Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 14/724/07

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргуВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі на постанову та ухвалувід 11.12.2014 Одеського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 господарського суду Миколаївської областіу справі№ 14/724/07 господарського суду Миколаївської областіза заявою Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі Автономної Республіки Кримдо Відкритого акціонерного товариства "Південелеваторбуд", м. Миколаївпровизнання банкрутом ліквідаторФоменко В.М.

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.10.2007 порушено провадження у справі № 14/724/07 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Південелеваторбуд" (далі - ВАТ "Південелеваторбуд", Боржник) за заявою державної податкової інспекції в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 24.04.2008 ВАТ "Південелеваторбуд" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Фоменко В.М.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.10.2014 (суддя -Давченко Т.М.) у задоволенні заяви Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі про визнання поточних кредиторських вимог до боржника в сумі 2 223 грн. 85 коп. відмовлено повністю.

Не погодившись з цією ухвалою суду, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі (далі - Фонд) звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 23.10.2014 та прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги Фонду в сумі 2 223 грн. 85 коп. в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 (головуючий суддя - Воронюк О.Л., судді: Лашин В.В., Таран С.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Миколаївської області від 23.10.2014 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій Фонд звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Миколаївської області від 23.10.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 скасувати і прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги Фонду до ВАТ "Південелеваторбуд" у загальному розмірі 2 223 грн. 85 коп.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, зокрема, ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали оскарження, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи Фонду у задоволені заяви про визнання поточних кредиторських вимог до Боржника, суд першої інстанції виходив з того, що ці вимоги складаються із заборгованості по сплаті страхових внесків, яка виникла у 4 кварталі 2008 року, тобто, після винесення 24.04.2008 постанови про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, під час якої нових зобов'язань не виникає.

Зазначений висновок був підтриманий апеляційним судом в повному обсязі.

Заперечуючи такі висновки, Фонд зазначає, що його вимоги до ВАТ "Південелеваторбуд" по сплаті заборгованості по страховим внескам є поточними та можуть бути заявлені протягом ліквідаційної процедури.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із запереченнями заявника касаційної скарги, оскільки вони суперечать вимогам діючого законодавства та викладені без врахування встановлених судами обставин справи.

Як вбачається із заяви Фонду, сума вимог в розмірі 2 223 грн. 85 коп. була нарахована останнім по сплаті страхових внесків згідно ст.ст. 1-5 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22.02.2001 № 2272-ІІІ, що діяв до набрання чинності Закону України "Про єдиний внесок". Свої вимоги Фонд обґрунтовує також з посиланням на ч.4 п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до яких не передбачено припинення нарахування страхових внесків після відкриття ліквідаційної процедури щодо боржника.

За приписами ч.2 ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів зауважує, що у справах про банкрутство застосовуються норми спеціального закону - Закону про банкрутство, які є пріоритетними відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство із дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури закінчується технологічний цикл із виготовлення продукції, і підприємницька діяльність банкрута завершується. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

У межах повноважень, визначених ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство, ліквідатор заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, є неоплаченими і заявлені кредитором у межах строку ліквідаційної процедури, передбаченого частиною другою статті 22 Закону.

З наведених норм вбачається, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Згідно заяви Фонду про визнання поточними кредиторських вимог та доданої до неї розрахункової відомості, заявлені вимоги в сумі 2 223 грн. 85 коп. є заборгованістю по сплаті страхових внесків, яка виникла у 4 кварталі 2008 року, однак, ці вимоги виникли після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури згідно постанови від 24.04.2008, а, отже, не є поточними в розумінні приписів Закону про банкрутство.

Таким чином, виходячи з аналізу положень Закону про банкрутство, законом передбачено наслідки визнання боржника банкрутом. Зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом у останнього не може виникати додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.

З викладеного випливає, що в ліквідаційній процедурі в банкрута не з'являється ніяких додаткових поточних зобов'язань зі сплати обов'язкових платежів, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду України від 08.04.2014 у справі 10/Б-711, від 18.03.2014 у справі № 6/108-09, від 27.05.2014 та від 13.05.2014 у справі № 5021/321/12.

У зв'язку з цим, суд касаційної інстанції підтримує висновки судів в оскаржуваних рішеннях, що відповідні витрати мають відраховуватись Боржником лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.

Дійшовши такого висновку, та враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів підтримує висновок господарських судів про відхилення заявлених кредиторських вимог Фонду, як таких, нарахування яких відбулось безпідставно - після визнання Боржника банкрутом та припинення виникнення у останнього будь-яких нових зобов'язань, окрім тих, що пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедурі у справі про банкрутство.

За таких обставин, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 22, 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін) та ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 23.10.2014 у справі № 14/724/07 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 02.04.2015