Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" липня 2015 р. м. Київ К/800/13739/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Кочана В.М., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року

у справі за позовом Навчально-виховного комплексу (далі - НВК) «Веселка» до Управління Пенсійного фонду України (далі - УПФУ) в м. Ужгороді Закарпатської області про скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року НВК «Веселка» звернувся до суду з позовом про скасування рішення УПФУ в м. Ужгороді Закарпатської області від 26 квітня 2013 року № 121 про застосування фінансових санкцій у розмірі 30557,43 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року, позов задоволено. Скасовано рішення УПФУ в м. Ужгороді Закарпатської області від 26 квітня 2013 року № 121.

У касаційній скарзі УПФУ в м. Ужгороді Закарпатської області порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 26 квітня 2013 року УПФУ в м. Ужгороді Закарпатської області проведено планову перевірку НВК «Веселка» щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 23 серпня 2007 року до 31 березня 2013 року.

Результати даної перевірки та виявлені порушення відповідачем були відображені в Акті від 26 квітня 2013 року № 255.

Згідно з Актом від 26 квітня 2013 року № 255, за наслідками перевірки загальної суми виплат, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 33,2 % за період з 23 серпня 2007 року до 31 березня 2013 року відповідачем виявлено розбіжність між фактичними та звітними даними позивача, а саме: у вересні 2007 року виявлено занижений фонд оплати праці на суму 37540,27 грн, який самостійно відкориговано (збільшено) позивачем звітом за грудень 2007 року; у жовтні 2008 року виявлено занижений фонд оплати праці на суму 17951,45 грн, який самостійно відкориговано (збільшено) позивачем звітом за березень 2013 року; у грудні 2008 року виявлено занижений фонд оплати праці на суму 13237,50 грн, який самостійно відкориговано (збільшено) позивачем звітом за березень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки, УПФУ в м. Ужгороді Закарпатської області прийняло рішення № 121 від 26 квітня 2013 року про застосування фінансових санкцій до НВК «Веселка» у розмірі 30557,43 грн за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, на підставі пункту 4 частини 9 загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовано фінансові санкції у розмірі 30557,43 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішення відповідача протиправне, оскільки органи Пенсійного фонду з 01 січня 2011 року не вправі за порушення, вчинені до 01 січня 2011 року, нараховувати штраф та пеню, визначені частиною 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка втратила чинність.

Проте, такі висновки судів помилкові.

Пунктом 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, що була чинною на час, за який донараховано страхові внески) передбачено випадки застосування фінансових санкцій виконавчими органами ПФУ до страхувальників, зокрема за донарахування територіальним органом ПФУ або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Із набранням чинності з 01 січня 2011 року підпунктом «й» пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі статті 106 Закону № 1058-IV було виключено частину 9.

Згідно з абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Суди встановили, що позивач своєчасно не обчислив та не сплатив страхові внески у 2007, 2008 роках, що виявлено УПФУ в м. Ужгороді Закарпатської області у ході перевірки.

Проаналізувавши наведені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, які виникли до 1 січня 2011 року, мають бути застосовані (стягнуті) і після 01 січня 2011 року, оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка втратила чинність, тобто відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення зазначеної заборгованості.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 03 червня 2014 року (№ 21-172а14) та 07 жовтня 2014 року (№ 21-269а14).

На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року скасувати, ухваливши нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позову Навчально-виховного комплексу «Веселка» до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про скасування рішення.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук В.М. Кочан Ю.К. Черпак