Історія справи

Постанова ВАСУ від 29.01.2015 року у справі №826/7114/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" січня 2015 р. м. Київ К/800/33824/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

при секретарі Антипнку В.В.,

за участю представника Генеральної прокуратури України - Бараненка І.І., представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Банкова-2» - Волновецького Д.С., представника Національної спілки письменників України - Палія О.Л.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Банкова-2» - Василини Дмитра Івановича на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Банкова-2» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, третя особа - Національна спілка письменників України, про скасування постанови про накладення штрафу,

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Банкова-2» звернулося до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, третя особа - Національна спілка письменників України, про скасування постанови про накладення штрафу.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2013 року у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Банкова-2» було відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Банкова-2» було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2013 року - без змін.

У касаційній скарзі представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Банкова-2» - Василин Д.І., не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, заперечення на неї, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною архітектурно-будівельною інспекцією України у судовому засіданні подано клопотання про заміну відповідача - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, оскільки відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 150 «Питання функціонування територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції», територіальний орган Державної архітектурно-будівельної інспекції - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві перебуває в стані припинення як юридична особа публічного права. До клопотання було додано лише наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 10.10.2014 року № 272 «Щодо діяльності деяких підрозділив Державної архітектурно-будівельної інспекції».

Докази фактичного переходу прав та обов'язків відповідача, в тому числі в даному адміністративному процесі, до Державної архітектурно-будівельної інспекції України - відсутні, отже, клопотання Державної архітектурно-будівельної інспекції України про замінити відповідача - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на Державну архітектурно-будівельною інспекцією України є необґрунтованим, отже не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві проведено позапланову перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Банкова-2» законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

За результатами проведеної перевірки Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 22.04.2013 року, в якому зафіксовано, що нежитловий будинок (Будинок літераторів), розташований за адресою: вулиця Банкова, 2 у Печерському районі м. Києва, належить на праві власності Національній спілці письменників України.

21.01.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Банкова-2» та Національною спілко. письменників України укладено договір оренди нежилих приміщень, за умовами якого Національна спілка письменників України зобов'язалась передати, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Банкова-2» прийняти у тимчасове платне користування (оренду) нежилі приміщення, загальною площею 390,60 м2, що знаходяться у будинку Спілки письменників України, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Банкова, 2, що складає 20/100 частини від нежилого будинку, загальною площею 1931,10 м 2. Приміщення передаються позивачу для ведення ним господарської діяльності. Строк оренди приміщень починається із дати підписання договору та закінчується 31.12.2017 року. Позивач має право на власний розсуд та за власні кошти здійснювати переобладнання і покращення приміщення, що орендується, за умови отримання на це дозволу позивача та компетентних державних органів у випадках, визначених чинним законодавством.

На замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Банкова-2» проектною організацію - Товариством з обмеженою відповідальністю «АПГ Анни Кирій» розроблено проект «Реконструкція з пристосування частини нежитлових приміщень з прибудовою та влаштуванням літнього майданчику для розміщення кафе на 50 місць по вул. Банковій, 2 у Печерському районі м. Києва», яким передбачено влаштування одноповерхової прибудови, загальною площею 182,40 м2, зі сторони дворового фасаду будівлі та нових сходів, реконструкцію з пристосуванням існуючих приміщень загальною площею 390,60 м2, внаслідок чого основні техніко-економічні показники кафе змінено, а саме загальна площа приміщення після реконструкції збільшилась до 535,10 м2. Крім того, змінено зовнішні геометричні розміри приміщень та будівлі в цілому (шляхом влаштування прибудови), а також їх функціональне призначення.

З декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві 22.08.2011 року № КВ08311031151, та декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої відповідачем 16.01.2012 року № КВ14312000311 вбачається, що об'єкту визначено ІІІ категорію складності.

У ході проведення перевірки виявлено, що прибудова, збудована Товариством з обмеженою відповідальністю «Банкова-2», фактична площа якої складає 130,50 м2, займає частину земельної ділянки, наданої Спілці письменників України, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 07.05.2001 року № 76-4-00022. Документи, підтверджуючі право власності/користування частиною земельної ділянки, що займає вказана прибудова, позивачем не оформлені. Тобто, позивачем у декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої відповідачем 22.08.2011 року № КВ08311031151Ю, вказано відомості про земельну ділянку, яка не надана йому у користування та не передана у власність.

Згідно із наказом Міністерства культури і туризму України від 03.02.2010 року № 28/0/16-10, будівля взята на облік як пам'ятка архітектури, охоронний № 44-Кв.

22.04.2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, згідно якого замовником - будівництва ТОВ «Банкова 2» при реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 22.08.2011 року № КВ 08311031151 зазначено недостовірні данні, а саме занижено категорію складності об'єкта з ІVкатегорії на III категорію, чим порушено вимоги частини 8 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорії складності затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 року № 557, положення ДБН В.1.2-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ».

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві 26.04.2013 року винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 137/13, якою Товариство з обмеженою відповідальністю «Банкова-2» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 4 пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 103230,00 грн.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності врегульовано Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема: складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону.

Згідно із частиною 8 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Механізм віднесення об'єктів будівництва різного функціонального призначення до IV і V категорій складності визначено Порядком віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 року № 557.

Відповідно до пункту 4 Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорії складності, клас наслідків (відповідальності) об'єкта будівництва визначається згідно з вимогами ДБН В.1.2-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ» за рівнем можливих економічних збитків і (або) інших втрат, пов'язаних з припиненням експлуатації або втратою цілісності об'єкта.

Пунктом 5 Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорії складності передбачено, що до IV категорії складності відносяться об'єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак:

1) розраховані на постійне перебування більш як 300 осіб та (або) періодичне перебування більше 500 осіб;

2) становлять можливу небезпеку для більш як 10000 осіб, які перебувають поза об'єктом;

3) у разі аварії або неможливості (недоцільності) подальшої експлуатації:

- можуть спричинити збитки в обсязі понад 15000 мінімальних розмірів заробітних плат;

- можуть призвести до припинення функціонування об'єктів транспорту, зв'язку, енергетики та інженерних мереж регіонального рівня;

- можуть призвести до втрати об'єктів культурної спадщини місцевого значення.

Згідно із листом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 січня 2013 року № 7/16-641, категорія складності будівлі пам'ятки місцевого значення має бути прийнята не менш ніж IV.

IV категорія складності об'єкту також підтверджується листом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна експертиза» від 18.04.2013 року № 3/1804/119.

Отже, позивачем у деклараціях зазначено недостовірну інформацію про категорію складеності об'єкта, у зв'язку з чим позивачем проведено будівельні роботи з реконструкції із пристосуванням частини нежитлових приміщень з прибудовою та влаштуванням літнього майданчику для розміщення кафе без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт.

Правовідносини щодо відповідальності юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності», який набрав чинності 19.01.2012 року було внесено зміни, згідно яких Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» викладено в новій редакції.

Абзацом 4 пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (в редакції, яка набрала чинності 19.01.2012 року) встановлено, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації на об'єктах III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

За змістом статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із офіційним тлумаченням цього положення, наданим у Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 у справі № 1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що відповідальність за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у декларації, встановлена з 19.01.2012 року з прийняттям Закону України від 22.12.2011 року № 4220-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності», яким Закон України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» викладено в новій редакції, а тому вона не може застосовуватися до позивача, який розпочав будівництво до 19.01.2012 року.

Враховуючи, що реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт № КВ 08311031151, у якій зазначено недостовірні данні, а саме занижено категорію складності об'єкта з IV категорії на III категорію, здійснено 22.08.2011 року, тобто до введення в дію Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» в редакції, якою було встановлено відповідальність за дане порушення, отже вона не може застосовуватися до позивача, який розпочав будівництво до 19.01.2012 року, колегія суддів приходить до висновку про те, що постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 26.04.2013 року № 137/113 є неправомірною.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.03.2014 року у справі № 21-433а13 за позовом обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Кронштадт» до Інспекції державного архітектурно- будівельного контролю у м. Києві про визнання протиправним і скасування рішення.

Відповідно до статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, але судами допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення, судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 160, 167, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Банкова-2» - Василини Дмитра Івановича - задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Банкова-2» - задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 26.04.2013 року № 137/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 103230,00 грн.

Постанова оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку глави 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

А.О. Логвиненко

В.Ф. Мороз