Історія справи

Постанова ВАСУ від 29.03.2016 року у справі №800/44/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року м. Київ справа № 800/44/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А.СуддівГоляшкіна О.В. Донця О.Є. Смоковича М.І. Стрелець Т.Г. секретар судового засідання Носенко Л.О.,

за участі: позивача ОСОБА_6, представника Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Предоляк Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія) про скасування рішення

в с т а н о в и л а :

18 січня 2016 року ОСОБА_6 у Вищому адміністративному суді України, як у суді першої інстанції, пред'явив позов до ВККС України про скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог вказав на таке.

Він працює на посаді судді Дніпровського районного суду м. Києва.

18 листопада 2015 року ВККС України ухвалила рішення про застосування до нього, як до судді, дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

Підставою для розгляду питання про його дисциплінарну відповідальність стала скарга громадянки ОСОБА_8 щодо невжиття ним заходів для розгляду цивільної справи, в якій вона є стороною, протягом строку, встановленого законом, та порушення ним вимог щодо неупередженого її розгляду.

Розглянувши дисциплінарну справу, провадження в якій відкрито за скаргою громадянки ОСОБА_8, ВККС України дійшла висновку, що ним, як головуючим у судовому засіданні при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про поділ спільного майна подружжя (справа № 2-40/2011(1) 2/755/2848/14) було допущено невиправдане порушення строку здійснення цивільного судочинства.

Не заперечуючи встановлені ВККС України об'єктивні дані щодо загального терміну перебування зазначеної цивільної справи у судовому провадженні, він не погоджується із висновком Комісії про невиправдане порушення ним вимог процесуального закону щодо строків розгляду цивільної справи та вважає, що відсутні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 Закону "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції від 07 липня 2010 року, далі - Закон № 2453-VІ).

Просив скасувати рішення ВККС України від 18 листопада 2015 року

№ 3268/дн-15 про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

В поданих запереченнях представник ВККС України Предоляк Н.Ю. зазначила, що зібрані під час перевірки матеріали з урахуванням пояснень судді ОСОБА_6 по суті проступку, характеру проступку, його наслідків, вказують на наявність ознак дисциплінарного проступку. Однак з урахуванням того, що суддя ОСОБА_6 має позитивну характеристику, Комісія дійшла висновку про можливість накладення на останнього у відповідності до пункту 1 частини першої статті 97 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону № 192-VIII) дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

На її думку рішення Комісією прийнято з додержанням визначеної процедури, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник ВККС України Предоляк Н.Ю. позов не визнала, надала пояснення, аналогічні тим, які викладенні нею у запереченнях проти позову.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила таке.

У жовтні 2014 року на адресу ВККС України надійшла скарга громадянки ОСОБА_8 щодо неправомірних дій судді Дніпровського району м. Києва ОСОБА_6 при здійсненні правосуддя.

У своїй скарзі заявник зазначила, що суддя ОСОБА_6 лише у червні 2014 року ухвалив рішення у цивільній справі № 2-40/2011 (1) за її позовом до ОСОБА_9 про поділ спільного майна подружжя, яка перебувала у його провадженні з січня 2009 року, умисно затягував строк її розгляду, а врешті й розглянув справу упереджено.

Також зазначила, що з метою визначення вартості спірного майна подружжя суд під головуванням судді ОСОБА_6 неодноразово призначав судові експертизи, які тривали декілька років, але на рішення суду не вплинули, оскільки спірне майно було поділено в натурі. При вирішенні питання про поділ грошових коштів судом від фінансових установ не були витребувані усі відомості щодо їхнього реального розміру, що призвело до заниження суми коштів, які підлягали розподілу між подружжям.

Протягом часу розгляду справи майно та цінні папери знецінилися, кошти на банківських рахунках були частково та особисто витрачені її колишнім чоловіком, а вона була позбавлена права вільно, на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися спільним майном.

Крім того, упродовж п'яти з половиною років розгляду цієї справи вона утримувала двох дітей, одна дитина з яких є хворою дитиною-інвалідом, про що вона неодноразово заявляла в судових засіданнях, але ці обставини судом залишені без уваги та не були взяті при ухваленні остаточного рішення про поділ майна подружжя.

Просила Комісію притягнути суддю Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне провадження за скаргою ОСОБА_8 здійснювалося відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції від 07 липня 2010 року).

Членом ВККС України Весельською Т.Ф. проведено перевірку даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, складено висновок з викладенням встановлених фактів та обставин.

За результатами розгляду зібраних в процесі перевірки матеріалів та висновку члена Комісії ВККС України дійшла висновку про наявність достатніх підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_6 та прийняла рішення від 22 жовтня 2015 року, № 2712/дп-15, про відкриття дисциплінарної справи.

