Історія справи

Постанова ВГСУ від 01.04.2015 року у справі №910/4292/13
Постанова ВГСУ від 09.12.2015 року у справі №910/4292/13
Ухвала КГС ВП від 24.04.2019 року у справі №910/4292/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 910/4292/13

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корсака В.А.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачаРог О.В. (дов. від 12.01.2015 р. № 225-КР-12)відповідачаПанкеєва О.О. (дов. від 16.09.2014 р.)третіх осібне з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)прокуратуриТомчук М.О. (посв. від 01.08.2012 р. №000606)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "АК-ТРАНС" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 р.у справі № 910/4292/13 господарського суду міста Києваза позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської радидоПублічного акціонерного товариства "АК-ТРАНС"про за зустрічним позовом до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (за зустрічним позовом) простягнення 61 790 287, 37 грн. Публічного акціонерного товариства "АК-ТРАНС" Київської міської ради 1. Публічне акціонерне товариство "Київенерго"; 2. Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 11.12.2008 р. №777/777В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Публічного акціонерного товариства "АК-ТРАНС" про стягнення заборгованості у розмірі 41 891 720, 27 грн. за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 11.11.2009 р., а також 19 898 567, 10 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що п.5 рішення Київської міської ради від 11.12.08 р. № 777/777 "Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки відкритому акціонерному товариству "АК-Транс" для будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту існуючих нежитлових будівель під виробничі та адміністративно-побутові приміщення з подальшими експлуатацією та обслуговуванням по вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі м. Києва" вирішено продати ВАТ "АК-Транс" (на даний час - ПАТ "АК-Транс") земельну ділянку площею 2,4915 га за 50 389 571 грн. для зазначених у рішенні цілей.

Крім того, пунктом 6 цього ж рішення затверджено умови продажу земельної ділянки згідно з додатком, зокрема, вирішено зарахувати до сум, які покупець має сплатити за земельну ділянку, аванс в сумі 4 689 512, 52 грн., сплачений відповідно до угоди № 50 від 01.07.08 р., що підтверджено платіжним дорученням. Решта вартості земельної ділянки в сумі 45 700 058,48 грн. може сплачуватись у розстрочку протягом трьох років рівними частками до двадцять п'ятого числа кожного місяця від дня нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2013 р. (суддя Станік С.Р.) порушено провадження у справі № 910/4292/13 та призначено її до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 р. провадження у справі № 910/4292/13 зупинено до вирішення пов'язаної адміністративної справи Окружного адміністративного суду міста Києва № 826/6356/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства "АК-ТРАНС" про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 25.12.2012 р. № 766/9050 "Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Київської міської ради від 20.09.2012 р. № 189/8473 "Про внесення змін та доповнень до рішення Київської міської ради від 11.12.2008 р. № 777/777" та зобов'язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у даній справі.

29.09.14 р. Публічне акціонерне товариство "АК-Транс" подало зустрічну позовну заяву про визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради №777/777 від 11.12.08 р. "Про передачу земельної ділянки відкритому акціонерному товариству "АК-Транс" для будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту існуючих нежитлових будівель під виробничі та адміністративно-побутові приміщення з подальшими експлуатацією та обслуговування по вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва"; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:91:058:0002 площею 2,4915), що укладений 11.11.09 р. між Київською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "АК-Транс" та зареєстрований в реєстрі за №902.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю оспорюваного рішення вимогам ст. ст. 118, 123, 128, 151 Земельного кодексу України в частині погодження проекту землеустрою з відповідними органами, та відсутністю науково історико-містобудівного обґрунтування.

Разом з цим, позивач за зустрічним позовом стверджує, що частина спірної земельної ділянка межує із земельною ділянкою, на якій розташоване Лук'янівське цивільне кладовище у місті Києва, та яка, в свою чергу, є державним історико-меморіальним заповідником.

З урахуванням наведеного позивач вважає, що частина переданої йому земельної ділянки відноситься до охоронних зон заповідника, а тому у даному випадку порушено режим використання охоронних зон.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що спірний договір укладався на підставі оспорюваного рішення Київської міської ради, а тому, відповідно, має бути визнаний судом недійсним.

Крім того, договір підлягає визнанню недійсним в судовому порядку також через відсутність у ньому всіх істотних умов, зокрема, відомостей про наявні обмеження щодо використання спірної земельної ділянки, як це передбачено ст. 132 Земельного кодексу України - розташування впродовж земельної ділянки теплової мережі з двома тепловими камерами, які, за наявною інформацією належать на праві оперативного управління господарського відання ПАТ "Київенерго", зазначені обмеження, на думку позивача за зустрічним позовом, унеможливлюють використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням.

Також, підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки позивач за зустрічним позовом визначає недодержання письмової форми правочину (договір зі сторони Київської міської ради підписаний шляхом проставлення у договорі факсиміле колишнього Київського міського голови Черновецьким Л.М., а не підписаний особисто ним, як це передбачено законодавством), що прямо суперечить положенням ч. 3 ст. 207, ст. 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2014 р. прийнято зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "АК-ТРАНС" для спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.10.2014 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Пригунова А.Б., суддів Гулевець О.В., Марченко О.В.) призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та покладено на Публічне акціонерне товариство "АК-ТРАНС", зупинено провадження у справі до проведення експертизи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Тищенко А.І., суддів Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В.), ухвалу господарського суду м. Києва від 27.10.2014 р. скасовано, справу повернуто до господарського суду м. Києва для подальшого розгляду.

Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "АК-ТРАНС" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 р. скасувати, а ухвалу господарського суду м. Києва від 27.10.2014 р. залишити в силі, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків апеляційного суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.03.2015 р. касаційну скаргу у справі №910/4292/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.04.2015 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 01.04.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про судову експертизу" та ст. 41 Господарського Процесуального Кодексу України судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває в провадженні, зокрема, суду; експертиза призначається для вирішення питань, що потребують спеціальних знань.

Згідно п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2651 від 27.11.2006 р. „Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

У визначенні кола питань, що підлягають роз'ясненню під час проведення експертизи, слід виходити з того, що питання повинні: відповідати предмету й характеру експертизи, стосуватися обставин, що мають значення для вирішення справи, ураховувати можливості проведення експертизи.

Аналогічні за змістом положення містить ч. 2 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи".

Призначаючи судову експертизу місцевий суд виходив з того, що у межах даної справи оспорюється можливість використання Публічним акціонерним товариством "АК-ТРАНС" наданої йому земельної ділянки, також додержання сторонами у справі положень законодавства при укладенні правочину, а тому встановлення вказаних обставин потребує спеціальних знань.

Натомість суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, з яким суд касаційної інстанції погоджується.

Так, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що суд першої інстанції до винесення ухвали про призначення судової експертизи не встановив фактичні дані, що входять до предмета доказування, які не потребують спеціальних знань.

Крім того, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що місцевий суд не звернув увагу на те, що спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення був укладений 11.11.2009 р. на виконання рішення Київради від 11.12.2008 р. № 777/777 та рішення Господарського суду м. Києва від 25.08.2009 р. за № 5/46 між Київською міською радою і Відкритим акціонерним товариством "АК-Транс".

Відповідно до умов договору товариству продано земельну ділянку площею 2,4915 га (кадастровий номер 8000000000:91:058:0002) по вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі м. Києва, вказаний договір нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 902.

Пунктом 9.6 оспорюваного рішення Київської міської ради Публічному акціонерному товариству "АК-ТРАНС" зобов'язано забезпечити вільний доступ для прокладення нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки.

Разом з тим, у висновках контролюючих органів, які містяться у проекті землеустрою щодо відведення Відкритому акціонерному товариству "АК-Транс" спірної земельної ділянки, зазначено, що земельна ділянка придатна для цільового використання вказаного у рішенні Київської міської ради, з подальшою експлуатацією та обслуговуванням.

Зокрема, у висновку Київської міської санепідемстанції від 19.07.2007 р. № 5737 щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову зазначено, що земельна ділянка придатна під забудову, зокрема існує можливість теплозабезпечення та гарячого водопостачання у зв'язку з наявністю міських теплових мереж, що є необхідною умовою для подальшої експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.

Висновком Головного управління земельних ресурсів у м. Києві від 27.12.2007 р. №04-03-5/1 138 на орендаря покладено обов'язок створити вільний доступ для прокладення нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у п. 1.1 оспорюваного договору купівлі-продажу від 11.11.2009 р., який погоджений сторонами, зазначено, що у відповідності до довідки № 00-07771/2009, виданої Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.10.2009 р. за № 392-д про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) на земельну ділянку, обмеження (обтяження) на вищезазначену земельну ділянку не зареєстровані.

Як вбачається з вищевикладених обставин, Публічному акціонерному товариству "АК-ТРАНС" про наявність інженерних мереж і споруд на спірній земельній ділянці було відомо з 2007 року, а виконання товариством вимог, зазначених у висновках контролюючих органів з метою відведення спірної земельної ділянки, свідчить про його намір користуватися земельною ділянкою за цільовим призначенням, вказаним у рішенні Київської міської ради від 11.12.2008 р. № 777/777.

Щодо посилання Публічного акціонерного товариства "АК-ТРАНС" на те, що наявність теплових мереж з двома тепловими камерами вздовж спірної земельної ділянки унеможливить її використання, суд апеляційної інстанції вірно вказав, що зазначену обставину можливо встановити лише після розроблення проекту будівництва, проведення його експертизи. Метою проведення експертизи проектів будівництва є визначення якості проектних рішень шляхом виявлення відхилень від вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі до доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці, екології, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, енергозбереження і енергоефективності, кошторисної частини проекту будівництва. Експертиза є завершальним етапом розроблення проектів будівництва (п. 6 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 560).

Разом з тим, Публічне акціонерне товариство "АК-ТРАНС" не надало до суду доказів розроблення та затвердження проекту будівництва.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що неможливість використання спірної земельної ділянки з підстав, зазначених Публічним акціонерним товариством "АК-ТРАНС" є лише припущенням, яке не підтверджено належними та допустимими доказами.

В свою чергу, Публічне акціонерне товариство "АК-ТРАНС" посилається на те, що при укладанні договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки Київською міською радою не додержано письмову форму правочину, що суперечить положенням ч. 3 ст. 207 Цивільного Кодексу України на підставі чого судом призначено судову експертизу щодо встановлення способу підпису головою Київської міської ради оспорюваного договору купівлі-продажу (власноручно чи шляхом проставлення у договорі його факсиміле).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського Кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що судом першої інстанції до призначенням судової експертизи не було досліджено питання можливості використання при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу факсимільного відтворення підпису голови Київської міської ради, не встановлювались спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного договору.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що призначаючи судову експертизу, місцевий суд доручив її виконання Київському науково дослідному інституту судових експертиз, але не зазначив класифікацію експертизи, яку необхідно провести, згідно наказу Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. №53/5 "Про затвердження інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про те, що ухвала господарського суду м. Києва від 27.10.2014 р. підлягає скасуванню, а справа поверненню до господарського суду м. Києва для подальшого розгляду.

Стосовно доводів, які викладені Публічним акціонерним товариством "АК-ТРАНС" в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судом апеляційної інстанції під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновок апеляційного господарського суду, відповідає встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є таким, що тягнуть за собою скасування оскаржуваного рішення.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АК-ТРАНС" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 р. у справі № 910/4292/13 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова