Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 року м. Київ К/9991/65993/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.06.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012

у справі № 2а/0270/1469/12 Вінницького окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства фірма «Хілд»

до 1. Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

2. Державної податкової служби у Вінницькій області

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.06.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.03.2012 № 0000013500.

У касаційній скарзі ОДПІ просить ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки посадових осіб контролюючого органу - ДПС у Вінницькій області, викладені в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 16.02.2012 за № 1/16/33559275. Згідно з цими висновками ПП «Фірма «Хілд» порушено норми підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено податковий кредит у податковому обліку за період з травня 2008 року по квітень 2009 року на загальну суму 4740610,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних від імені ПП «Вояж-Восток-08», ПП «Бізнес - Резонанс» за наслідками нікчемних правочинів з поставки товарів, у результаті чого позивач занизив податок на додану вартість на 4740610,00 грн. Висновок про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та вказаними постачальниками, обґрунтовано посиланням на встановлені під час податкового контролю обставини щодо підписання договорів та первинних документів від імені цих постачальників особами, які не мали повноважень на здійснення поставок; державної реєстрації цих підприємств на підставних осіб з метою здійснення злочинної діяльності, пов'язаної з ухиленням від оподаткування; відсутності у цих постачальників умов, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності (як-то, матеріально-технічної бази, трудових ресурсів тощо), а позивач під час перевірки не надав первинних документів стосовно доставки (транспортування) товарів від цих постачальників до нього (ПП «Бізнес-Резонанс» зареєстроване за адресою: м. Луганськ, вул. Дніпровська, 5; а ПП «Вояж-Восток-08» - за адресою: м. Луганськ, вул. Братів Махових, 2-У), передачу, прийняття чи оприбуткування товарів. Джерелами інформації щодо цих обставин ОДПІ вказує акт документальної невиїзної перевірки ПП «Вояж-Восток-08» від 24.01.2011, складений ДПІ у Ленінському районі м. Луганська; вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 04.02.2011 у справі по обвинуваченню громадянина ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України; постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 у справі № 2а-3925/11/1270, якою визнано недійсними установчі документи ПП «Бізнес-Резонанс» та припинено цю юридичну особу; матеріали кримінальної справи № 112909002/3, яка знаходиться в провадженні СВ ПМ ДПІ у Вінницькій області (висновок судово-почеркознавчої та технічної експертизи, протоколи допиту свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5.) і на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ в якій від 18.01.2012 була здійснена позапланова перевірка ПП «Фірма «Хілд» (а.с. 14-20, т.1).

За наслідками перевірки Тростянецькою ОДПІ стосовно ПП «Фірма «Хілд» прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.03.2012 № 0000013500 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 4740610,00 грн. за основним платежем та 1185153,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ПП «Вояж-Восток-08» та ПП «Бізнес - Резонанс» товарів (електропобутові прилади, освітлювальні прилади), від імені цих постачальників на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит в загальній сумі 4740610,00 грн. в податкових накладних за податкові звітні періоди з травня 2008 року по квітень 2009 року (включно).

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем безумовно презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення суми податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2011 у справі 2а-9045/11/2670 (набрала законної сили 18.04.2012 згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012) визнано правомірним включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту за податковими накладними, виписаними від імені ПП «Вояж-Восток-08» на поставку товарів за період з 02.03.2009 по 30.04.2009, скасовані податкові повідомлення-рішення Тростянецької ОДПІ від 06.05.2011 № 0000013500, № 0000023500, фактичні підстави визначення сум податкових зобов'язань позивача за якими співпадають з тими, що є серед підстав прийняття податкового повідомлення-рішення від 16.03.2012 № 0000013500. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про реальний характер операцій з поставки між позивачем та ПП «Бізнес - Резонанс» товару. Цей висновок зроблений з посиланням на підтвердження поставки первинними документами, належну реєстрацію ПП «Бізнес - Резонанс» на дату вчинення господарських операцій. Крім того, суди як на підстави для задоволення позову послалися на те, що грошові зобов'язання згідно з податковим повідомленням-рішенням, яке позивач оспорює, визначені з порушенням строку давності, встановленого пунктом 102.1 ст. 102 ПК, та норм пункту 86.9 ст. 86 ПК, оскільки документальна позапланова невиїзна перевірка позивача проведена на підставі постанови слідчого, а докази щодо прийняття судом рішення в кримінальній справі, в провадженні по якій призначена перевірка, ОДПІ в судовому процесі не надані.

З такими висновками судів попередніх інстанцій можна погодитися лише частково, оскільки вони тільки частково відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини перша - третя цієї статті).

Частиною першою ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Заперечуючи проти позову, ОДПІ посилається на отриману під час здійснення заходів податкового контролю інформацію про обставини, які свідчать про фіктивність підприємництва з використанням ПП «Вояж-Восток-08» та ПП «Бізнес - Резонанс»: реєстрації цих підприємств з використанням осіб, яка не мали наміру здійснювати підприємницьку діяльність, відсутність доказів транспортування та будь-якого руху товару від постачальників до позивача. Так, у судовому процесі ОДПІ посилалась, зокрема на обставини, встановлені вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 04.02.2011, яким визнано винним ОСОБА_4 (керівник та учасник ПП «Бізнес - Резонанс» ) у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 ст. 27 та частиною 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво) Кримінального кодексу України, та постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 у справі № 2а-3925/11/1270, якою визнано недійсними установчі документи ПП «Бізнес-Резонанс» та припинено цю юридичну особу, а саме: ОСОБА_4, діючи умисно з порушенням норм законодавства, без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, за вказівкою іншої особи та за винагороду підписав договір купівлі-продажу прав власника ПП «Бізнес-Резонанс» від 08.10.2008, зареєстрував це підприємство на своє ім'я, призначив себе його формальним директором. Після цього ПП «Бізнес-Резонанс» використовувалось іншими особами для здійснення незаконних фінансових операцій.