Рішенням ВККС України від 18 листопада 2015 року, правомірність якого є предметом спору у цій справі, суддю Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_6 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

Іншим рішенням від 26 лютого 2016 року Комісія вирішила виправити описку у своєму рішенні від 18 листопада 2015 року № 3268/дп-15 та вказати у мотивувальній частині цього рішення після слів "Наслідком таких дій судді ОСОБА_6 відповідно до" замість "пункту 1" - "пункту 2".

Як видно із змісту оскаржуваного рішення, Комісією при розгляді дисциплінарної справи встановлено, що провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про поділ спільного майна подружжя (справа № 2-40/2011(1) 2/755/2849/14) відкрито ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_6 23 січня 2009 року.

01 квітня 2009 року ОСОБА_9 пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_8 про поділ майна подружжя.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва під головуванням судді ОСОБА_6 від 03 червня 2014 року цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково, а саме визнано за ОСОБА_8 право власності на майно: 1/2 частину домоволодіння в АДРЕСА_1, автомобіль марки "Mitsubishi Outlander" 2007 року випуску, половину простих іменних акцій ВАТ "Ковельський м'ясокомбінат" у кількості 35345 акцій.

Зустрічний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про поділ спільного майна подружжя задоволено. Визнано за ОСОБА_9 право власності на майно: 1/2 частину домоволодіння в АДРЕСА_1, автомобіль марки "Mitsubishi Grandis" 2.4 Sport AT 7 seater 2007 року випуску, половину простих іменних акцій ВАТ "Ковельський м'ясокомбінат" у кількості 35345 акцій.

Грошові кошти за договорами банківських вкладів та грошові кошти, внесені на депозитний рахунок банківської установи, визнані спільними та розподілені між сторонами у рівних частинах.

Під час судового провадження у справі було призначено декілька судових експертиз, у зв'язку із чим провадження зупинялося більше як на три роки. Однак, на думку Комісії, висновки цих судових експертиз на рішення суду не вплинули, оскільки спірне майно суд поділив між подружжям в натурі і в рівних частинах.

У період з 03 червня 2013 року по 21 лютого 2014 року провадження у справі було зупинено до вирішення іншої цивільної справи, яка, на думку судді, мала значення для правильного вирішення спору у даній справі.

Ухвалення судового рішення суддею відтерміновувалося у зв'язку із неодноразовим уточненням сторонами позовних вимог, п'ять разів розгляд справи не відбувся через неявку в судове засідання сторін, чотири рази - у зв'язку із хворобою судді та перебуванням його у нарадчій кімнаті.

Загальний строк, протягом якого судом здійснювалочся провадження у цивільній справі № 2-40/2011(1), 2/755/2848/14, становить понад 5 років.

Комісія дійшла висновку, що суддя ОСОБА_6 не навів підстав, що суттєво перешкоджали завершенню розгляду судової справи, та не надав доказів вжиття ним заходів щодо розгляду справи протягом встановленого законом строку, і що ним допущено невиправдане порушення строку здійснення цивільного судочинства, а тривалість провадження у цій справі була несумісною з вимогою "розумного строку", закріпленою у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дисциплінарне стягнення до судді Дніпровського районного суду ОСОБА_6 застосовано у зв'язку із допущенням останнім невиправданого порушення строку здійснення судочинства у цивільній справі.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доказування правомірності оскаржуваного рішення у цій справі покладається на ВККС України.

Пунктом 9 Розділу І Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", який набрав чинності 28 березня 2015 року, внесено зміни до Закону № 2453-VІ шляхом викладення Закону у новій редакції.

Відповідно до пункту 8 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.

Підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності зазначені у частині першій статті 83 Закону № 2453-VІ.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 83 Закону № 2453-VІ суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у зв'язку з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

Частиною другою статті 87 Закону № 2453-VІ визначено, що при обранні дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

За приписами частини першої статті 88 Закону № 2453-VІ до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді догани.

Водночас, згідно з пунктом 1 частини першої статті 97 Закону № 2453-VІ у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ, який був застосований Комісією у відповідності до положень частини першої статті 58 Конституції України щодо зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи, до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

Відповідно до статті 157 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - протягом одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Отже, суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав невжиття ним заходів щодо розгляду справи протягом строку, передбаченого статтею 157 Цивільного процесуального кодексу України.

За змістом статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У своєму рішенні (справа "Бараона проти Португалії", 1987 рік) Європейський суд з прав людини вказав на те, що розумність тривалості розгляду справ повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів.

В аналогічному порядку ця позиція висловлена Європейським судом з прав людини й в інших рішеннях, в яких тривалі строки розгляду визнані розумними: з урахуванням складності справ (Рішення "Хосце проти Нідерландів", 1998 рік; "Бухкольц проти Німеччини", 1981 рік; "Бочан проти України", 2007 рік); з урахуванням неналежної поведінки заявника ("Чирикоста та Віола проти Італії", 1995 рік).

Таким чином, висновок про порушення судом розумного строку при розгляді справи протягом часу, навіть коли він обчислюється роками, має ґрунтуватися на об'єктивних даних з урахуванням усіх обставин, у тому числі тих, які вказують на безпідставне не вжиття суддею заходів для розгляду справи в установлений законом строк (розумний строк), і тих, які в тій чи іншій мірі могли негативно впливати на можливість дотримання суддею такого строку.

З'ясувавши обставини на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення про притягнення судді ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності ВККС України безпідставно не урахувала усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та дійшла протиправного висновку про відсутність об'єктивних причин, які потягли за собою порушення суддею встановленого законом строку розгляду цивільної справи, а врешті - й вимог розумного строку.

Зокрема, Комісією не взято до уваги складність справи, у зв'язку з якою виникла необхідність з'ясування судом обставин справи шляхом призначення судових експертиз, наявність підстав для зупинення провадження у цій справі до вирішення іншої справи, поведінки кожної із сторін, які не завжди створювали умови для швидкого розгляду справи, перебування справи протягом певного часу у суді апеляційної інстанції у зв'язку з переглядом ухвали суду в апеляційному порядку, а також інші причини, які є обов'язковими підставами для відкладення судом розгляду справи.

Згідно з матеріалами, копії яких містяться у дисциплінарній справі, у цивільній справі № 2-40/2011(1) 2/755/2848/14 об'єктами поділу між подружжям (ОСОБА_8 та ОСОБА_9) є рухоме та нерухоме майно, грошові кошти та корпоративні права, визначення вартості та встановлення об'єму і розміру яких потребувало направлення судом відповідних запитів, постановлення ухвал про забезпечення і витребування доказів, про призначення експертиз та про зупинення провадження у зв'язку із не можливістю розгляду справи до вирішення судом іншої справи.

Так, саме за клопотаннями сторін у справі судом під головуванням судді ОСОБА_6 тричі призначалися судові експертизи для встановлення вартості спірного майна, можливості його поділу, у тому числі - товарознавча та будівельно-технічна, а також судово-економічна експертиза для експертної оцінки вартості цінних паперів.

На період проведення експертиз провадження у справі було зупинено. У зв'язку із цим розгляд справи не здійснювався з 27 листопада 2009 року по 10 листопада 2010 року, тобто майже один рік, з 02 грудня 2010 року по 14 вересня 2012 року (понад 1 рік 9 місяців), та з 02 листопада 2012 року по 04 квітня 2013 року (понад 5 місяців), а всього понад 3 роки 4 місяці.

Тривалість часу проведення експертиз, як пояснив позивач, була викликана несвоєчасністю оплати сторонами вартості послуг експертів, не можливістю надання експертною установою висновку без дослідження установчих документів тощо.

Між тим, судові експертизи були призначені судом саме за клопотаннями сторін, які повинні були нести витрати з оплати вартості послуг експертів, і суд за відсутності такої оплати не міг впливати на скорочення терміну проведення експертного дослідження.

Ці обставини не спростовані доказами.

Крім того, відповідно до частини першої статті 301 Цивільного кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За приписами частини першої статті 335 цього ж Кодексу під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Отже, повноваження щодо перевірки правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права належать виключно судам вищих інстанцій.

Таких повноважень ВККС України не має, а тому у своєму рішенні вона не могла надавати оцінку ухваленим судом під головуванням судді ОСОБА_6 рішенням щодо призначення судових експертиз, у тому числі визначати доцільність чи відсутність потреби призначати такі експертизи.

Також провадження у справі за клопотанням ОСОБА_8 було зупинено з 03 червня 2013 року по 21 лютого 2014 року, тобто на строк понад 8 місяців, у зв'язку із вирішенням судом іншої цивільної справи, яка мала значення для вирішення цивільної справи про поділ майна подружжя.

Обов'язок судді зупинити провадження у справі у цьому випадку випливає із положень пункту 4 частини першої статті 201 Цивільного процесуального кодексу України і таке зупинення не є правом судді, а виключно обов'язком.

02 квітня 2009 року до суду надійшла апеляційна скарга строни на ухвалу суду щодо забезпечення позову. У зв'язку із цим справа була направлена до суду апеляційної інстанції. Після перегляду судового рішення в апеляційному порядку справа повернулася до суду першої інстанції 06 липня 2009 року. Цей строк становить понад 3 місяці і на його скорочення суддя ОСОБА_6 впливати не міг.

Таким чином загальний термін, на який судом було зупинено провадження у цивільній справі, і протягом якого суд не міг здійснювати цивільне судочинство за відсутності справи, становив понад 4 роки та 3 місяці.

Крім того колегією суддів встановлено, що протягом усього часу розгляду справи сторони неодноразово уточнювали свої позовні вимоги (10 березня та 30 вересня 2009 року, 08 квітня 2014 року), не з'являлися у судове засідання (30 жовтня 2009 року, 19 листопада 2010 року, 04 жовтня 2012 року, 21 травня 2014 року), просили відкласти розгляд справи у зв'язку: із поданням зустрічного позову (01 квітня 2009 року), залученням до участі у розгляді справи в якості 3-ої особи іншої особи (12 серпня 2009 року), для виклику у судове засідання експерта (24 жовтня 2012 року), клопотанням сторони про надання часу для підготовки заперечь до зустрічного позову (18 жовтня 2012 року), для укладення сторонами мирової угоди (09 квітня 2014 року) та для підготовки до судових дебатів (30 травня 2014 року), що також потягло за собою відкладення розгляду справи.

Ігнорування судом вказаних обставин призвело б до порушень прав сторін у цивільній справі.

Об'єктивними причинами, за яких не здійснювалося провадження у справі, є й хвороба судді та чергові відпустки. У період тимчасової непрацездатності та чергової відпустки суддя увільняється від виконання службових обов'язків і не може здійснювати у цей період судочинство.

Згідно із довідкою в.о. голови Дніпровського районного суду м. Києва та заступника керівника апарату цього ж суду суддя ОСОБА_6 перебував на лікарняному з 21 по 28 липня та з 29 по 31 грудня 2014 року, а також з 17 лютого по 02 березня та з 14 по 26 травня 2015 року.

Також суддя ОСОБА_6 перебував у відпустках з 21 липня по 01 вересня, з 02 по 09 вересня, з 10 по 24 листопада, з 22 по 25 та 26 грудня 2014 року, а також 05, 06 січня і 14 лютого, 19 березня, з 05 по 08 травня, з 13 липня по 11 серпня , з 26 по 27 серпня, з 28 серпня по 06 вересня 2015 року (довідка голови Дніпровського районного суду м. Києва та заступника керівника апарату цього ж суду від 13 листопада 2015 року).

Як видно з матеріалів дисциплінарної справи, цивільна справа № 2-40/2011(1) 2/755/2848/14 суддею ОСОБА_6 після того, як відпали підстави для зупинення провадження в ній, повернення її до суду з суду апеляційної інстанції, відкладення з наведених вище причин, призначалася до розгляду у короткі строки (за винятком у період перебування судді у черговій відпустці та його тимчасової непрацездатності).

При розгляді дисциплінарної справи ВККС України не досліджено й питання впливу наявного навантаження у роботі судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_6 та складність справ, які перебували у його провадженні, на загальний строк розгляду справи № 2-40/2011(1) 2/755/2848/14.

Так, Комісія у своєму рішенні не здійснила аналізу навантаження у роботі судді ОСОБА_6 і не констатувала чи є воно незначним, помірним або надмірним і з яких підстав воно не було взято до уваги.

Показники роботи судді ОСОБА_6 відображені у відповідній довідці, яка міститься у матеріалах дисциплінарної справи, і Комісія не була позбавлена можливості визначити рівень його навантаження у порівнянні з показниками навантаження у роботі інших суддів, у тому числі Дніпровського районного суду м. Києва.

Між тим, у своїх поясненнях суддя ОСОБА_6 вказував на те, що навантаження у роботі протягом 2009 - 2014 років було значним та таким, що вплинуло на можливість розгляду справи № 2-40/2011(1) 2/755/2848/14 у встановлені строки.

Ці твердження позивача представником Комісії не спростовані доказами. Відсутні такі докази й у матеріалах дисциплінарної справи, копії яких містяться у матеріалах даної справи.

Також в порушення положень частини другої статті 87 Закону № 2453-VІ Комісією не з'ясовано та не відображено у тексті оскаржуваного рішення питання щодо наявності (відсутності) негативних наслідків внаслідок допущеного суддею ОСОБА_6 порушення строку розгляду цивільної справи.

Колегія суддів вважає, що рішення ВККС України від 18 листопада 2015 року про притягнення судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження є необґрунтованим та підлягає скасуванню, оскільки при його прийнятті у супереч вимогам частини другої статті 87 Закону № 2453-VІ нею не враховані усі обставини, які мають значення для встановлення наявності (відсутності) ознак дисциплінарного проступку судді.

Обставини, які встановленні Комісією і відображенні у рішенні, не вказують на вчинення суддею ОСОБА_6 дисциплінарного проступку.

На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 159-163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Позов ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення задовольнити.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 18 листопада 2015 року № 3268/дн-15 про накладення на ОСОБА_6 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження скасувати.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, та набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку заяву не буде подано.

Повний текст постанови виготовлено 07 квітня 2016 року.

Судді Горбатюк С.А.

Голяшкін О.В.

Донець О.Є.

Смокович М.І.

Стрелець Т.Г.