Історія справи

Постанова ВГСУ від 01.04.2015 року у справі №910/25786/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 910/25786/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. (доповідача),

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства

"Автомобільна компанія "Укртранс"

на рішення господарського суду міста Києва

від 15.12.2014 року

та постанову Київського апеляційного господарського

суду від 17.02.2015 року

у справі № 910/25786/14

господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Автомобільна компанія "Укртранс"

до Публічного акціонерного товариства

"Акціонерний комерційний банк "Київ"

про визнання недійсним договору

за участю представників:

позивача - Рябоконь О.В.

відповідача - Олексіна С.С.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Автомобільна компанія "Укртранс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" про визнання недійсним іпотечного договору від 27.06.2008 року, укладеного між сторонами, згідно якого забезпечувалось належне виконання ВАТ "Автомобільна компанія "Укртранс", як іпотекодавцем, вимог АКБ "Київ", як іпотекодержателя, що випливають з договору № 45/07 від 14.06.2007 року про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії, усіх змін та доповнень до нього, в тому числі додаткових угод: № 1 від 26.06.2007, № 2 від 12.07.2007, № 3 від 20.10.2007, № 4 від 22.12.2007, № 5 від 21.12.2007, № 6 від 10.01.2008, № 7 від 25.01.2008, № 8 від 22.12.2008, № 9 від 14.03.2008, № 10 від 28.03.2008, № 11 від 09.04.2008, № 12 від 30.04.2008, № 13 від 08.05.2008, № 14 від 05.06.2008, за яким іпотекодавець - ВАТ "Автомобільна компанія "Укртранс", отримав кредит у сумі 42 000 000 грн., 1000 000 доларів США та 1 000 000 євро, із сплатою 19,4% по гривневому залишку, 17 % річних по залишку в доларах США та 14,9% річних по залишку в євро, з терміном повернення по 28.10.2008 року включно.

Також позивач просив зняти заборону відчуження зазначених в договорі майнових прав на квартири: № 15, загальною площею 155,20 кв.м, жилою площею 81,10 кв.м., п'ятий поверх, секція 1; № 26, загальною площею 98,7 кв.м, жилою площею 75,9 кв.м., сьомий поверх, секція 1; № 27, загальною площею 177,20 кв.м, жилою площею 79,8 кв.м., сьомий поверх, секція 1; № 75, загальною площею 155,20 кв.м, жилою площею 81,10 кв.м., шістнадцятий-сімнадцятий поверх, секція 1; № 76, загальною площею 250,70 кв.м, жилою площею 97,40 кв.м., шістнадцятий та сімнадцятий поверх, секція 1; № 117, загальною площею 182,50 кв.м, жилою площею 106,3 кв.м., четвертий поверх, секція 3; № 121, загальною площею 182,4 кв.м, жилою площею 106,3 кв.м., п'ятий поверх, секція 3, у будинку, що будується на земельній ділянці, розташованій на розі (на перетині) вулиць Димитрова та Анрі Барбюса в Печерському районі м. Києва та належать ВАТ "Автомобільна компанія "Укртранс". Крім того, позивач просив виключити з Державного реєстру іпотек запис обтяження майна іпотекою.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.12.2014 року (суддя Грєхова О.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року (судді: Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А., Баранець О.М.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" у касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 27.06.2008 року між АКБ "Київ" (іпотекодержатель) та ВАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. та зареєстрований за № 1980, згідно якого забезпечується належне виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя, що випливають з договору № 45/07 від 14.06.2007 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії, усіх змін та доповнень до нього, в тому числі додаткових угод: № 1 від 26.06.2007, № 2 від 12.07.2007, № 3 від 20.10.2007, №4 від 22.12.2007, № 5 від 21.12.2007, № 6 від 10.01.2008, № 7 від 25.01.2008, № 8 від 22.12.2008, № 9 від 14.03.2008, № 10 від 28.03.2008, № 11 від 09.04.2008, № 12 від 30.04.2008, № 13 від 08.05.2008, № 14 від 05.06.2008, за яким іпотекондавець - ВАТ "Автомобільна компанія "Укртранс", отримав кредит у сумі 42 000 000 грн., 1 600 000 доларів США та 1 000 000 євро, із сплатою 19,4% по гривневому залишку, 17% річних по залишку в доларах США та 14,9% річних по залишку в євро, з терміном повернення по 28.10.2008 включно.

Відповідно до пункту 1.3. іпотечного договору предметом іпотеки є майнові права на квартири за №№ 15, 26, 27, 75, 76, 117, 121 у будинку, що будується на земельній ділянці, розташованій на розі (на перетині) вулиць Димитрова та Анрі Барбюса у Печерському районі міста Києва.

Згідно п. 1.4. цього ж договору майнові права, які передаються в іпотеку, належать іпотекодавцю на підставі:

- договору № 315 участі в будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним гаражем на розі вулиць Димитрова та А. Барбюса у Печерському районі міста Києва від 12.09.2003 року, укладеного між Печерською районною у м. Києві адміністрацією та КП "Печерськ-Інівест", та додатку № 2 до нього,

- договору підряду № 20р на будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним гаражем на розі вулиць Димитрова та А. Барбюса у Печерському районі м. Києва, укладеного 27.04.2006 між КП "Печерськ-Інівест", Відкритим акціонерним товариством "Автомобільна компанія "Укртранс", "Державним будівельним комбінатом Управління справами Верховної Ради України".

В подальшому додатковими угодами від 25.07.2008, від 25.09.2008, від 28.11.2008, від 16.06.2011, від 23.08.2012 вносились зміни до вказаного іпотечного договору.

Позовні вимоги мотивовані відсутністю повноважень у голови правління ВАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" на підписання спірного договору, а також порушенням приписів статті 5 Закону України "Про іпотеку", в редакції від 23.02.2006 року, яка діяла на час укладення договору іпотеки, та забороняла передачу в іпотеку майнових прав на окремі приміщення в житловому будинку, що будується на розі (перетині) вулиць Димитрова та А. Барбюса у Печерському районі міста Києва.

Приймаючи рішення у даній справі про відмову в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, зазначили про можливість передачі в іпотеку спірних майнових прав згідно норм Закону України "Про іпотеку", які на той час не регулювали такі відносини, а тому, проаналізувавши положення статей 575, 576 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 5 Закону України "Про іпотеку", дійшли висновку про те, що станом на час укладення спірного іпотечного договору, предметом іпотеки могло виступати як нерухоме майно, що стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому, так і майнові права на нерухоме майно, які можуть бути відчуженні іпотекодавцем, і на які може бути звернене стягнення.

Також, відмовляючи в позові, суди попередніх інстанцій вказали на необгрунтованість позовних вимог щодо визнання недійсним спірного договору з підстав відсутності повноважень у голови правління ВАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" на його підписання, оскільки укладені в подальшому додаткові угоди про внесення змін до нього від 25.07.2008 року, від 25.09.2008 року, від 28.11.2008 року, від 16.06.2011 року, від 23.08.2012 року, свідчать про схвалення позивачем правочину, в розумінні статті 241 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, такі висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними, оскільки майнові права на об"єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки лише Законом України від 25.12.2008 року № 800-VІ "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", яким внесені зміни до законодавчих актів України, у тому числі до Закону України "Про іпотеку".

Вирішуючи питання щодо правильного застосування судами вказаних норм матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Правовідносини у сфері застави нерухомості (іпотеки) регулюються Законом України "Про іпотеку", за яким законодавство про іпотеку базується на Конституції України та складається з Цивільного кодексу, Господарського кодексу України, цього Закону і інших нормативно-правових актів.

Як зазначалось вище, предметом спору у даній справі є наявність обставин щодо недійсності іпотечного договору з тих підстав, що на момент укладення спірного договору майнові права на об"єкт незавершеного будівництва не могли бути предметом іпотеки.

Так, за змістом частин 1, 3 статті 575 та частини 1 статті 576 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи; правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до частини 2 статті 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Статтями 1, 5 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) передбачено, що застава майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом. Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об"єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об"єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї, як на окремий об'єкт нерухомості.

Водночас поняття "іпотека майнових прав" і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цьому Законі відсутні.

Стаття 5 Закону України "Про іпотеку" не визначала майнові права як предмет іпотеки.

Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки лише Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VІ "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", яким були внесені зміни до законодавчих актів України, у тому числі до Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

В статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що "майнові права", які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов"язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Майнові права на нерухомість, що є об"єктом будівництва, не є речовими правами на чуже майно, оскільки об"єктом цих прав не є "чуже майно", а також не є правом власності, оскільки об"єкт будівництва не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Відповідно до частини 2, 3 статті 331 Цивільного кодексу України, Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (в редакції, що діяла на час укладення оспорюваного договору іпотеки) право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації і державної його реєстрації, право власності виникає з моменту прийняття об"єкта до експлуатації і державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі його будівництва (створення майна).

Відтак, до прийняття об"єкта новоствореного нерухомого майна в експлуатацію та його державної реєстрації право власності на незавершений будівництвом об"єкт нерухомості не виникає.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди не звернули уваги на те, що під час укладення спірного іпотечного договору, майнові права на окремі приміщення в житловому будинку не могли бути предметом іпотеки згідно чинної на той час редакції ст. 5 Закону України "Про іпотеку", яка не містила визначення предмета іпотеки майнових прав на об"єкт незавершеного будівництва.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України №6-8цс13 від 17.04.2013 року, № 6-168цс12 від 30.01.2013 року, від 15.05.2013, від 04.09.2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п"ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, а частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, з"ясування правомірності передачі в іпотеку майнових прав на квартири, тобто майнових прав на окремі приміщення в житловому будинку, слугуватиме підставою для встановлення правильності та обгрунтованості заявлених позовних вимог.

В зв"язку з викладеним, судові інстанції припустились порушення вимог частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до частини 1 статті 43 цього ж Кодексу.

Згідно статті 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вимоги статті 1117 цього ж Кодексу, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова, прийняті у даній справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та, дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року у справі №910/25786/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик С.С. Самусенко