Міжгір'я", які виступають предметом забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 214ю/2012/05-1904/2-1 від 4 грудня 2012 року;

накладено арешт на комплекс МТФ, загальною площею 13012 кв.м., розташований в с. Іракліїв Чорнобаївського району Черкаської області вул.Леніна, 209, що перебуває у власності Спілки колективних власників "Міжгір'я", який виступає предметом забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 214ю/2012/05-1904/2-1 від 4 грудня 2012 року;

накладено арешт на комплекс МТФ, загальною площею 11814,9 кв.м., розташований в с. Червоногірка Чорнобаївскього району Черкаської області, вул. Жуковського, 64, що перебуває у власності Спілки колективних власників "Міжгір'я", який виступає предметом забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 214ю/2012/05-1904/2-1 від 4 грудня 2012 року.

У задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 98280 гривень 81 коп. простроченого боргу за відсотками по кредиту та 225000 гривень штрафу відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 2 квітня 2015 року апеляційну скаргу Спілки колективних власників "Міжгір'я" задоволено частково.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 29 грудня 2014 року скасовано в частині задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову та відмовлено у її задоволенні, в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути зі Спілки колективних власників "Міжгір'я" на користь Сільськогосподарського ТОВ "Агроко" 1088961 гривень 42 коп. простроченого боргу за кредитом, 9679 гривень 66 коп. простроченого боргу за відсотками по кредиту, 143575 гривень 20 коп. пені, 75000 гривень штрафу, 16423 гривень 52 коп. 3 % річних, 114874 гривень 59 коп. втрат коштів від інфляції.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

5. Стягнути зі Спілки колективних власників "Міжгір'я" на користь Сільськогосподарського ТОВ "Агроко" 28970 гривень 29 коп. судового збору за подання позовної заяви."

З Сільськогосподарського ТОВ "Агроко" стягнуто в дохід Державного бюджету України 913 гривень 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

У касаційній скарзі правонаступник спілки колективних власників "Міжгір'я" - приватне підприємство "Колективне підприємство "Міжгір'я" просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 29 грудня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 2 квітня 2015 року в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1088961 гривень 42 коп. простроченого боргу за кредитом та 9679 гривень 66 коп. простроченого боргу за відсотками по кредиту; прийняти у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, стягнувши зі Спілки колективних власників "Міжгір'я" на користь Сільськогосподарського ТОВ "Агроко" 143575 гривень 20 коп. пені, 75000 грн. штрафу, 16423 гривні 52 коп. 3 % річних та 114874 гривень 59 коп. втрат коштів від інфляції; в іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 2 квітня 2015 року просить залишити без змін.

Посилається на хибність висновків суду щодо невідповідності заявленої вимоги про зарахування зустрічних однорідних вимог нормам ч. 1 ст. 518, ч. 1 ст. 603 Цивільного кодексу України.

Вказує на порушення судами ст. 204 Цивільного кодексу України.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги третя особа повідомлена належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 4 грудня 2012 року між ПАТ "Банк національний кредит" (кредитор) та Спілкою колективних власників "Міжгір'я" (позичальник) укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 214ю/2012/05-1904/2-1, відповідно до п. 1.1 якого кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами.

Згідно п. 1.1.1 договору кредит надається окремими частинами зі сплатою 32 % річних та комісій в розмірі та порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку № 1 до цього договору і є його невід'ємною складовою частиною, в межах максимального ліміту боргу до 3500000 гривень 00 коп. з кінцевим терміном повернення всіх траншів кредиту до 3 грудня 2013 року.

За кредитним договором, відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу вимог ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Договором № 1 від 25 червня 2013 року та договором № 2 від 29 листопада 2013 року сторонами внесено зміни до кредитного договору в частині підпунктів 1.1.1 та 1.1.2 пункту 1.1 статті 1 кредитного договору щодо визначення ставки процентів річних, графіку погашення траншів і кінцевого терміну погашення всіх траншів - 3 грудня 2013 року, а також доповнено п. 1.3 кредитного договору п. п. 1.3.5 і 1.3.6 щодо умов забезпечення зобов'язань позичальника.

Як передбачено п. 1.3 кредитного договору, для забезпечення виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором укладені:

- договір поруки № 04-1905/1-4 від 4 грудня 2012 року між ПАТ "Банк національний кредит" (кредитор), Спілкою колективних власників "Міжгір'я" (позичальник), Сільськогосподарським ТОВ "Агроко" (поручитель), за умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором;

- іпотечний договір № 04-1908/1-1 від 4 грудня 2012 року між ПАТ "Банк національний кредит" (іпотекодержатель) та Спілкою колективних власників "Міжгір'я"(іпотекодавець);

- іпотечний договір № 04-1909/1-1 від 4 грудня 2012 року між ПАТ "Банк національний кредит" (іпотекодержатель) та Спілкою колективних власників "Міжгір'я" (іпотекодавець);

- іпотечний договір № 04-1910/1-1 від 4 грудня 2012 року між ПАТ "Банк національний кредит" (іпотекодержатель) та Спілкою колективних власників "Міжгір'я" (іпотекодавець);

- договір застави великої рогатої худоби № 04-401/1-1 від 25 червня 2013 року між ПАТ "Банк національний кредит" (заставодержатель) та Спілкою колективних власників "Міжгір'я" (заставодавець);

- договір застави майнових прав № 04-824/1-1 від 29 листопада 2013 року між ПАТ "Банк національний кредит" (заставодержатель), Сільськогосподарське ТОВ "Агроко" (заставодавець), що виступає майновим поручителем за зобов'язаннями Спілки колективних власників "Міжгір'я" як позичальника за кредитним договором.

Вказані іпотечні договори № 04-1908/1-1 від 4 грудня 2012 року, № 04-1909/1-1 від 4 грудня 2012 року, № 04-1910/1-1 від 4 грудня 2012 року посвідчені приватним нотаріусом Чорнобаївського районного нотаріального округу Бабаком О.В., зареєстровані в реєстрі за № 3280, № 3274, № 3277 відповідно, та накладено заборону відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна, що зареєстрована в реєстрі відповідно за № 3282, № 3276, №3279.

21 лютого 2014 року між Сільськогосподарського ТОВ "Агроко" (новий кредитор) та ПАТ "Банк національний кредит" (первісний кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 05.1-28ю/2014/2-1, згідно п. 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор зобов'язується відступити новому кредитору права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, а новий кредитор зобов'язується прийняти права вимоги та сплатити первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору в порядку та строки, встановлені цим договором.

Відповідно до п. 2.3 договору про відступлення права вимоги новий кредитор одержує право вимоги від боржника належного виконання у повному обсязі за кредитним договором і договорами забезпечення, в тому числі повернення основної суми кредиту, сплати процентів, комісій, пені та штрафів, передбачених кредитним договором, право за яким відступається, в тому числі у разі їх невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (застави) і задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки (застави) на умовах, визначених договором забезпечення.

За п. 5.1.1 договору первісний кредитор зобов'язаний в день укладення цього договору передати новому кредитору оригінали документів, що підтверджують право вимоги до боржників. Передача документації оформлюється актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору, підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками.

21 лютого 2014 року між Сільськогосподарським ТОВ "Агроко" та ПАТ "Банк національний кредит" здійснено прийом-передачу документів в кількості 27 найменувань, які підтверджують право вимоги до боржників, про що складено відповідний акт.

21 лютого 2014 року договір поруки № 04-1905/1-4 від 4 грудня 2012 року був припинений у зв'язку з припиненням забезпеченого ним зобов'язання, що підтверджується довідкою банку № 05.1-05/3725 від 11 грудня 2014 року.

21 лютого 2014 року між Сільськогосподарським ТОВ "Агроко" (новий іпотекодержатель) та ПАТ "Банк національний кредит" (первісний іпотекодержатель) укладено договори про відступлення права вимоги за іпотечними договорами № 04-1908/1-1, № 04-1909/1-1, № 04-1910/1-1 від 4 грудня 2012 року та договором застави великої рогатої худоби № 04-401/1-1 від 25 червня 2013 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За вимогами ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Станом на 21 лютого 2014 року, тобто на момент укладення договору про відступлення права вимоги № 05.1-28ю/2014/2-1, борг Спілки колективних власників "Міжгір'я" за кредитним договором № 214ю/2012/05-1904/2-1 від 4 грудня 2012 року складав: 1088961 гривень 42 коп. простроченого боргу за кредитом, 9679 гривень 66 коп. простроченого боргу за нарахованими відсотками, що підтверджується довідкою первісного кредитора.

Позивач свої зобов'язання за договором про відступлення права вимоги № 05.1-28ю/2014/2-1 від 21 лютого 2014 року виконав належним чином, що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 21 лютого 2014 року, за яким Сільськогосподарське ТОВ "Агроко" перерахувало на користь ПАТ "Банк національний кредит" існуючий у відповідача борг на загальну суму 1098641 гривень 08 коп.

24 лютого 2014 року ПАТ "Банк національний кредит" (первісний кредитор) направило на адресу відповідача повідомлення № 04-06/470 про відступлення права вимоги за кредитним договором № 214ю/2012/05-1904/2-1 від 4 грудня 2012 року та вказаними договорами забезпечення.

Як передбачено ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

За ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

26 лютого 2014 року Сільськогосподарське ТОВ "Агроко" направило на адресу відповідача повідомлення-вимогу № 166 про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання та повідомило про наявність простроченого боргу перед ним за кредитним договором № 214ю/2012/05-1904/2-1 від 4 грудня 2012 року і договором про відступлення права вимоги № 05.1-28ю/2014/2-1 від 21 лютого 2014 року станом на 26 лютого 2014 року у розмірі 1196524 гривень 18 коп., з яких: прострочений борг за кредитом в сумі 1088961 гривень 42 коп., прострочений борг за відсотками в сумі 9679 гривень 66 коп., пеня і штраф у сумі 97883 гривні 10 коп. У вказаній вимозі позивач просив відповідача в 30-и денний строк з моменту отримання вимоги сплатити зазначену суму боргу у повному обсязі.

