Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" червня 2015 р. м. Київ К/800/9565/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.,

Малиніна В.В.,

Стародуба О.П.

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу № ф-359 «У» від 03 травня 2013 року, № ф-818 «У» від 01 серпня 2013 року, Хо ф-818/1 «У» від 01 серпня 2013 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року змінено постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року.

Викладено абзац 2 резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року в наступній редакції: «Скасувати вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілі та Добропільському районі № ф-359 «У» від 3 травня 2013 року про наявність станом на 3 травня 2013 року заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 1194 грн. 03 коп., № ф-818 «У» від 1 серпня 2013 року про наявність станом на 31 липня 2013 року заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 796 грн. 02 коп., № ф-818/1 «У» від 1 серпня 2013 року про наявність станом на 31 липня 2013 року заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 5153 грн. 66 коп.». В іншій частині постанова Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року залишена без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі, на підставі наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 24 березня 1994 року за рішенням комісії по призначенню пенсії при виконкомі Добропільської районної ради народних депутатів № 65/3 почала отримувати пенсію за віком, що підтверджено посвідченням. Однак, з 5 червня 2007 року їй була призначена пенсія по втраті годувальника, що підтверджено листом УПФУ № 163/Я-14-01-13 від 16 жовтня 2013 року та розпорядженням УПФУ № 130493 від 20 червня 2007 року.

Також, ОСОБА_4 зареєстрована, як фізична особа - підприємець, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця. Позивач перебуває на обліку платників єдиного внеску та згідно свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування з 1 січня 2012 р.

3 травня 2013 року відповідачем складено вимогу № ф-359 «У» про наявність станом на 3 травня 2013 року заборгованості зі сплати позивачем єдиного внеску в сумі 1194 грн. 03 коп.

1 серпня 2013 року відповідачем прийнято і інші вимоги № ф-818 «У» про наявність станом на 01 серпня 2013 року заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 796 грн. 02 коп. та № ф-818/1 «У» про наявність станом на 31 липня 2013 року заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 5153 грн. 66 коп.

Крім того, 29 серпня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області складено акт про встановлення факту неподання позивачем за встановленою формою звітності про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття органом пенсійного фонду вказаних вимог до позивача.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», позивач має право на звільнення від сплати єдиного внеску, оскільки, на час призначення їй пенсії по втраті годувальника в 2007 року, вона досягла пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Аналізуючи вказані обставини по справі та застосовуючи відповідні норми матеріального права, суд касаційної інстанції зважає на наступне.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» з наступними змінами та Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з наступними змінами.

Право жінок на пенсію за віком, що передбачене частиною другою статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частиною другою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, пов'язується з досягненням відповідного віку, а саме 55 років.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Частина перша статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

При цьому в статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, ураховуючи закріплені Конституцією України гарантії громадян на соціальний захист, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що положення частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не поширюються на осіб, які отримують пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Таким чином, вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про сплату боргу № ф-359 «У» від 03 травня 2013 року, № ф-818 «У» від 01 серпня 2013 року, Хо ф-818/1 «У» від 01 серпня 2013 року, складені на підставі норм чинного законодавства та є правомірними.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладену в постанові від 21 квітня 2015 року (справа №21-90а15), яка відповідно до статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Зважаючи на те, що по справі не потрібно збирати або додатково перевіряти докази, обставини справи з'ясовані повно, але висновки не відповідають встановленим обставинам та допущені помилки в застосуванні норм матеріального права, колегія суддів вважає можливим ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

За правилами частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

О.П. Стародуб