Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 908/362/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Завод будівельно-опоряджувальних машин" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.01.2015р. у справі господарського суду№908/362/13-г Запорізької області за позовом комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" доПАТ "Завод будівельно-опоряджувальних машин" третя особаТОВ "Завод Будмаш" про за участю представників сторін: позивача - відповідача - третьої особи - стягнення суми 508581,13 грн. не з'явився Лахно О.Ю. дов. № 01/88 від 31.03.2015 не з'явився Розпорядженням №03-05/431 від 23.03.2015 змінено склад колегії суддів у справі №908/362/13-г, призначеної до розгляду колегією у складі головуючого судді Ходаківської І.П., суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б., утворено колегію суддів у складі головуючий суддя Корсак В.А., судді Данилова М.В, Данилова Т.Б.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2013 року комунальне підприємство "Дніпрорудненські теплові мережі" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Завод будівельно-опоряджувальних машин" про стягнення 508581,13 грн., з яких 442418,11 грн. основного боргу, 35995,99 грн. інфляційних та 30167,03 грн. 3% річних.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2013 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено ТОВ "Завод Будмаш".

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.03.2013 ( суддя Хуторний В.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 ( судді Черленяк М.І., Ільїн О.В., Хачатрян В.С.) позов задоволено: стягнуто з ПАТ "Завод будівельно-опоряджувальних машин" на користь КП "Дніпрорудненські теплові мережі" основний борг в розмірі 442418,11 грн., інфляційні втрати в розмірі 35995,99 грн., 3% річних в розмірі 30167,03 грн. та судові витрати.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Завод будівельно-опоряджувальних машин" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована не повним встановленням всіх обставин справи, оспорюваним розрахунком нарахування основної заборгованості, а відтак і інфляційних втрат та 3% річних, касатор вважає договір про реструктуризацію заборгованості неналежним доказом, заперечує належне вручення рахунків на оплату, а також заперечує обов'язок сплачувати основний борг за весь гуртожиток.

Як на порушення норм матеріального права заявник посилається на відхилення заяви про застосування позовної давності, оскільки вважає договір про реструктуризацію заборгованості, акти звіряння розрахунків, щомісячні акти зарахування зустрічних позовних вимог такими, що не переривають перебіг строку позовної давності.

Заслухавши присутнього представника відповідача, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права при винесенні рішення і постанови та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між Комунальним підприємством "Дніпрорудненські теплові мережі" та ВАТ "Завод будівельно-опоряджувальних машин", правонаступником якого є ПАТ "Завод будівельно-опоряджувальих машин" (БОМ) 01.11.2004 укладено договір на постачання теплової енергії №2-Т ( далі - Договір №2-Т), за умовами якого позивач зобов'язується поставляти споживачу теплову енергію в необхідних йому обсягах, а останній зобов'язується сплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в строки, передбачені п. 1 Договору.

Теплова енергія постачається в обсягах, передбачених в Додатку 3 до договору, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно Додатку №1 до Договору №2-Т постачання теплової енергії здійснюється на адміністративну будівлю ВАТ "БОМ", що знаходиться за адресою: м. Дніпрорудне, вулиця Степна, 3 та гуртожиток, що знаходиться за адресою: м. Дніпрорудне, вулиця Комсомольська, 17.

Пунктом 5.9 Договору №2-Т сторони домовились, що представник споживача щомісячно, не пізніше 4-го числа місяця наступного за звітним, з'являється до енергопостачальної організації для оформлення та підписання актів на відпуск теплової енергії. При нез'явленні представника споживача акт вважається дійсним підписаний тільки представником енергопостачальної організації.

Порядок розрахунків визначено розділом 6 Договору №2-Т.

Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на підставі актів на відпуск комунальних послуг виключно в грошовій формі у відповідності з встановленими тарифами. Пунктом 6.2 вказаного договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплату рахунків за надані послуги споживач зобов'язується здійснити на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації в повному розмірі протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку.

Відповідно до п. 7.2.7 Договору №2-Т, подача теплової енергії здійснюється безперебійно протягом опалювального періоду у відповідності до заявлених величин (Додаток №3 до договору).

Договір укладається строком на 3 роки, вступає в силу з 01.11.2004 та діє до 31.10.2007 року, а відповідно до п. 10.3 Договору №2-Т у разі, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про закінчення його дії, він вважається продовженим на наступний строк. При цьому розрахунки обсягів теплоспоживання споживач надає енергопостачальній організації щорічно станом на початок кожного року.

Позивач стверджує, що станом на 30.04.2009 у відповідача існував борг у сумі 155886,55грн. та за період з квітня 2009 року по жовтень 2012 року ним відпущено відповідачу теплової енергії на загальну суму 1347832,19грн. за тарифами, затвердженими рішенням виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради №295 від 09.12.2008, №06 від 19.01.2010 та №204 від 17.08.2010.

Виставлені рахунки на оплату за спожиту теплову енергію відповідачем сплачені частково, але в повному обсязі не сплачені.