12 вересня 2014 року позивач повторно надіслав відповідачу вимогу № 777 та претензію № 2 з додатками про сплату боргу.

3 грудня 2014 року відповідач направив позивачу заяву № 199, якою повідомив про припинення зобов'язання щодо сплати боргу у сумі 1098641 гривень 08 коп. за кредитним договором № 214ю/2012/05-1904/2-1 від 4 грудня 2012 року, право вимоги позивача за яким виникло на підставі договору про відступлення права вимоги № 05.1-28ю/2014/2-1 від 21 лютого 2014 року, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк виконання якої настав, за договором оренди майна від 14 жовтня 2011 року та угоді про співробітництво і організацію взаємовідносин від 1 квітня 2014 року, договору купівлі-продажу від 14 жовтня 2014 року, згідно яких борг позивача перед відповідачем складає 582091 гривень 91 коп.

9 грудня 2014 року позивач направив відповідачу лист-заперечення № 1221 на заяву про припинення зобов'язання зарахуванням № 199 від 3 грудня 2014 року у зв'язку з тим, що сума боргу не підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку та є такою, що суперечить Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У касаційній скарзі заявник, оскаржуючи прийняті у справі судові рішення в частині задоволення вимоги про стягнення з відповідача 1088961 гривень 42 коп. простроченого боргу за кредитом та 9679 гривень 66 коп. простроченого боргу за відсотками по кредиту, посилається на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо невідповідності заявленої відповідачем вимоги про зарахування зустрічної однорідної вимоги нормам ч. 1 ст. 518, ч. 1 ст. 603 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних однорідних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що як на підставу для здійснення зарахування вимог, Спілка колективних власників "Міжгір'я" послалася на договір купівлі-продажу від 14 жовтня 2014 року, договір оренди майна та угоду про співробітництво та організацію взаємовідносин від 1 квітня 2014 року, проте не надала будь-якого підтвердження наявності боргу позивача перед відповідачем за вказаними договорами.

Відповідно до положень п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 24 травня 1996 року, наявність боргу має бути підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку.

Разом з тим встановлено, що за актом взаємозвірки від 30 грудня 2013 року на суму 939845 гривень 26 коп., акту взаємозвірки на суму 614959 гривень 40 коп., акту взаємозвірки від 1 квітня 2014 року на суму 85749 гривень 50 коп., додаткової угоди до договору оренди майна від 9 січня 2012 року, акту взаємозвірки використаної електроенергії на суму 848720 гривень 00 коп., які підписані відповідачем, за договором купівлі-продажу від 14 жовтня 2011 року та договором оренди майна від 14 жовтня 2011 року борг Спілки колективних власників "Міжгір'я" перед Сільськогосподарським ТОВ "Агроко" на суму 958052 гривень 45 коп. документально підтверджено первинними бухгалтерськими документами позивача.

Відповідно до ст. 603 Цивільного кодексу України у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора.

У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання, або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором, або якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором - на момент його виконання.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором № 214ю/2012/05-1904/2-1 від 4 грудня 2012 року та вказаними вище договорами забезпечення отримано відповідачем 25 лютого 2014 року, в той час як із заяви про припинення зобов'язання зарахуванням вбачається, що строк виконання зобов'язання за договором оренди майна, угодою про співробітництво та організацію взаємовідносин та договором купівлі-продажу настав лише 24 жовтня 2014 року, тобто після одержання повідомлення про заміну кредитора, у зв'язку з чим дійшли обгрунтованого висновку про те, що заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог суперечить ч. 3 ст.202, ч. 2 ст. 603 Цивільного кодексу України.

Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань. Якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

Разом з тим, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

За вимогами ч. 3 ст. 202 Цивільного кодексу України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.

Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

З огляду на викладене, враховуючи наявність спору між сторонами щодо суми, на яку відповідач просить провести зарахування зустрічних однорідних вимог, заперечення позивача в частині припинення спірного зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, така сума не може бути прийнята як безспірна, а тому судами підставно відмовлено у задоволенні вимоги відповідача про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

За таких обставин доводи заявника касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм ст. 204, ч. 1 ст. 518, ч. 1 ст. 603 Цивільного кодексу України не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновків, покладених в основу прийнятих у справі судових рішень.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за кредитним договором та за відсотками обгрунтовані, а тому підставно задоволені судами в частині стягнення 1088961 гривень 42 коп. за кредитом та 9679 гривень 66 коп. боргу за нарахованими відсотками.

У решті позивач погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій і не оскаржує їх, про що зазначено у касаційній скарзі.

За таких обставин рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій прийняті внаслідок вірного застосування норм ст. ст. 202, 512, 514, 516, 518, 601, 603, 526, 629, ч. 1 ст. 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 24 травня 1996 року, що регулюють спірні правовідносини, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 2 квітня 2015 року - без зміни.

Головуючий Л. Іванова

Судді Л. Гольцова

Т. Козир