Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року м. Київ К/800/1761/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Білуги С.В.,

Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 липня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про перерахунок пенсії,

встановила:

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про перерахунок пенсії.

Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність та зобов'язано управління Пенсійного Фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області провести ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії, встановленого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 21 лютого 2014 року по 31 липня 2014 року включно, з відрахуванням фактично проведених виплат. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, а за справою постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі та рішення судів щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_2, 1944 року народження, має статус дитини війни, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області та отримує пенсію за віком.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 7 цього Закону визначено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16 січня 2014 року №719-VIІ на час розгляду справи судом першої інстанції не було встановлено будь-яких обмежень щодо застосування статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що з 01 січня 2014 року дітям війни підвищення до пенсії має здійснюватися в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

В свою чергу, посилання управління Пенсійного фонду України на постанову Кабінету Міністрів України №1381 від 28 грудня 2011 року не може вважатися підставою для обмеження такої виплати згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

При цьому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині зазначення кінцевої дати, до якої суб'єкт владних повноважень має здійснювати перерахунок пенсійних виплат.

Відповідно до статті 1 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 6 цього Закону непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Отже, пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі.

Підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати.

Отже, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі дітям війни, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання підвищення до пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.

Станом на дату ухвалення рішення судом першої інстанції будь-яких змін у законодавстві щодо нарахування та виплати дітям війни підвищення до пенсії не відбулося, а тому підстав обмежувати виплати конкретною датою не було.

Крім того, враховуючи положення статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції неправомірно застосував положення статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи. Оскільки позивач звернувся до суду 21 липня 2014 року, то захисту підлягають його права в межах шестимісячного строку звернення до суду, тобто з 21 січня 2014 року.

Згідно з приписами частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

На зазначені порушення суд апеляційної інстанції уваги не звернув та не виправив їх.

Відповідно до вимог статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Оскільки обставини справи встановлено повно і правильно, але тільки в частині помилково застосовано матеріальний закон, то відповідно до частини четвертої статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а судове рішення суду першої інстанції - зміні.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково. Із урахуванням наведених обставин ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року підлягає скасуванню, так як вона постановлена з порушенням норм матеріального права, а постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 липня 2014 року необхідно змінити.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про перерахунок пенсії скасувати.

Постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 липня 2014 року - змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:

«Позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання нарахувати та сплатити щомісячне підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2014 року по 20 січня 2014 року залишити без розгляду.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про перерахунок пенсії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області провести ОСОБА_2 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії, встановленої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 21 січня 2014 року, з відрахуванням фактично проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в розмірі 73,08 грн.».

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя М.М. Заїка

судді: С.В. Білуга

Ю.Й Рецебуринський