Позивач для врегулювання спору надіслав на адресу відповідача претензію №20 від 19.10.2012 з проханням сплатити заборгованість згідно виставленим рахункам за період з 30.04.2009 по 30.09.2012, яка залишена без відповіді, що і стало підставою для звернення до суду з позовною заявою.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є господарськими, виникли вони на підставі договору енергопостачання.

Статтею 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що проводиться за фактично відпущену енергію.

За приписами ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Поставка теплової енергії за період з квітня 2009 року по жовтень 2012 року на суму 1347832,19 грн. підтверджується актами про надання комунальних послуг та виписаними позивачем рахунками.

Судами встановлено, що Акти оформлені КП "Дніпрорудненські тепломережі" в односторонньому порядку, що не суперечить п. 5.9 Договору №2-Т. Направлення (вручення) рахунків відповідачу частково підтверджується Книгою "Документація для "Заводу СОМ", "Завод Будмаш" за період з червня 2010 року по січень 2013 року, а частково посиланням на номери рахунків самим відповідачем у платіжних дорученнях. Отже, порушення порядку направлення рахунків з боку позивача судами не вбачається, оскільки за умовами п.5.9 Договору №2-Т представник споживача щомісячно, не пізніше 4-го числа місяця наступного за звітним, повинен з'являтися до енергопостачальної організації для оформлення та підписання актів на відпуск теплової енергії. При нез'явленні представника споживача акт вважається дійсним підписаний тільки представником енергопостачальної організації.

Також, судами встановлено, що в актах зарахування зустрічних однорідних вимог відповідач майже щомісяця підтверджував існуючу на момент підписання акту заборгованість, яку не можливо звірити без наявності у сторони рахунків. Відповідно до акту зарахування зустрічних однорідних вимог №46 від 31.10.2012 відповідачем визнано існування дебіторської заборгованості у сумі 440 045,61грн.

Судами перевірено розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем станом на 01.11.2012, який складає з квітня 2009 року по жовтень 2012 року 1347832,19 грн.

Однак, відповідачем не визнається борг станом на 30.04.2009 в розмірі 155886,35 грн. за наслідками пропуску строку позовної давності, яку він просив застосувати при розгляді даного спору заявою №01/47 від 12.02.2013.

Борг в сумі 155886,35грн. виник станом на 29.04.2009 за попередні періоди за теплопостачання.

На підставі листа ВАТ "Завод БОМ" №01/273 від 27.04.2009 між сторонами було укладено Договір про реструктуризацію заборгованості в сумі 155886,35грн. за житлово-комунальні послуги ( теплопостачання) від 29.04.2009.

Протягом травня-вересня 2009 р. відповідач оплачував послуги з теплопостачання з посиланням в платіжних дорученнях як на Договір про реструктуризацію від 29.04.2009, так і вказуючи платежі на поточний місяць.

Щодо відмови судами у задоволенні вимоги про застосування строку позовної давності до заборгованості в сумі 155886,55 грн. станом на 29.04.2009, суди попередніх інстанцій підставно виходили з приписів ст. 264 Цивільного кодексу України, згідно якої перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Договір про реструктуризацію заборгованості від 29.04.2009 і акти звіряння розрахунків та майже щомісячні акти зарахування зустрічних однорідних вимог за період з грудня 2004 року по жовтень 2012 року включно є доказами визнання відповідачем свого боргу, та відповідно є підставою для переривання перебігу позовної давності.

Стосовно листа відповідача від 19.01.2012 №01/20, яким ПАТ "Завод БОМ" сповістив енергопостачальну організацію про зменшення з 2008 року площ, на які проводяться нарахування позивачем, то суди підставно дійшли висновку, що відповідач ВАТ "Завод БОМ" безпідставно вважає, що це є автоматичною підставою для зменшення нарахувань.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору, аналогічне встановлене приписами ст. 526 Цивільного кодексу України.

Порядок внесення змін та розірвання господарських договорів врегульовано статтею 188 ГК України, якою, зокрема, передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторонами до Договору №2-Т від 01.11.2004 відповідні зміни у встановленому порядку не внесено.

Посилання ПАТ "Завод БОМ" на наявність та чинність Договору № 2-Т від 01.11.2003, укладеного з протоколом розбіжностей, строком до 31.10.2006, не впливає на прийняті судами попередніх інстанцій рішення, оскільки зміст цього договору ідентичний Договору № 2-Т від 01.11.2004, а наступний ідентичний договір скасовує дію попереднього.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язання по сплаті за Договором №2 -Т встановлено судами та підтверджено матеріалами справи.

Перевіривши заявлений позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з травня 2009 року по листопад 2012 року в розмірі 35995,99 грн. та 3% річних за період з червня 2009 року по листопад 2012 року в сумі 30167,03 грн. суди попередніх інстанцій визнали його правильним.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що в матеріалах справи ( т.5 а.с.23-102) міститься Висновок № 2/14 від 20.10.2014 судово-економічної експертизи, яка була призначена Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2013 за клопотанням як позивача, так і відповідача. Висновок експертизи підтверджує правильність сум нарахування основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Завод будівельно-опоряджувальних машин", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Завод будівельно-опоряджувальних машин" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2015р. у справі №908/362/13-г господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова