Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" липня 2015 р. м. Київ К-40462/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Кочана В.М.,

Черпака Ю.К.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, третя особа: Державне казначейство України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Міністерства фінансів України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 вересня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2010 року ОСОБА_4 пред'явив в суді позов до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, третя особа: Державне казначейство України в Донецькій області, в якому, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області з ненарахування та невиплати у період з 3 грудня 2007 року по 1 січня 2010 року заробітної плати та довічного грошового утримання з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України від 20 жовтня 2009 року № 1646-VI «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати».

- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області виплатити недоотриману заробітну плату з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України від 20 жовтня 2009 року № 1646-VI «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» в період з 3 грудня 2007 року до 1 січня 2010 року у розмірі 107 002,13 гривень та додаткове грошове утримання 91 929,86 гривень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 2 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприведення посадового окладу у відповідність до статті 44 Закону України "Про статус суддів", постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 без застосування обмеження величини мінімальної заробітної плати, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 та пунктом 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310) та невиплати відповідної суми щомісячного грошового утримання від належних йому сум заробітної плати за вказаний період. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області провести перерахунок та виплату недоплачених сум заробітної плати, обчисленої з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» за період з 19 серпня 2009 року по червень 2010 року включно, з урахуванням раніше проведених виплат. Зобов'язано Міністерство фінансів України виділити з Державного бюджету України грошові кошти на додаткове фінансування Державної судової адміністрації України на бюджетну програму «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплати йому заборгованості по заробітній платі та щомісячного грошового утримання за період з 19 серпня 2009 року по червень 2010 року включно. Зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Донецькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року по червень 2010 року включно заробітної плати, обчисленої з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» з урахуванням раніше проведених виплат та для проведення виплат відповідної суми щомісячного грошового утримання. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Міністерство фінансів України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з лютого 1993 року по березня 2004 року ОСОБА_4 перебував на посаді судді Красноармійського районного суду Донецької області, а з березня 2004 року - Голова цього суду. Заробітна плата позивача обчислювалася, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні, встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2008-2010 роки.

Відповідно до статті 44 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (в редакції, що діяла станом на 1 січня 2006 року) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя, та складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років, інших надбавок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 514 "Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України" встановлено, що з 1 червня 2005 року посадовий оклад Голови Верховного Суду України становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати.

Наступною постановою від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці суддів", яка набрала законної сили з 1 січня 2006 року, Уряд України затвердив схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Постановою від 31 грудня 2005 року за № 1310 Кабінет Міністрів України доповнив свою постанову від 3 вересня 2005 року за № 865 новим пунктом 4-1, за положеннями якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" в частині встановлення розміру посадового окладу суддям, а також пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865" та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольнив позовні вимоги позивача.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не можна погодитись.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці суддів", яка набрала чинності з 1 січня 2006 року, затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні, і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 постанову Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 доповнено пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні, і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року та Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року постанову Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" в частині встановлення розміру посадового окладу суддям, а також пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865" та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Уряду України відмовлено.

Відповідно до положень частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За правилами частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи викладене, постанова Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року була обов'язковою з дня набрання нею законної сили, яким є 3 грудня 2007 року до дня втрати чинності скасованої нею постанови Кабінету Міністрів України, яким є 1 січня 2012 року, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року - з дня набрання нею законної сили, яким є 19 серпня 2009 року до дня її скасування постановою Вищого адміністративного суду України, яким є 13 квітня 2011 року.

Однак, постанова Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року не може бути підставою для задоволення позову, оскільки нею визнано протиправним та скасовано лише пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", за положеннями якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Між тим, аналогічні обмеження були передбачені і постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів", яка встановлює, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно-правовими актами. При цьому, розміри посадових окладів встановлюються, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні, і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Проте, постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1243 незаконною та нечинною не визнавалась, а тому підлягала виконанню.

Пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересняь2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 та пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865" від 31 грудня 2005 року № 1310 були визнані незаконними іншим судовим рішенням - постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, яка набрала законної сили 19 серпня 2009 року. Обов'язковому виконанню підлягає рішення суду, резолютивна частина якого ухвалена відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

У справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, відповідно до положень частини одинадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зобов'язаний у резолютивній частині постанови вирішити питання не тільки про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, але й обов'язково зазначити у резолютивній частині постанови про визнання нормативно-правового акта нечинним. Тобто нормативно-правовий акт, згідно з зазначеними положеннями, втрачає чинність лише за наявності відповідного запису про це у резолютивній частині рішення суду.

У резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року суд визнав незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865" та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів". Рішення ж про визнання зазначених нормативно-правових актів нечинними судом не ухвалювалося.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову у випадку, якщо суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення. Додаткова постанова у зазначеній справі судом не приймалась.

Отже, оскільки зазначені положення постанов Кабінету Міністрів України були визнані судом незаконними і нечинними не визнавалися, вони підлягали виконанню.

У зв'язку з викладеним, вимоги позивача про перерахунок заробітної плати на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені повно та правильно, але судами допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції скасовує ухвалені ними рішення та приймає нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Міністерства фінансів України задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 вересня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, третя особа: Державне казначейство України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В.Швець

В.М.Кочан

Ю.К.Черпак