Відповідно до частин першої, четвертої ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Залишаючи поза увагою посилання ОДПІ на обставини, встановлені вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 04.02.2011 та постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 у справі № 2а-3925/11/1270 суди першої та апеляційної інстанції порушили наведені норми процесуального права. Висновок судів, що господарські операції між ПП «Фірма «Хілд» та ПП «Бізнес-Резонанс» мали місце до 23.08.2008, тобто до дати, з якої вказаною постановою визнано недійсними установчі документи ПП «Бізнес-Резонанс», у зв'язку з чим посилання ОДПІ на цю постанову визнано необґрунтованим, не відповідає обставинам у справ: позивач сформував податковий кредит на підставі податкових накладних ПП «Бізнес-Ресурс» в податкових деклараціях за травень 2008 року - лютий 2009 року (а.с. 14-16, т. 1).

Суди попередніх інстанцій визнали, що податкові накладні, видаткові накладні, виписані ПП «Бізнес-Резонанс», платіжні документи про безготівковий перерахунок позивачем грошових коштів на рахунок останнього, є достатніми доказами факту операцій з поставки між цим підприємством і позивачем. Однак, оскільки така оцінка судом цих доказів зроблена без врахування обставин, встановлених вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 04.02.2011 та постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 у справі № 2а-3925/11/1270, вона не є такою, що відповідає нормам статті 86 КАС України, а відтак факт поставки між ПП «Бізнес-Резонанс» і позивачем судом встановлений неправильно.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (втратив чинність з 10.01.2011 згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969), усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

За змістом вказаних правових норм, податкова накладна, виписана від імені платника податку - постачальника товарів (послуг) особою, яка не уповноважена здійснювати господарську діяльність, не має значення звітного податкового документу як підстави для декларування платником податків - покупцем товарів (послуг) суми податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Наслідком вище зазначених порушень судом норм процесуального права стало неправильне застосування норм матеріального права, зокрема підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, при юридичній оцінці судом дій позивача щодо включення до податкового кредиту на підставі податкових накладних ПП «Бізнес-Резонанс» в податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень 2008 року - лютий 2009 року 4126897,45 грн. як правомірних.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми частини 1 ст. 72 КАС України, визнавши такими, що не підлягають доказуванню обставини щодо поставки товарів від ПП «Вояж-Восток-08» позивачу, оскільки такі обставини встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2011 у справі 2а-9045/11/2670, яка набрала законною сили.

Правильно застосували суди першої та апеляційної інстанцій і норми пункту 86.9 ст.86 ПК.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК (у редакції до внесення змін законом України від 13.04.2012 № 4652-VI) документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність (пункт 86.9 ст. 86 ПК в редакції до внесення змін Законом України від 20.11.2012 № 55803 (набрав чинності з 3 січня 2013 року).

Враховуючи, що документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Фірма «Хілд», за наслідками якої складено акт від 16.02.2012 за № 1/16/33559275, висновки якого стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, була проведена на підставі постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Вінницькій області капітана податкової міліції Юзепольського Є.О. від 18.01.2012 у кримінальній справі № 11209002/3, а доказів прийняття рішення суду у кримінальній справі, в провадженні якої призначена перевірка згідно з вказаною постановою, до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у судовому процесі не надано, останнє прийняте передчасно та підлягає скасуванню.

Відповідно пункту 102.1 ст. 102 ПК контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Висновок суду, що оспорювань позивачем податкове повідомлення-рішення прийнято ОДПІ з порушенням зазначеного підпункту, є правильним частково.

Грошові зобов'язання згідно з податковим повідомленням-рішенням від 16.03.2012 № 0000013500 визначені за податковими деклараціями за травень 2008 року - квітень 2009 року. Поза межами строку давності визначені грошові зобов'язання в загальній сумі 3669228,00 грн. за травень 2008 року - січень 2009 року (граничний строк подання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року - 20.02.2009) (а.с. 27, т.1).

Обставини, які відповідно до пункту 102.2 ст. 102 ПК є підставою для визначення суми грошових зобов'язань платника податків поза межами зазначеного строку давності, в судовому процесі не встановлені.

Враховуючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм пункту 86.9 ст.86 ПК, вони підлягають зміні щодо підстав скасування податкового повідомлення-рішення від 16.03.2012 № 0000013500 із залишенням такої підстави, як не відповідність податкового повідомлення-рішення цим нормам.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області задовольнити частково, змінити постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.06.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012, позов задовольнити: скасувати податкове повідомлення-рішення Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області від 16.03.2012 № 0000013500 як таке, що прийняте з порушенням норм пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев