Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2015 р. м. Київ К/800/7694/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 жовтня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача. Просив визнати неправомірними дії відповідача та стягнути щорічну допомогу на оздоровлення за 2012 рік згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області та зобов'язано відповідача здійснити ОСОБА_4 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 5 мінімальних заробітних плат та стягнуто з відповідача на користь позивача щорічну допомогу на оздоровлення за 2012 рік у розмірі 5390 грн.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи.

Згідно довідки управлінням праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області від 5 вересня 2012 року допомога на оздоровлення за 2012 рік позивачу була нарахована та виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 у сумі 120 грн.: в липні 2012 року - 40 грн. 25 коп., в серпні 2012 року 79 грн. 75 коп.

Вирішуючи спір суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у 2012 році Кабінетом Міністрів України окремої постанови щодо визначення розміру допомоги на оздоровлення не приймалося, а тому посилання відповідача на те, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення повинна здійснюватися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року є необґрунтованим, оскільки застосування зазначеної постанови було розраховано лише на бюджетний період в 2005 році.

Проте, погодитися з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не можна з таких підстав.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вимог ст. 159 КАС України висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на законі.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 48 вказаного Закону передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам І і ІІ групи у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2012 рік» встановлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» установлено, що громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, інвалідам II групи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення складає 120 грн.

Вищезазначені положення Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» прийняті пізніше ніж Закон України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», неконституційними не визнавалися, положення постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є чинними.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року у справі № 3-рп/2012 визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини 2 статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших і сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Проте суди першої та апеляцінйої інстанцій цих вимог не врахували та прийшли до помилкових висновків про неправомірність дій відповідача при нарахуванні позивачу щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до статті 229 цього Кодексу суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області задовольнити.

Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 жовтня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді:В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк