Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 року м. Київ К/800/58222/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Сірош М.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014

у справі № 826/10595/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпроектенергомонтаж" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними дій Інспекції з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства, оформленої актом від 23.06.2014 № 546/3-2201, а також про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2014 № 0006882201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2014 позов задоволено частково; дії Інспекції з проведення спірної перевірки визнано протиправними з посиланням на відсутність законних підстав для її проведення; в решті позову відмовлено з тих мотивів, що операції з поставки позивачеві робіт з виготовлення проектної документації та виконання ремонтних робіт у рамках правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Сібол» (далі - ТОВ «Сібол») мали безтоварний характер.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено повністю. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що реальність виконання спірних операцій підтверджується належними первинними документами; одночасно апеляційний суд підтримав висновок суду першої інстанції про непідтвердженість існування обставин, з якими підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК) пов'язує можливість проведення спірної перевірки.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти у відповідних частинах та повністю відмовити у позові, посилаючись на законність призначення та проведення спірної перевірки, а також на фіктивність правовідносин між Товариством та ТОВ «Сібол», що виключає їх здатність породжувати податкові наслідки.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекція звернулася до Товариства із запитом від 14.04.2014 № 4635/10/26-10-22-01, в якому просила надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо порядку формування і відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських відносин з ТОВ «Сібол».

У відповідь на вказаний запит листом від 06.05.2014 № 41 позивач надіслав на адресу контролюючого органу копії документів по взаємовідносинам з названим контрагентом на 570 аркушах.

03.06.2014 начальником Інспекції було видано наказ № 1392, яким призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Сібол» за період з 01.01.2011 по 30.04.2014.

За наслідками цієї перевірки відповідачем було складено акт від 23.06.2014 № 546/3-22-01/16305641, в якому викладено висновок про фіктивний характер операцій з придбання Товариством проектно-вишукувальних робіт та ремонтних робіт у рамках правовідносин з названим контрагентом, що виключає право позивача на включення до податкового кредиту ПДВ у ціні цих робіт. Наведена обставина слугувала підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 10.07.2014 № 0006882201, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 354 979 грн. (у тому числі 283 983 грн. за основним платежем та 70996 грн. за штрафними санкціями).

Визнаючи протиправними дії Інспекції з проведення спірної податкової перевірки, попередні судові інстанції послалися на те, що надання платником у визначений законом строк відповіді на обов'язковий запит податкового органу виключає наявність підстави для проведення податкової перевірки відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК.

В силу вимог пункту 79.1 статті 79 ПК документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Наведені положення податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини, свідчать на користь висновку про те, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає обов'язкову наявність підстави, з якою закон пов'язує можливість її проведення.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК документальна позапланова перевірка здійснюється, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, з наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена. Власне факт направлення платником відповіді на письмовий запит контролюючого органу не звільняє платника від податкової перевірки.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарантінвест-55» до державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та визнання протиправними дій.

Обставини даної справи свідчать на користь висновку про те, що надана Товариством відповідь на запит податкового органу не усунула існуючі підозри щодо можливих зловживань позивачем у сфері оподаткування, які підтвердилися у подальшому під час проведення податкової перевірки.

Під час розгляду даної справи судами не встановлено обставин на підтвердження зворотного. Суди послалися власне на факт направлення позивачем відповіді у 10-денний строк з дня одержання письмового запиту Інспекції без оцінювання змісту цієї відповіді на предмет її повноти та належного обґрунтування. Суди не встановили коло запитуваних податковим органом даних та наявність вичерпної інформації щодо цих даних у вказаному листі платника для достовірного встановлення відсутності підстав для проведення вказаної перевірки.

А відтак висновок судів про протиправність дій Інспекції з проведення спірної перевірки не можна визнати обґрунтованим.

У той же час Вищий адміністративний суд України погоджується з наданою судом першої інстанції правовою оцінкою по епізоду, пов'язаному з формування Товариством податкового кредиту за операціями з ТОВ «Сібол».

Так, згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді права на податковий кредит з реальним виконанням господарської операції та з наявністю у платника первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Таким чином, при дослідженні обґрунтованості сформованого платником податкового кредиту з ПДВ слід виходити не з формального подання платником документів на підтвердження витрат по сплаті ПДВ, а з наявності зв'язку понесених витрат з реальною фінансово-господарською діяльністю платника та його контрагента.

Керуючись наведеними правилами оподаткування, суд першої інстанції з урахуванням доводів Інспекції про відсутність у спірного постачальника майна, основних фондів та працівників відповідної кваліфікації для виконання розглядуваних робіт та наявність у ТОВ «Сібол» ознак анонімної структури дійшов обґрунтованого висновку, що подані платником договори підряду, акти виконаних робіт, податкові накладні та платіжні доручення не підтверджують дійсний рух активів у процесі виконання операцій з поставки ремонтних та проектно-вишукувальних робіт позивачеві саме ТОВ «Сібол», позаяк не дозволяють ідентифікувати участь цього постачальника у виконанні розглядуваних операцій.

При цьому суд об'єктивно не визнав факт подальшої поставки позивачем розглядуваних робіт контрагенту - публічному акціонерному товариству «Харківська ТЕЦ-5» як доказ реальності правовідносин між позивачем та ТОВ «Сібол», позаяк даний факт може свідчити про виконання цих робіт самим Товариством, у тому числі шляхом залучення фізичних осіб без укладення договірних відносин з проведенням неофіційних виплат.

Апеляційний суд, у свою чергу, наведених висновків не спростував; не встановив обставин ані щодо виконання ТОВ «Сібол» власними силами та засобами спірних робіт, ані щодо залучення названим постачальником третіх осіб для виконання договірних зобов'язань перед позивачем; не встановив конкретних виконавців цих робіт та їх зв'язок з ТОВ «Сібол», не з'ясував місце виконання ремонтних робіт генератора. В основу оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції фактично покладено іншу оцінку обставин даної справи без належного мотивування причин цього.

Оцінка судом доказів за своїм внутрішнім переконанням не означає допустимості їх необґрунтованої оцінки, при якій змістовно тотожні обставини отримують діаметрально протилежне тлумачення, без зазначення належних причин. Така оцінка обставин справи не може бути визнана об'єктивною.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанцій та змінити постанову Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 у справі № 826/10595/14 скасувати.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2014 у справі № 826/10595/14 змінити в частині визнання протиправними дій державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпроектенергомонтаж», оформленої актом від 23.06.2014 № 546/3-2201.

У цій частині позову відмовити.

4. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2014 у справі № 826/10595/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак М.В. Сірош