Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року Справа № 910/3828/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Катрал Юг"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід05.05.2015у справі№910/3828/14Господарського суду міста Києваза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Катрал Юг"прозміну способу та порядку виконання рішення судуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Катрал Юг"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ветек"простягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Катрал Юг" (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ветек" (далі - відповідач) 2 711 060,00 грн. суму попередньої оплати та 1 364,10 грн. три відсотки річних, всього 2 712 424,10 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 (суддя Паламар П.І.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 2 711 060,00 грн. боргу, в іншій частині позову відмовлено.

Господарським судом містка Києва 23.04.2014 видано наказ про примусове виконання вказаного рішення.

В березні 2015 року позивач (далі - стягувач) подав до Господарського суду міста Києва заяву про зміну способу виконання рішення, в якій просив замість стягнення з відповідача (далі - боржник) коштів звернути стягнення на його майно на суму 2 765 281,20 грн. (2 711 060,00 грн. борг та 54 221,20 грн. судові витрати). Свої вимоги стягувач обґрунтовував тим, що постановою старшого державного виконавця Другого Суворівського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 23.02.2015 був повернутий наказ від 23.04.2014 про примусове виконання рішення від 09.04.2014 в даній справі через відсутність у боржника грошових коштів на відкритих ним у банках рахунках.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 (суддя Паламар П.І.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Суховий В.Г., Жук Г.А.), у задоволенні заяви позивача відмовлено.

У касаційній скарзі стягувач просить постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій скасувати і змінити спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 шляхом звернення стягнення на майно боржника у сумі 2 765 281,20 грн., посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.07.2014 державним виконавцем Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винесено постанову ВП № 44116162 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/3828/14 від 23.04.2014 про стягнення з боржника на користь стягувача 2 765 281,20 грн., а боржникові запропоновано добровільно виконати вимоги виконавчого документу у 7-денний строк з моменту винесення постанови.

В ході виконавчого провадження № 44116162 державним виконавцем 21.08.2014 було винесено постанову про арешт коштів боржника, які знаходяться на рахунках, відкритих у фінансових установах у розмірі 3 041 859,32 грн.

Після отримання інформації від банківських установ щодо виконання вищевказаної постанови про арешт коштів боржника, постановою державного виконавця по ВП № 44116162 від 23.02.2015 стягувачеві було повернуто виконавчий документ на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

У зазначеній постанові державним виконавцем вказано, що Національним депозитарієм України відмовлено у наданні інформації, що міститься у документах систем реєстрів власників іменних цінних паперів, оскільки така надається виключно на письмову вимогу суду; згідно даних бази Центр №2 при УДАІ в Одеській області за боржником автотранспортні засобі не зареєстровані; згідно відповіді ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" на запит державного виконавця № 15769 від 08.09.2014, на зберіганні в останнього відсутні нафтопродукти, які належать ТОВ "Торговий дім "Ветек"; за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно боржника відомості відсутні, а за даними банківських установ, у яких боржником відкриті рахунки - кошти відсутні.

Зважаючи на відсутність у боржника грошових коштів та посилаючись на п.7.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", стягувач звернувся до суду із заявою про зміну способу виконання рішення, а саме, шляхом звернення стягнення на майно, наявне у власності боржника.

Залишаючи без змін ухвалу місцевого господарського суду, якою у задоволенні заяви стягувача про зміну способу виконання рішення Господарськго суду міста Києва від 09.04.2014 було відмовлено, суд апеляційної інстанції погодився із його висновками про те, що виходячи із положень частин 5,6 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішення суду про стягнення грошового зобов'язання не обмежується зверненням стягнення лише на кошти боржника, у разі їх відсутності стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Пославшись на наведене та на відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для зміни способу виконання рішення суду.

Однак із такими висновками судів погодитись не можна виходячи із наступного.

Стаття 52 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Згідно частини першої цієї статті звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Частиною другою вказаної статті визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Відповідно до приписів частини п'ятої зазначеної статті, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин та прийняття оскарженої ухвали суду, у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Згідно частини шостої цієї статті у вказаній редакції, стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Положеннями статті 121 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Подібні положення містяться і у статті 36 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому зазначені вище норми не обмежують права заявника звернутися до суду за захистом своїх інтересів шляхом подання заяви про зміну способу виконання рішення суду, якщо грошове зобов'язання не виконується.

Подібна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.06.2009 у справі №4/1140-20/149 Господарського суду Львівської області, у порушенні провадження з перегляду якої ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.10.2009 відмовлено.

Крім того, як роз'яснив Вищий господарський суд України у своїй постанові пленуму від 17.10.2012 № 9"Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно (п. 7.5).

Оскільки чинне законодавство не обмежує вказаних прав заявника, а передбачений ним перелік способів захисту цих прав не вичерпано, та враховуючи, що за вказаних обставин наявна можливість здійснення виконавчою службою відповідних виконавчих дій у разі зміни способу виконання рішення суду, відсутність майна у боржника на час виконання рішення суду про стягнення грошового зобов'язання не дає правових підстав вважати, що боржник не зможе набути майно у подальшому, а саме після повернення виконавчого документу про стягнення грошового зобов'язання стягувачу, судові рішення обох інстанцій не ґрунтуються на положеннях наведених норм права, а тому підлягають скасуванню.

Оскільки відповідно до приписів статті 1119 частини 1 пункту 3 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд лише з підстав порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, але таких обставин судом касаційної інстанції не встановлено, суд касаційної інстанції перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення не вбачає правових підстав для направлення справи на новий розгляд, а вважає за можливе скасувавши судові рішення прийняти нове.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.2, 11110 ч.1, 11111, 121 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Катрал Юг" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2015 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 у справі №910/3828/14 скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Катрал Юг" про зміну способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 задовольнити.

Змінити спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 у справі №910/3828/14.

Звернути стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ветек" у розмірі 2 765 281 (два мільйони сімсот шістдесят п'ять тисяч двісті вісімдесят одну) грн. 20 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катрал Юг".

Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський