Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

П О С Т А Н О В А

"29" квітня 2015 р. м. Київ К/800/47710/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Смоковича М.І.,Чумаченко Т.А.,

секретаря судового засідання: Носенко Л.О.,

за участю представників Фізико-технологічний інститут металів НАН України ОСОБА_4 та ОСОБА_5, Державної фінансової інспекції в місті Києві - Кирилюк Алли Сергіївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізико-технологічного інституту металів НАН України до Державної фінансової інспекції в місті Києві про визнання нечинною та скасування вимоги в частині, за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2014 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2014 року, -

в с т а н о в и в:

У січні 2014 року Фізико-технологічний інститут металів НАН України звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати нечинними та скасувати пункти 3, 8, 9,13 вимоги Державної фінансової інспекції в місті Києві № 26-032-14-14/17257 від 18.12.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані пункти 3, 8, 9, 13 вимоги Державної фінансової інспекції в місті Києві № 26-032-14-14/17257 від 18.12.2013.

У касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в місті Києві, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій.

У запереченні на касаційну скаргу Фізико-технологічний інститут металів НАН України, посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без змін.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в місті Києві на підставі пункту 1.1.1.1 Плану контрольно-ревізійної роботи на III квартал 2013 року, відповідно до направлень на проведення ревізії проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій, що перебувають у віданні Національної академії наук України Фізико-технологічного інституту металів та сплавів НАН України за період з 01.01.2010 по 01.09.2013. Проведеною ревізією встановлено ряд порушень, викладених в акті № 032-30/2463 від 12.11.2013.

На цій підставі відповідачем складено вимогу № 26-032-14-14/17257 від 18.12.2013 про усунення порушень, виявлених ревізією, спірними пунктами 3,8,9,13 якої від позивача вимагалось:

3. забезпечити повернення Інституту зайво виплачених коштів на суму 472,6 тис. грн., в іншому випадку відшкодувати завдану матеріальну шкоду (збитки) за рахунок винних осіб у порядку встановленому законодавством України, провести відповідні коригування по сплаті єдиного соціального внеску на суму 171,55 тис. грн.;

8. забезпечити повернення Інституту незаконно виплачених коштів на суму 296,48 тис. грн., в іншому випадку відшкодувати завдану матеріальну шкоду (збитки) за рахунок винних осіб у порядку встановленому законодавством України, провести відповідні коригування по сплаті єдиного соціального внеску на суму 108,98 тис. грн.;

9. забезпечити повернення Інституту незаконно виплачених коштів на суму 80,58 тис. грн., в іншому випадку відшкодувати завдану матеріальну шкоду (збитки) за рахунок винних осіб у порядку встановленому законодавством України, провести відповідні коригування по сплаті єдиного соціального внеску на суму 29,69 тис. грн.;

13. відобразити дебіторську заборгованість за СПД ОСОБА_7, забезпечити стягнення вказаної суми коштів в повному обсязі, у тому числі, шляхом проведення претензійно-позовної роботи; у разі неможливості стягнення цієї суми, відшкодувати завдану матеріальну шкоду (збитки) за рахунок винних осіб у порядку встановленому законодавством України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваних пунктів вимоги, як того вимагає частина 2 статті 71 КАС України, та не надано належних та допустимих доказів, які б спростували доводи позивача.

При касаційному перегляді судових рішень у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 №499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній фінансовій інспекції надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За результатами аналізу наведених положень колегія суддів вказує на наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення (повернення коштів).

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня та 13 травня 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14 відповідно).

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За змістом статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 231 КАС України, суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в місті Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2014 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2014 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову Фізико-технологічного інституту металів НАН України до Державної фінансової інспекції в місті Києві про визнання нечинними та скасування пунктів 3, 8, 9,13 вимоги Державної фінансової інспекції в місті Києві № 26-032-14-14/17257 від 18.12.2013.

Постанова набирає законної з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: