Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" січня 2015 р. м. Київ К/800/7011/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Борисенко І.В.

Островича С.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013

у справі № 2а-6145/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Центральна транспортна компанія») звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Подільському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2011 №0000882340.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що в період з 08.11.2011 по 21.11.2011 відповідачем була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Центральна транспортна компанія» з питань достовірності та повноти відображення даних податкової накладної в декларації з податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт від 21.11.2011 №472/23-404/33052684.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2011 №0000882340, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму в розмірі 250000,00 грн.

Підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок завищення показників рядка 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту» за вересень 2011 року на суму 250000,00 грн. за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувались у вересні 2011 року на підставі податкових накладних виписаних у попередніх звітних періодах, а саме: липні 2011 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкові накладні виписані в липні 2011 року не були включені в декларацію в той самий звітний період (липень). Якщо ж такі накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є порушенням порядку реєстрації, то позивач повинен був разом з декларацією за липень 2011 рік (тобто за той звітним період, коли такі накладні були виписані, подати до податкового органу скаргу на такого постачальника (додаток 8 до декларації з ПДВ), що стало б підставою для включення в декларацію суми кредиту.

Проте, колегія суддів з таким висновком судів не погоджується з наступних підстав.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований ст. 198 та ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що 03.06.2008 між ТОВ «Група ВІД» та ТОВ «Центральна транспортна компанія» було укладено договір №Т03/Е на транспортно-експедиторське обслуговування при організації залізничних перевезень.

На виконання умов договору ТОВ «Група ВІД» виписало податкову накладну №1 від 01.07.2011 на загальну суму 700000,00 грн., у тому числі ПДВ - 116666,67 грн. та податкову накладну №18 від 07.07.2011 на загальну суму 800000,00 грн., у тому числі ПДВ - 133333,33 грн.

Вказані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних були зареєстровані лише у вересні 2011 року.

У разі коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, у яких фактично відбулися господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

З матеріалів справи вбачається, що спірні податкові накладні були отримані позивачем з запізненням, а тому були відображені у періоді коли вони були фактично отримані.

З огляду на зазначене та враховуючи, що позивачем було включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів, підтверджених документально, на підставі дійсних, реально виконаних правочинів, що не заперечується відповідачем, у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачеві податкових зобов'язань.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.12.2011 №0000882340.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)С.Е. Острович